478 • Частина IV. Психічні властивості особи

Сформульований Леонтьевим підхід до розуміння проблеми особи знайшов свій подальший розвиток в роботах вітчизняних психологів — представників московської школи, зокрема А. У. Петровського. У підручнику «Загальна психологія», підготовленому під його редакцією, дається наступне визначення особи: «Особою в психології позначається системна соціальна якість, що набуває індивідом в наочній діяльності і спілкуванні і що характеризує рівень і якість представленности суспільних відносин в индивиде»*.

Що ж таке особа як особлива соціальна якість індивіда? Перш за все слід виходити з того, що поняття «індивід» і «особа» не тотожні. Особа — це особлива якість, яка отримується індивідом в суспільстві в процесі вступу його до суспільних за своєю природою відносин. Тому дуже часто у вітчизняній психології особа розглядається як «надчуттєва» якість, хоча носієм цієї якості є цілком плотський, тілесний індивід зі всіма його природженими і придбаними властивостями.

Щоб зрозуміти підстави, на яких формуються ті або інші властивості особи, потрібно розглянути життя людини в суспільстві. Включеність індивіда в систему суспільних відносин визначає зміст і характер виконуваних їм деятельностей, круг і способи спілкування з іншими людьми, тобто особливості його соціального буття, способу життя. Але спосіб життя окремих індивідів, тих або інших общностей людей, а також суспільства в цілому визначається системою суспільних відносин, що історично розвивається. А це означає, що особу можна зрозуміти або вивчити тільки в контексті конкретних соціальних умов, конкретної історичної епохи. Причому слід зазначити, що для особи суспільство — це не просто зовнішнє середовище. Особа постійно включена в систему суспільних відносин, яка опосередкує безліччю чинників.

Петровській вважає, що особа конкретної людини може продовжуватися в інших людях, і із смертю індивіда вона повністю не вмирає. І в словах «він живе в нас і після смерті» немає ні містики, ні чиста метафорична, це констатація факту ідеальною представленности індивіда після його матеріального зникнення.

Розглядаючи далі точку зору представників московської психологічної школи на проблему особи, слід зазначити, що в поняття особа в більшості випадків авторами включаються певні властивості, що належать індивідові, причому є на увазі і ті властивості, які визначають своєрідність індивіда, його індивідуальність. Проте поняття «індивід», «особа» і «індивідуальність» не тотожні за змістом, — кожне з них розкриває специфічний аспект індивідуального буття людини. Особа може зрозуміти тільки в системі стійких міжособових зв'язків, опосередкованих змістом, цінностями, сенсом спільної діяльності кожного з учасників. Ці міжособові зв'язки реальні, але за природою своєю надчуттєві. Вони виявляються в конкретних індивідуальних властивостях і вчинках людей, що входять в колектив, але не зводяться до них.

Подібно до того як поняття «індивід» і «особа» не тотожні, особа і індивідуальність, у свою чергу, утворюють єдність, але не тотожність.

* Загальна психологія: Навчань. для студентів пед. ин-тов / Під ред. А. У. Петровського. — 3-е видавництво, перераб. і доп. — М.: Освіта, 1986.

Розділ 20. Особа • 479

Якщо риси індивідуальності не представлені в системі міжособових відносин, вони виявляються неістотними для оцінки особи і не отримують умові для розвитку, подібно до того як як особові виступають лише індивідуальні риси, найбільшою мірою «втягнуті» в діяльність, що веде для даної соціальної спільності. Індивідуальні особливості людини до відомого часу ніяк не виявляються, поки вони не стануть необхідними в системі міжособових відносин, суб'єктом яких виступить дана людина як особа. Тому, але думці представників московської психологічної школи, індивідуальність — лише одна із сторін особи людини.

Таким чином, у позиції представників московської психологічної школи простежується два основні моменти. По-перше, особа і її характеристики зіставляються з рівнем соціального прояву якостей і властивостей людини. По-друге, особа розглядається як продукт соціальний, ніяк не пов'язаний з біологічними детермінантами, а отже, можна зробити висновок про те, що соціальне більшою мірою впливає на психічний розвиток індивіда.

Уявлення про проблему особи, що сформувалося в рамках санкт-петербурзької психологічної школи, найяскравіше представлено в роботах Би. Р. Ананьева. Першою відмінною рисою підходу Ананьева до розгляду проблеми психології особи є те, що на відміну від представників московської психологічної школи, що розглядають три рівні організації людини «індивід — особа, — індивідуальність», він виділяє наступні рівні: «індивід — суб'єкт діяльності — особа — індивідуальність». У цьому полягає основна відмінність в підходах, яка в значній мірі пов'язана з різними поглядами на співвідношення біологічного і соціального і їх вплив на процес психічного розвитку людини.

На думку Ананьева, особа — це суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Тому в характеристиках особи якнайповніше розкривається суспільна суть людини, тобто властивість бути особою властиво людині не як біологічній істоті, а як соціальному. При цьому під соціальною істотою розуміється людина конкретної суспільно-історичної епохи в сукупності його суспільних відносин. Отже, санкт-петербурзька психологічна школа, як і московська, в поняття «особа» включає соціальні характеристики людини. У цьому полягає єдність позицій у вітчизняній психології відносно проблеми особи людини. Відмінність поглядів між даними школами виявляється при розгляді структури особи.

На думку Ананьева, далеко не всі психофізіологічні функції, психічні процеси і стани входять в структуру особи. З безлічі соціальних ролей, установок, ціннісних орієнтації лише деякі входять в структуру особи. Разом з тим в цю структуру можуть увійти і деякі властивості індивіда, багато разів опосередковані соціальними властивостями особи, але що самі відносяться до характеристик організму людини (наприклад, рухливість або інертність нервової системи). Отже, як вважає Ананьев, структура особи включає структуру індивіда у вигляді найбільш загальних і актуальних для життя і поведінки комплексів органічних властивостей.