264 • Частина II. Психічні процеси
Імена
Зінченко Петро Іванович (1903-1969) — відомий вітчизняний психолог, професор Харківського університету. Найбільшу популярність йому принесли праці по дослідженню пам'яті. Перші дослідження П. И. Зинченко були виконані в 1930-х рр. під керівництвом А. Н. Леонтьева. У подальших дослідженнях основну увагу приділяв вивченню мимовільної пам'яті. Основні результати досліджень пам'яті були їм відбиті в книзі «Мимовільне запам'ятовування», 1961 р.
Під його керівництвом була здійснена розробка проблеми ефективності навчання і продуктивності пам'яті.
мови мети експерименту, вигукнув: «Як? Так я повинен його завчити напам'ять?» Після чого він ще шість разів прочитав вказаний йому ряд складів і безпомилково повторив його.
Отже, для того, щоб запам'ятати якнайкраще, треба обов'язково ставити мету — не тільки сприйняти і зрозуміти матеріал, але і дійсно запам'ятати його.
Слід зазначити, що велике значення при заучуванні має не тільки постановка загального завдання (запам'ятати те, що сприймається), але і постановка приватних, спеціальних завдань. У одних випадках, наприклад, ставиться завдання запам'ятати тільки суть сприйманого нами матеріалу, тільки головні думки і найбільш істотні факти, в інших — запам'ятати дослівно, в третіх — точно запам'ятати послідовність фактів і т.д.
Таким чином, постановка спеціальних завдань грає істотну роль в запам'ятовуванні. Під її впливом може мінятися сам процес запам'ятовування. Проте, на думку С. Л. Рубінштейна, запам'ятовування дуже сильно залежить від характеру діяльності, в ході якої воно здійснюється. Більш того, Рубінштейн вважав, що не можна робити однозначні висновки про більшу ефективність довільного або мимовільного запам'ятовування. Переваги довільного запам'ятовування зі всією очевидністю виступають лише на перший погляд. Дослідження відомого вітчизняного психолога П. И. Зинченко переконливо довели, що установка на запам'ятовування, що робить його прямою метою дії суб'єкта, не є сама по собі вирішальною для ефективності процесу запам'ятовування. У певних випадках мимовільне запам'ятовування може опинитися ефективніше довільного. У дослідах Зінченко ненавмисне запам'ятовування картинок в ході діяльності, метою якої була їх класифікація (без завдання запам'ятати), опинилося безумовно вище, ніж у разі, коли перед випробовуваним було поставлено завдання спеціально запам'ятати картинки.
Присвячене тій же проблемі дослідження А. А. Смирнова підтвердило, що мимовільне запам'ятовування може бути продуктивно, ніж навмисне: те, що випробовувані запам'ятовували мимоволі, попутно в процесі діяльності
Розділ 10. Пам'ять • 265
метою якої було не запам'ятовування, запам'яталося міцнішим, ніж те, що вони прагнули запам'ятати спеціально. Суть експерименту полягала в тому, що випробовуваним пред'являлися дві фрази, кожна з яких відповідала якому-небудь орфографічному правилу (наприклад, <<мой брат вивчає китайську мову» і «треба вчитися писати короткими фразами»). В ході експерименту необхідно було встановити, до якого правила відноситься дана фраза, і придумати іншу пару фраз на ту ж тему. Запам'ятовувати фрази не потрібно було, але через декілька днів випробовуваним запропонували пригадати як ті, так і інші фрази. Виявилось, що фрази, придумані ними самими в процесі активної діяльності, запам'яталися приблизно в три рази краще, ніж ті, які їм дав експериментатор.
Отже, запам'ятовування, включене в яку-небудь діяльність, виявляється найбільш ефективним, оскільки виявляється залежно від діяльності, в ході якої воно здійснюється.
Запам'ятовується, як і усвідомлюється, перш за все те, що складає мету нашої дії. Проте те, що не відноситься до мети дії, запам'ятовується гіршим, ніж при довільному запам'ятовуванні, направленому саме на даний матеріал. При цьому все ж таки необхідно враховувати, що переважна більшість наших систематичних знань виникають в результаті спеціальної діяльності, мета якої — запам'ятати відповідний матеріал, з тим щоб зберегти його в пам'яті. Така діяльність, направлена на запам'ятовування і відтворення утриманого матеріалу, називається мнемической діяльністю.
Мнемічеськая діяльність є специфічно людським феноменом, бо тільки у людини запам'ятовування стає спеціальним завданням, а заучування матеріалу, збереження його в пам'яті і пригадування — спеціальною формою свідомої діяльності. При цьому людина повинна чітко відокремити той матеріал, який йому було запропоновано запам'ятати, від всіх побічних вражень. Тому мнемическая діяльність завжди носить виборчий характер.
Слід зазначити, що дослідження мнемической діяльності людини є однією з центральних проблем сучасної психології. Основними завданнями вивчення мнемической діяльності є визначення доступного людині об'єму пам'яті і максимально можливої швидкості запам'ятовування матеріалу, а також часу, протягом якого матеріал може утримуватися в пам'яті. Ці завдання не є простими, тим більше що процеси запам'ятовування в конкретних випадках мають цілий ряд відмінностей.
Іншою характеристикою процесу запам'ятовування є ступінь осмислення матеріалу, що запам'ятовується. Тому прийнято виділяти осмислене і механічне запам'ятовування.
Механічне запам'ятовування — це запам'ятовування без усвідомлення логічного зв'язку між різними частинами сприйманого матеріалу. Прикладом такого запам'ятовування є заучування статистичних даних, історичних дат і т.д. Основою механічного запам'ятовування є асоціації по суміжності. Одна частина матеріалу зв'язується з іншою тільки тому, що слідує за нею в часі. Для того, щоб встановився такий зв'язок, необхідне багатократне повторення матеріалу.
На відміну від цього осмислене запам'ятовування засноване на розумінні внутрішніх логічних зв'язків між окремими частинами матеріалу. Два положення