510 • Частина IV. Психічні властивості особи

що містять, на нашу думку, інформацію про адаптаційні характеристики особи. Отриманий семантичний простір був підданий факторному аналізу. Виділені характеристики лягли в основу тесту, який знайшов широке застосування в рішенні задач психологічного забезпечення професійної діяльності в екстремальних умовах.

На закінчення слід зазначити, що сучасні комп'ютерні засоби в значній мірі полегшують використання математичних методів моделювання в рішенні прикладних психологічних завдань, що надає психологам широкі можливості для розробки нових експериментальних підходів до дослідження особи.

Контрольні питання

1. Розкажіть про основні етапи історії дослідження проблеми особи.

2. Охарактеризуйте відомі вам експериментальні теорії особи.

3. Розкажіть про теорії особи, розроблені в рамках фрейдизму і неофрейдизма.

4. Як проблема особи вивчається в гуманістичній психології?

5. Розкрійте суть концепції особи П. Жані.

6. Що ви знаєте про способи збору експериментальної інформації про особу?

7. Охарактеризуйте суть факторного підходу до оцінки особових рис.

8. У чому суть типологічного підходу?

Рекомендована література

1. Асмолов А. Г. Психология особи: Принципи общепсихол. аналізу: Навчань. для вузів по спец. «Психологія». — М.: Вид-во МГУ, 1990. — 367 с.

2. Берні Р. В. Развитие Я-концепциі і виховання: Пер. з англ. / Общ. ред. У. Я. Пілі-повського. — М.: Прогрес, 1986.

3. БОДАЛЕВА. А. Психология про особу. — М.: Вид-во МГУ, 1988.

4. Зейгарник Б. В. Теории особи в зарубіжній психології; Навчань. допомога для вузів. - М.: Вид-во МГУ, 1982.

5. Мірошників В. М., Ямпольській Л. Т. Введение в експериментальну психологію особи: Навчань. допомога для слушат. ИПК, препод. пед. дисциплін ун-тов і пед. ин-тов. — М.: Освіта, 1985.

6. Мерлин В.С. Особа, як предмет психологічного дослідження. — Перм, 1988.

7. Петровській А. У. Особа. Діяльність. Колектив. — М., 1982

8. Рубінштейн С. Л. Основы загальній психології. — Спб.: Пітер, 1999.

9. Фрейд 3. Психологія несвідомого: Сб. Творів / Сост., науч. ред. М. Р. Ярошевськіп. — М.: Освіта, 1989.

10. Ярошевській М. Г. Психология в XX сторіччі: Теоретичні проблеми розвитку психологічної науки. — Видавництво 2-е, доп. — М.: Політіздат, 1974.

Розділ 22. Спрямованість

і мотиви діяльності особи

Короткий зміст

Поняття про спрямованість особі і мотивації діяльності. Основні форми спрямованості: ваблення, бажання, прагнення, інтереси, ідеали, переконання. Поняття про мотив. Проблема мотивації діяльності людини. Поняття про потребу. Мета діяльності. Основні характеристики мотиваційної сфери людини: широта, гнучкість, иерархизированность.

Психологічні теорії мотивації. Проблема мотивації в роботах античних філософів. Ірраціоналізм. Теорія автомата. Роль еволюційної теорії Ч. Дарвина в розвитку проблеми мотивації поведінки людини. Теорії інстинктів. Теорія біологічних потреб людини. Поведінкова теорія мотивації і теорія вищої нервової діяльності. Класифікація людських потреб але А. Маслоу. Мотиваційні концепції другої половини XX в. Теорія деятельностного походження мотиваційної сфери людини А. Н. Леонтьева.

Основні закономірності розвитку мотиваційної сфери. Механізми розвитку мотивів по А. Н. Леонтьеву. Основні етапи формування мотиваційної сфери у дітей. Особливості перших інтересів дітей. Особливості формування мотиваційної сфери в дошкільному і шкільному віці. Роль гри у формуванні мотиваційної сфери.

Мотивована поведінка як характеристика особи. Мотивація досягнення і уникнення. Рівень домагань і самооцінка. Особливості прояву мотивів аффилиании і власті. Мотив отвержеиия. Просоціальна поведінка. Агресія і мотив агресивності. Типи агресивних дій по А. Бандурі. Тенденції до агресії і тенденції до придушення агресії.

22.1. Поняття про спрямованість особі

і мотивації діяльності

У вітчизняній психології існують різні підходи до дослідження особи. Проте, не дивлячись на відмінності в трактуваннях особи, у всіх підходах як її провідна характеристика виділяється спрямованість. Існують різні визначення цього поняття, наприклад «динамічна тенденція» (С. Л. Рубінштейн), «смыслообразующий мотив» (А. Н. Леонтьев), «домінуюче відношення» (У. Н. Мясищев), «основна життєва спрямованість» (Би. Р. Ананьев), «динамічна організація сутнісних сил людини» (А. С. Прангишвнлі).

Найчастіше в науковій літературі під спрямованістю розуміють сукупність стійких мотивів, орієнтуючих діяльність особи і щодо незалежних від наявної ситуації.

Слід зазначити, що спрямованість особі завжди соціально обумовлена і формується в процесі виховання. Спрямованість — це установки, особи, що стали властивостями, і що виявляються в таких формах, як ваблення, бажання, прагнення, інтерес, схильність, ідеал, світогляд, переконання. Причому в основі всіх форм спрямованості особі лежать мотиви діяльності.