Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
2. Маклаков Загальна психологія.doc
Скачиваний:
192
Добавлен:
19.11.2019
Размер:
7.18 Mб
Скачать

512 • Частина IV. Психічні властивості особи

Стисло охарактеризуємо кожну з виділених форм спрямованості в порядку їх ієрархії. Перш за все, слід зупинитися на вабленні. Прийнято вважати, що ваблення — це найбільш примітивна, за своєю суттю біологічна форма спрямованості. З психологічної точки зору — це психічний стан, що виражає недиференційовану, неусвідомлену або недостатньо усвідомлену потребу. Як правило, ваблення є скороминущим явищем, оскільки представлена в нім потреба або згасає, або усвідомлюється, перетворюючись на бажання.

Бажання — це усвідомлена потреба і ваблення до чого-небудь цілком визначеному. Слід зазначити, що бажання, будучи достатньо усвідомленим, має спонукаючу силу. Воно загострює усвідомлення мети майбутньої дії і побудову його плану. Дана форма спрямованості характеризується усвідомленням не тільки своєї потреби, але і можливих шляхів її задоволення.

Наступна форма спрямованості — прагнення. Прагнення виникає тоді, коли в структуру бажання включається вольовий компонент. Тому прагнення часто розглядається як цілком певна спонука до діяльності.

Найяскравіше характеризують спрямованість особі її інтереси. Інтерес — це специфічна форма прояву пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особі на усвідомлення цілей діяльності і тим самим сприяюча орієнтуванню особи в навколишній дійсності. Суб'єктивно інтерес виявляється в емоційному тоні, супроводжуючому процес пізнання або увагу до певного об'єкту. Однією з найбільш істотних характеристик інтересу є те, що при його задоволенні він не згасає, а, навпаки, викликає нові інтереси, відповідні вищому рівню пізнавальної діяльності.

Інтереси є найважливішою спонукальною силою до пізнання навколишньої дійсності. Розрізняють безпосередній інтерес, що викликається привабливістю об'єкту, і опосередкований інтерес до об'єкту як засобу досягнення мети діяльності. Непрямою характеристикою усвідомленості потреб, що відбиваються в інтересах, є стійкість інтересів, яка виражається в тривалості їх збереження і в їх інтенсивності. Також слід підкреслити, що широта і зміст інтересів можуть служити одній з найбільш яскравих характеристик особи.

Інтерес в динаміці свого розвитку може перетворитися на схильність. Це відбувається тоді, коли в інтерес включається вольовий компонент. Схильність характеризує спрямованість індивіда на певну діяльність. Основою схильності є глибока стійка потреба індивіда в тій або іншій діяльності, т. с. інтерес до певного виду діяльності. Як основа схильності також може виступати прагнення удосконалювати уміння і навики, пов'язані з даною потребою. Прийнято вважати, що виникла схильність може розглядатися як передумова до розвитку певних здібностей.

Наступна форма прояву спрямованості особі — це ідеал. Ідеал — це що конкретизується в образі або уявленні наочна мета схильності індивіда, тобто те, до чого він прагне, на що орієнтується. Ідеали людини

Розділ 22. Спрямованість і мотиви діяльності особи •513

можуть виступати як одна з найбільш значущих характеристик світогляду людини, тобто його системи поглядів на об'єктивний світ, на місце в нім людини, на відношення людини до дійсності, що оточує його, і до самого собі. У світогляді відбиваються не тільки ідеали, але і ціннісні орієнтації людей, їх принципи пізнання і діяльності, їх переконання.

Переконання — вища форма спрямованості — це система мотивів особи, спонукаючих її поступати відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду. У основі переконань лежать усвідомлені потреби, які спонукають особу діяти, формують її мотивацію до діяльності.

Оскільки ми підійшли до проблеми мотивації, слід зазначити, що в поведінці людини є дві функціонально взаємозв'язані сторони: спонукальна і регуляція. Розглянуті нами раніше психічні процеси і стани забезпечують в основному регуляцію поведінки. Що ж до його стимуляції, або спонук, що забезпечують активізацію і спрямованість поведінки, то вони пов'язані з мотивами і мотивацією.

Мотив — це спонуки до діяльності, пов'язані із задоволенням потреби суб'єкта. Під мотивом також часто розуміють причину, лежачу в основі вибору дій і вчинків, сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта.

Термін «мотивація» є ширшим поняттям, ніж термін «мотив». Слово «мотивація» використовується в сучасній психології в двоякому сенсі: як що позначає систему чинників, що детермінують поведінку (сюди входять, зокрема, потреби, мотиви, цілі, наміри, прагнення і багато що інше), і як характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні. Найчастіше в науковій літературі мотивація розглядається як сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, його початок, спрямованість і активність.

Питання про мотивацію діяльності виникає кожного разу, коли необхідно пояснити причини вчинків людини. Причому будь-яка форма поведінки може бути пояснена як внутрішніми, так і зовнішніми причинами. У першому випадку як початковий і кінцевий пункти пояснення виступають психологічні властивості суб'єкта поведінки, а в другому — зовнішні умови і обставини його діяльності. У першому випадку говорять про мотиви, потреби, цілі, наміри, бажання, інтереси і т. п., а в другому — про стимули, витікаючі з ситуації, що склалася. Іноді всі психологічні чинники, які як би зсередини, від людини визначають його поведінку, називають особовими диспозиціями. Тоді відповідно говорять про диспозиційну і ситуаційну мотивації як аналоги внутрішньої і зовнішньої детерміації поведінки.

Внутрішня (диспозиційна) і зовнішня (ситуаційна) мотивації взаємозв'язані. Диспозиції можуть актуалізуватися під впливом певної ситуації, а активізація певних диспозицій (мотивів, потреб) приводить до зміни сприйняття суб'єктом ситуації. Його увага у такому разі стає виборчою, і суб'єкт упереджено сприймає і оцінює ситуацію, виходячи з актуальних інтересів і потреб. Тому будь-яку дію людини розглядають як двояко детерміноване: диспозиційнно і ситуаційний.