524 • Частина IV. Психічні властивості особи

лежить те, що підкоряється об'єктивним соціальним законам розвиток системи дея-тельностей.

Таким чином, дана концепція пояснює походження і динаміку мо-тивационной сфери людини. Вона показує, як може змінюватися система де-ятельностей, як перетвориться її иерархизированность, яким чином виникають і зникають окремі види діяльності і операції, які модифікації відбуваються з діями. Відповідно до закономірностей розвитку деятель-ностей можна вивести закони, що описують зміни в мотиваційній сфері людини, придбання їм нових потреб, мотивів і цілей.

Всі розглянуті теорії мають свої достоїнства і разом з тим свої недоліки. Основний їх недолік полягає в тому, що вони в змозі пояснити лише деякі 4'еномены мотивацій, відповісти лише на невелику частину питань, що виникають в цій області психологічних досліджень. Тому дослідження мотиваційної сфери людини продовжується і в наші дні.

22.3. Основні закономірності

розвитку мотиваційної сфери

У вітчизняній психології формування і розвиток мотиваційної сфери у людини розглядається в рамках психологічної теорії діяльності, запропонованої А. Н. Леонтьевим. Питання про утворення нових мотивів і розвиток мотиваційної с4)еры є одним з найскладніших і до кінця не вивченим. Леонтьев описав лише один механізм утворення мотивів, який отримав назву механізму зрушення мотиву на мету (інший варіант назви даного механізму — механізм перетворення мети в мотив). Суть даного механізму полягає в тому, що в процесі діяльності мета, до якої через певні причини прагнула людина, з часом сама стає самостійною спонукальною силою, тобто мотивом.

Центральний момент даної теорії полягає в тому, що мотив, із-за якого ми прагнемо до досягнення мети, пов'язаний із задоволенням певних потреб. Але з часом мета, якою ми прагнули досягти, може перетворитися на насущну потребу. Наприклад, часто батьки, для того, щоб стимулювати інтерес дитини до читання книг, обіцяють йому купити яку-небудь іграшку, якщо він прочитає книгу. Проте в процесі читання у дитини виникає інтерес до самої книги, і поступове читання книг може стати одній з основних його потреб. Цей приклад пояснює механізм розвитку мотиваційної сфери людини за рахунок розширення кількості потреб. При цьому найістотнішим є те, що розширення кількості потреб, тобто розширення переліку того, чого потребує людина, відбувається в процесі його діяльності, в процесі його контакту з навколишнім середовищем.

Історично склалося так, що у вітчизняній психології формування мотиваційної сфери людини в процесі його онтогенезу розглядається в рамках формування інтересів людини як основних причин, спонукаючих його

Розділ 22. Спрямованість і мотиви діяльності особи • 525

до розвитку і діяльності. Як ви пам'ятаєте, інтереси відображають перш за все пізнавальні потреби людини. Тому у вітчизняній психології розвиток мотиваційної сфери, як правило, розглядається в єдності із загальним розвитком психіки людини, особливо його пізнавальної сфери.

Наукові дослідження, що проводяться, показали, що перші прояви інтересу спостерігаються у дітей вже па першому році життя, як тільки дитина починає орієнтуватися в навколишньому світі. На цьому етапі розвитку дитини найчастіше цікавлять яскраві, барвисті предмети, незнайомі речі, видавані предметами звуки. Дитина не тільки випробовує задоволення, сприймаючи все це, але і вимагає, щоб йому знов і знов показували предмет, що зацікавив його, знову дали почути що викликали у нього інтерес звуки. Він плаче і обурюється, якщо його позбавляють можливості продовжувати сприймати те, що викликало інтерес.

Характерною межею перших інтересів дитини є їх крайня нестійкість і прикованість до наявного сприйняття. Дитина цікавиться тим, що він сприймає в даний момент. Він сердиться і плаче, якщо що-небудь зацікавило його зникло з поля зору. Заспокоїти дитину в цих випадках не представляє великої праці, — досить привернути його увагу до чого-небудь іншого, як інтерес до того, що сприймалося їм до цього, гасне і замінюється новим.

У міру розвитку рухової діяльності у дитини все більше і більше виявляється інтерес до самостійного виконання дій, якими він поступово опановує. Вже на першому році життя дитина виявляє, наприклад, схильність багато разів кидати на підлогу речі, що знаходяться у нього в руці, — кинувши узяту річ, він вимагає, щоб її підняли і дали йому, але потім знов кидає її, знову вимагає її повернення до себе, знову кидає і т.д. Опановувавши складнішими діями, він також виявляє цікавість до багатократного їх виконання і може, наприклад, довго вкладати одну річ в іншу і знов виймати її.

З розвитком мови і спілкування з тими, що оточують, а також з розширенням круга предметів і дій, з якими знайомиться дитина, значно розширюються його пізнавальні інтереси. Яскравим виразом їх є найрізноманітніші питання, що задаються дітьми дорослим, починаючи з питання: «Що це таке?» і кінчаючи питаннями, що відносяться до пояснення того, що сприймається дитиною: «Чому у корови рогу?», «Чому місяць не падає на землю?», «Чому трава зелена?», «Куди дівається молоко, коли ми його п'ємо?», «Звідки вітер прилітає?», «Чому птахи співають?» — всі ці питання, і багато подібних до них, живо цікавлять дитину, і у віці трьох-п'яти років він настільки «засинає» ними дорослого, що важ цей період його життя справедливо називають періодом питань.

Кінець переддошкільного і початок дошкільного віку характеризуються виникненням інтересу до гри, що все більш і більш розширюється протягом всього дошкільного дитинства. Гра є провідною діяльністю дитини в цьому віці, в ній розвиваються різноманітні сторони його психічного життя, формуються багато найважливіших психологічних якостей його особи. Разом з тим гра — це діяльність, що найбільш привертає до себе дитину, найбільш захоплює її. Вона стоїть в центрі його інтересів, сама цікавить його і, в свою