410 • Частина II. Психічні процеси

в цьому випадку є використання вікової особливості дітей, яка полягає в нестійкості уваги. Досить відвернути дитину від виниклої проблемної ситуації, і він сам зможе виконати поставлені перед ним завдання.

Вивчення проблеми виникнення негативних емоцій у дітей показало, що велике значення у формуванні такого емоційного стану, як агресивність, грає покарання дитини, особливо міра покарання. Виявилось, що діти, яких удома строго карали, проявляли під час гри з ляльками велику агресивність, чим діти, яких карали не дуже строго. Разом з тим повна відсутність покарань несприятливо впливає на розвиток дитячого характеру. Діти, яких за агресивні вчинки по відношенню до ляльок карали, були менш агресивні і поза грою, ніж ті, яких зовсім не карали.

Одночасно з формуванням позитивних і негативних емоцій у дітей поступово формуються етичні відчуття. Зачатки етичної свідомості вперше з'являються у дитини під впливом схвалення, похвали, а також осуд, коли дитина чує з боку дорослих, що одне — можна, потрібно і винне, а інше — не можна, неможливо, недобре. Проте перші уявлення дітей про те, що «добре» і що «погано», найтіснішим чином пов'язані з особистими інтересами як самої дитини, так і інших людей. Принцип суспільної корисності того або іншого вчинку, усвідомлення його морального сенсу визначають поведінка дитини декілька пізніше. Так, якщо запитати чотирьохп'ятирічних дітей: «Чому не слід битися з товаришами?» або «Чому не слід без попиту брати чужі речі?», — те відповіді дітей найчастіше враховують неприємні наслідки, витікаючі або для них особисто, або для інших людей. Наприклад: «Битися не можна, а то потрапиш прямо в око» або «Брати чуже не можна, а то в міліцію поведуть». До кінця дошкільного періоду з'являються відповіді вже іншого порядку: «Битися з товаришами не можна, тому що соромно кривдити їх», тобто у дітей все більше виникає усвідомлення моральних принципів поведінки.

До початку шкільного навчання у дітей наголошується достатньо високий рівень контролю за своєю поведінкою. У тісному зв'язку з цим знаходиться розвиток етичних відчуттів, наприклад діти в цьому віці вже переживають відчуття сорому, коли дорослі засуджують їх за провину.

Слід зазначити, що у дітей досить рано виявляються зачатки і іншого дуже складного відчуття — естетичного. Одним з перших його проявів треба рахувати задоволення, яке діти випробовують при слуханні музики. В кінці першого року дітям також можуть подобатися певні речі. Особливо часто це виявляється відносно іграшок і особистих речей дитини. Звичайно, розуміння красивого носить у дітей своєрідний характер. Дітей більше всього полонить яскравість фарб. Наприклад, з чотирьох пред'явлених в старшій групі дитячого саду зображень коня: а) у вигляді схематичного нарису штрихами, би) у вигляді зачорненого силуету, в) у вигляді реалістичного малюнка і, нарешті, г) у вигляді конячки яскраво-червоного кольору із зеленими копитами і гривою — дітям більше всього сподобалося останнє зображення.

Джерелом розвитку естетичних відчуттів є заняття малюванням, співом, музикою, відвідини картинних галерей, театрів, концертів, кіно. Проте

____Глава 16. Емоції 411

дошкільники і що вчаться молодших класів у ряді випадків ще не можуть належним чином оцінити художні твори. Наприклад, в живописі вони нерідко звертають увагу головним чином на зміст картини і менше на художнє виконання. У музиці вони більше люблять гучний звук з швидким темпом і ритм, чим гармонію мелодії. Справжнє розуміння краси мистецтва приходить до дітей лише в старших класах.

З переходом дітей в школу, з розширенням круга їх знань і життєвого досвіду відчуття дитини значно змінюються з якісного боку. Уміння володіти своєю поведінкою, стримувати себе приводить до стійкішому і спокійнішому перебігу емоцій. Дитина молодшого шкільного віку вже не виявляє так безпосередньо свого гніву, як дитина-дошкільник. Відчуття дітей-школярів не мають вже того афектного характеру, який показовий для дітей раннього віку.

Разом з цим з'являються нові джерела відчуттів: знайомство з окремими науковими дисциплінами, заняття в шкільних кухлях, участь в учнівських організаціях, самостійне читання книг. Все це сприяє формуванню так званих інтелектуальних відчуттів. Дитини, при вдалому збігу обставин, все більше і більше привертає пізнавальна діяльність, яка супроводжується позитивними емоціями і відчуттям задоволення від пізнання нового.

Вельми показовий той факт, що у дітей в шкільному віці міняються життєві ідеали. Так, якщо діти дошкільного віку, знаходячись головним чином в крузі сім'ї, як ідеал зазвичай вибирають кого-небудь з рідних, то з переходом дитини в школу, з розширенням його інтелектуального кругозору як ідеал починають виступати вже і інші люди, наприклад вчителі, літературні герої або конкретні історичні особи.

Виховання емоцій і відчуттів людини починається з найранішого дитинства. Найважливішою умовою формування позитивних емоцій і відчуттів є турбота з боку дорослих. Та дитина, якій не вистачає любов і ласка, зростає холодним і нечуйним. Для виникнення емоційної чуйності також важлива відповідальність за інше, турбота про молодших братів і сестри, а якщо таких немає, то про домашніх тварин. Необхідно, щоб дитина сама про когось піклувалася, за когось відповідав.

Ще одна умова формування емоцій і відчуттів у дитини полягає в тому, щоб відчуття дітей не обмежувалися тільки межами суб'єктивних переживань, а отримували свою реалізацію в конкретних вчинках, в діях і діяльності. Інакше легко можна виховати сентиментальних людей, здатних лише на словесне виявлення, але не здатних на неухильне втілення свого відчуття в життя.

Емоції грають надзвичайно важливу роль в житті людей. Так, сьогодні ніхто не заперечує зв'язок емоцій з особливостями життєдіяльності організму. Добре відомо, що під впливом емоцій змінюється діяльність органів кровообігу, дихання, травлення, залоз внутрішньої і зовнішньої секреції і ін. Зайва інтенсивність і тривалість переживань може викликати порушення в організмі. М. И. Аствацатуров писав, що серце частіше вражається страхом, печінка — гнівом, шлунок — апатією і пригніченим станом. Виникнення