90 • Частина 1. Введення в загальну психологію

Необхідно відзначити, що не вся отримувана інформація про навколишню дійсність і власний стан усвідомлюється людиною. Значна частина інформації виявляється поза нашою свідомістю. Це відбувається унаслідок її низької значущості для людини або «автоматичного» реагування організму у відповідь на звичний подразник. Проблема співвідношення несвідомого н свідомої в поведінці людини надзвичайно складна, і їй присвячений окремий розділ. Зараз же ми повинні відповісти на питання, що обумовлює виникнення і розвиток свідомості у людини.

У вітчизняній психології це питання, як правило, розглядають, грунтуючись на сформульованій А. Н. Леонтьевым гіпотезі про походження свідомості людини. Для того, щоб відповісти на питання про походження свідомості, необхідно зупинитися на принципових відмінностях людини від інших представників тваринного світу.

Одна з головних відмінностей людини від тварини полягає в його відносинах з природою. Якщо тварина є елементом живої природи і будує свої відносини з нею з позиції пристосування до умов навколишнього світу, то людина не просто пристосовується до природного середовища, а прагне певною мірою підпорядкувати її собі, створюючи для цього знаряддя праці. Із створенням знарядь праці змінюється спосіб життя людини. Здатність створювати знаряддя для перетворення навколишньої природи свідчить про здатність свідомо трудитися. Праця — це специфічний, властивий тільки людині вид діяльності, що полягає в здійсненні дій на природу з метою забезпечення умов свого існування.

Основна особливість праці полягає в тому, що трудова діяльність, як правило, здійснюється тільки спільно з іншими людьми. Це справедливо навіть для простих трудових операцій або діяльності, що має індивідуальний характер, оскільки в процесі їх виконання чоловік вступає у певні відносини з людьми, що оточують його. Наприклад, праця письменника може бути охарактеризована як індивідуальний. Проте, для того, щоб стати письменником, людина повинна була навчитися читати і писати, здобути необхідну освіту, тобто її трудова діяльність стала можлива тільки унаслідок включеності в систему відносин з іншими людьми. Таким чином, будь-яка праця, що навіть здається на перший погляд суто індивідуальним, вимагає співпраці з іншими людьми.

Отже, праця сприяла утворенню певних людських співтовариств, які принципово відрізнялися від співтовариств тварин. Ці відмінності полягали в тому, що, по-перше, об'єднання первісних людей було викликане прагненням не просто вижити, що характерний до певної міри і для стадних тварин, а вижити шляхом перетворення природних умов існування, тобто за допомогою колективної праці.

По-друге, найважливішою умовою існування людських співтовариств і успішного виконання трудових операцій є рівень розвитку комунікації між членами співтовариства. Чим вище рівень розвитку комунікації між членами співтовариства, тим вище не тільки організація, але і рівень розвитку психіки людини. Так, вищий рівень людської комунікації — мова — зумовила принципово інший рівень регуляції психічних станів і

Розділ 4. Походження і розвиток свідомості людини • 91

поведінки — регуляції за допомогою слова. Людині, здатній спілкуватися за допомогою слів, для формування своєї поведінки або уявлення про реальний світ немає необхідності вступати у фізичний контакт з об'єктами, що оточують його. Для цього йому досить мати інформацію, якої він набуває в процесі спілкування з іншими людьми.

Слід зазначити, що саме особливості людських співтовариств, що полягають в необхідності колективної праці, зумовили виникнення і розвиток мови. У свою чергу, мову зумовила можливість існування свідомості, оскільки думка людини завжди має вербальну (словесну) форму. Наприклад, людина, по певному збігу обставин що потрапив в дитячі роки до твариною і що виріс серед них, не уміє говорити, а рівень його мислення хоч і вище, ніж у тварин, абсолютно не відповідає рівню мислення сучасної людини.

По-третє, для нормального існування і розвитку людських співтовариств закони тваринного світу, засновані на принципах природного відбору, непридатні. Колективний характер праці, розвиток комунікації не тільки спричинили услід за собою розвиток мислення, але також зумовили формування специфічних законів існування і розвитку людського співтовариства. Ці закони відомі нам як принципи моральності і моралі.

Таким чином, існує певна послідовність явищ, що зумовили можливість появи свідомості у людини: праця привела до зміни принципів побудови взаємин між людьми. Ця зміна виразилася в переході від природного відбору до принципів організації соціального гуртожитку, а також сприяло розвитку мови як засоби комунікації. Поява людських співтовариств з їх моральними нормами, що відображають закони соціального гуртожитку, з'явилася підставою для прояву критичності мислення людини. Так з'явилися поняття «добре» і «погано», зміст яких визначався рівнем розвитку людських співтовариств. Поступово, з розвитком суспільства, ці поняття ускладнювалися, що до певної міри сприяло еволюції мислення. В той же час відбувався розвиток мови. У неї з'являлися все нові і нові функції. Вона сприяла усвідомленню людиною свого «Я», виділенню себе з навколишнього середовища. В результаті мова набула властивостей, що дозволяють розглядати її як засіб регуляції поведінки людини. Всі ці явища і закономірності визначили можливість прояву і розвитку свідомості у людини.

Разом з тим слід підкреслити, що подібна логічна послідовність є лише гіпотезою, викладеною з раціоналістичних позицій. Сьогодні існують і інші точки зору на проблему виникнення свідомості людини, зокрема висловлювані з ірраціональних позицій. Це не дивно, оскільки по багатьом питанням психології єдиної думки не існує. Ми віддаємо перевагу раціоналістичній точці зору не тільки тому, що подібних поглядів дотримувалися класики вітчизняної психології (А. Н. Леонтьев, Б. Н. Теплов і ін.). Існує цілий ряд фактів, що дозволяють встановити закономірності, які визначили можливість появи свідомості у людини.