1.1. Методологічні основи вивчення людини

Як зрозуміти поведінку іншої людини? Чому люди володіють різними здібностями? Що таке «душа» і яка її природа? Ці і інші питання завжди займали розуми людей, причому з часом інтерес до людини і його поведінки постійно зростав.

Раціональний підхід до пізнання світу грунтується на тому, що дійсність, що оточує нас, існує незалежно від нашої свідомості, може бути досліджена досвідченим шляхом, а спостережувані явища цілком з'ясовні з наукових позицій. Для реалізації такого підходу необхідно мати загальне уявлення про предмет дослідження. У різних напрямах науки учені не-

о

Имена

Ананьев Борис Герасимович (1907-1972) — выдающийся российский психолог. Научную деятельность начал в качестве аспиранта в Институте мозга еще при жизни В. М. Бехтерева. В 1968—1972 гг. был деканом факультета психологии ЛГУ. Явля­ется основателем ленинградской психологической школы. Ав­тор фундаментальных работ в области чувственного восприя­тия, психологии общения, педагогической психологии. Предло­жил систему человекознания, в которой были интегрированы данные различных наук о человеке.

дноразово робили спроби сформулювати цілісне уявлення про людину. Звичайно, таке уявлення існує і в психології.

Один з найбільш популярних у вітчизняній психології підходів до вивчення людини був запропонований Би. Р. Ананьевим. Оцінюючи значення діяльності Ананьева для вітчизняної науки, в першу чергу необхідно підкреслити, що їм був розроблений принципово новий методологічний підхід до дослідження психіки людини. Це дозволило не тільки виділити нові розділи психології, які до цього не існували як самостійні, але і по-новому поглянути на саму людину. Кажучи про основні особливості розвитку наукового знання про людину, Ананьев відзначав, що проблема людини стає загальною проблемою для всієї науки в цілому. При цьому для наукового пізнання людини характерні як все зростаюча диференціація і спеціалізація окремих дисциплін, так і тенденція до об'єднання різних наук і методів дослідження людини. Сучасну науку все більше і більше цікавлять проблеми, пов'язані із здоров'ям людини, його творчістю, навчанням і, звичайно, його думками і переживаннями, причому дослідження людини і людської діяльності здійснюється комплексно, з урахуванням всіх аспектів цих проблем.

Ананьев виділяв в системі человекознания чотири основні поняття: індивід, суб'єкт діяльності, особа і індивідуальність.

Поняття «індивід» має декілька тлумачень. Перш за все, індивід — це людина як одинична природна істота, представник вигляду Homo sapiens. В даному випадку підкреслюється біологічна суть людини. Але іноді це поняття використовують для позначення людини як окремого представника людської спільності, як соціальну істоту, що використовує знаряддя праці. Проте і в цьому випадку не заперечується біологічна суть людини.

Людина як індивід володіє певними властивостями (мал. 1.1). Ананьев виділяв первинні і вторинні властивості індивіда. До первинних він відносив властивості, властиві всім людям, такі як вікові особливості (відповідність певному віку) і статевий диморфізм (приналежність до певної підлоги), а також індивідуально-типові характеристики, зокрема кон-ституциональные особливості (особливості складання тіла), нейродинамічні

14 • Частина I. Введення в загальну психологію

Мал. 1.1. Структура поняття «індивід» (по Б. Р. Ананьеву)

Розділ 1. Предмет психології, її завдання і методи • 1 5

з

властивості мозку, особливості функціональної геометрії великих півкуль. Сукупність первинних властивостей індивіда визначає його вторинні властивості: динаміку психофізіологічних функцій і структуру органічних потреб. У свою чергу, інтеграція всіх цих властивостей обумовлює особливості темпераменту і завдатки людини.

Інше поняття, що характеризує людину як об'єкт реального миру, — «особа». Дане поняття, як і поняття «індивід», має різні варіанти тлумачення. Зокрема, під особою розуміється індивід як суб'єкт соціальних відносин і свідомої діяльності. Деякі автори під особою розуміють системну властивість індивіда, що формується в спільній діяльності і спілкуванні. Є і інші тлумачення цього поняття, але всі вони сходяться в одному: поняття «Особою характеризує людину як соціальну істоту (мал. 1.2). В рамках даного поняття розглядаються такі психологічні властивості особи, як мотивація, темперамент, здібності і характер.

Мал. 1.2. Структура поняття - «особа» (по Б. Р. Ананьеву)

Наступне поняття, яке виділяв Ананьев при вивченні людини, — «суб'єкт діяльності». Це поняття за своїм змістом займає проміжне положення між поняттями «індивід» і «особу». Суб'єкт діяльності сполучає в єдиний цілий біологічний початок і соціальну суть людини. Якби людина не володіла здатністю виступати як суб'єкт діяльності, то навряд чи він міг би розглядатися як соціальна істота, оскільки її еволюція і соціальний розвиток неможливі без діяльності.

Перш ніж охарактеризувати людину як суб'єкта діяльності, необхідно з'ясувати сенс поняття «суб'єкт» як філософській категорії. Найчастіше це поняття уживається спільно з поняттям «об'єкт». Об'єкт і суб'єкт завжди знаходяться в певному взаємозв'язку. Об'єкт — це що існують незалежно від нашої свідомості предмет або явище реального миру, виступаючі у вигляді мети, на яку обернена активність людини, — суб'єкта дії. Людина завжди оточена певними предметами або стикається з явищами реального миру. Залежно від того, на що або на кого обернена його активність, той або інший предмет може виступати як об'єкт. Об'єктом може бути і сама діяльність людини.