284 • Частина II. Психічні процеси

Таким чином, розглядаючи процес створення людиною чого-небудь нового, ми стикаємося ще з одним феноменом психіки людини. Його суть полягає в тому, що людина створює в своїй свідомості образ, якого поки в реальності ще не існує, а основою створення подібного образу є наш минулий досвід, який ми отримали, взаємодіючи з об'єктивною реальністю. Ось цей процес — процес створення нових психічних образів — і отримав назву уяви.

Отже, уява — це процес перетворення уявлень, що відображають реальну дійсність, і створення на цій основі нових уявлень. Прийнято вважати, що уява зародилася в процесі праці — специфічно людській діяльності, із-за існування потреби в перетворенні предметів реального миру. Наприклад, маючи перед очима знаряддя праці, яке по своїх характеристиках і властивостях було не зовсім здійсненим, людина могла уявити собі інше знаряддя, яке відповідає його уявленню про те, що необхідне для виконання тієї або іншої трудової операції. Але потім, в ході історичного розвитку людини, діяльність уяви стала виявлятися не тільки в праці, але і у фантазіях і мріях людини, тобто в образах, які взагалі не могли бути створені на практиці в даний момент. З'явилися украй складні форми уяви, необхідні в науковій, технічній і художній творчості. Проте навіть в цих випадках уява виступає як результат перетворення наших уявлень, отриманих з реальної дійсності.

Процес уяви завжди протікає в нерозривному зв'язку з двома іншими психічними процесами — пам'яттю і мисленням. Кажучи про уяву, ми лише підкреслюємо переважаючий напрям психічній діяльності. Якщо перед людиною коштує завдання відтворити представлення речей і подій, що були раніше в його досвіді, ми говоримо про процеси пам'яті. Але якщо ті ж самі уявлення відтворюються для того, щоб створити нове поєднання цих уявлень або створити з них нові уявлення, ми говоримо про діяльність уяви.

Слід зазначити, що образи уяви створюються тільки шляхом переробки окремих сторін образів реальної дійсності, що є у людини. Наприклад, читаючи фантастичні романи, ви, напевно, помічали, що вигадані герої (інопланетяни, чудовиська, неіснуючі звіри і т. д.) все одно своєю зовнішністю повністю або частково схожі на відомі нам об'єкти, тобто були трансформовані уявою письменника з реальної дійсності.

Кажучи про уяву, не можна недооцінювати його роль в психічній діяльності людини, тому що певна переробка образів дійсності відбувається навіть в найпростішому варіанті відтворення. Так, уявляючи собі який-небудь предмет або подію, ми дуже часто не в змозі відтворити відповідні факти у всіх подробицях і зі всіма деталями. Проте речі і події відтворюються не у вигляді незв'язних фрагментів або розрізнених кадрів, а в їх цілісності і безперервності. Отже, відбувається своєрідна переробка матеріалу, що виражається в заповненні уявлень необхідними деталями, т. с. в процесі відтворення починає виявлятися діяльність нашої уяви.

Розділ 11. Уява • 285

У значно більшому ступені діяльність уяви присутня у формуванні образів об'єктів або явищ, яких ми ніколи не сприймали. Саме так виникають уявлення про природні зони, де ми ніколи не були, або уявлення про образ літературного героя.

Діяльність уяви найтіснішим чином пов'язана з емоційними переживаннями людини. Уявлення бажаного може викликати у людини позитивні відчуття, а в певних ситуаціях мрія про щасливе майбутнє здатна вивести людину з украй негативних станів, дозволяє йому відвернутися від ситуації справжнього моменту, проаналізувати що відбувається і переосмислити значущість ситуації майбутнього. Отже, уява грає вельми істотну роль в регуляції нашої поведінки.

Уява зв'язана і з реалізацією наших вольових дій. Так, уява присутня у будь-якому вигляді нашій трудовій діяльності, оскільки, перш ніж створити що-небудь, необхідно мати уявлення про те, що ми створюємо. Більш того, чим далі ми відходимо від механічної праці і наближаємося до творчої діяльності, тим більшою мірою підвищується значення нашої уяви.

Прийнято вважати, що фізіологічною основою уяви є актуалізація нервових зв'язків, їх розпад, перегрупування і об'єднання в нові системи. У такий спосіб виникають образи, не співпадаючі з колишнім досвідом, але і не відірвані від нього. Складність, непередбачуваність уяви, його зв'язок з емоціями дають підстава припускати, що його фізіологічні механізми пов'язані не тільки з корою, але і з більш глибоко залягаючими структурами мозку. Зокрема, велику роль тут грає гипоталамо-лимбическая система.

Слід зазначити, що уява із-за особливостей відповідальних за нього фізіологічних систем до певної міри пов'язана з регуляцією органічних процесів і руху. Уяву надає вплив на багато органічних процесів: функціонування залоз, діяльність внутрішніх органів, обмін речовин в організмі і ін. Наприклад, добре відомо, що уявлення про смачний обід викликає у нас рясне слиновиділення, а вселяючи людині уявлення про опік, можна викликати реальні ознаки «опіку» на шкірі. Подібна закономірність відома вже давно і широко використовується при лікуванні так званих психосоматичних хворих в ході сеансів терапії суггестії. З іншого боку, уяву надає вплив і па рухові функції людини. Наприклад, варто нам уявити, що ми біжимо але доріжці стадіону під час змагань, як прилади реєструватимуть ледве помітні скорочення відповідних м'язових груп.

Іншим прикладом впливу уяви на органічні процеси може бути зміна газообміну в той час, коли ми уявляємо собі виконання якої-небудь фізичної роботи. Наприклад, ми уявляємо, що піднімаємо важку штангу на змаганні. В цьому випадку прилади реєструватимуть збільшення інтенсивності газообміну. Це ж явище буде виявлено і в тих випадках, коли ми бачитимемо обличчя людини, що піднімає штангу.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що уява грає істотну роль як в регуляції процесів організму людини, так і в регуляції його мотивованої поведінки.