64 • Частина I. Введення в загальну психологію
Мал. 2.2. Структура загальної психології
систематизував психологічні знання і запропонував методологію дослідження психічних явищ.
На базі основних понять загальної психології формуються поняття інших галузей психологічної науки. Одній з найбільш відомих наук, що мають велике практичне значення, є педагогічна психологія — галузь психології, що вивчає психологічні проблеми навчання і виховання. Педагогічна психологія досліджує питання цілеспрямованого формування пізнавальної діяльності і суспільно значущих якостей особи, а також вивчає умови, що забезпечують оптимальний ефект навчання. Не менш значущими для педагогічної психології є питання обліку індивідуальних особливостей навчаного при побудові учбового процесу і взаємин учня і вчителя, а також взаємин усередині учбового колективу. Як самостійна галузь психологічної науки педагогічна психологія зародилася в другій половині XIX в., що було обумовлене проникненням в психологію ідей розвитку. Еволюція педагогічної психології значною мірою визначалася пануючими в психології концепціями. Так, в кінці XIX в. велику роль в розвитку педагогічної психології зіграла інтроспективна психологія. Пізніше її розвиток визначався бихевиористским напрямом, який пропонував у вихованні орієнтуватися на жорстку «модифікацію поведінки». У основі сучасної вітчизняної педагогічної психології лежить фундаментальне положення про те, що суттю індивідуального психічного розвитку людини є засвоєння їм общественно-историче-
Розділ 2. Психологія в структурі сучасних наук • 65
ского досвіду, зафіксованого в предметах матеріальної і духовної культури. В той же час це засвоєння здійснюється за допомогою активної діяльності людини, а засоби і способи цієї діяльності актуалізуються в спілкуванні з іншими людьми. По сферах застосування педагогічну психологію можна розділити на психологію дошкільного виховання, психологію навчання і виховання в шкільному віці з розділенням на молодший, середній і старший шкільний вік, психологію професійного навчання, психологію вищої школи.
Дуже близька до педагогічної психології наступна галузь психологічної науки — вікова психологія, що вивчає закономірності етапів психічного розвитку і формування особи від народження до старості. Так само як і педагогічна психологія, вікова психологія оформилася як самостійна галузь психологічної науки в кінці XIX в. Виникнувши як дитяча психологія, вікова психологія в процесі свого розвитку стала вирішувати задачі цілісного аналізу онтогенетичних процесів. В даний час основними розділами вікової психології є: психологія дитинства, психологія юності, психологія зрілого віку, геронтопсихология. Вікова психологія вивчає вікову динаміку психічних процесів, що неможливе без урахування впливу на індивідуальний розвиток людини культурно-історичних, етнічних і соціально-економічних умов. Крім того, для вікової психології мають велике значення диференціально-психологічні відмінності, до яких відносяться половозрастные і типологічні властивості, тому дуже часто дослідження у віковій психології здійснюються з використанням прийомів диференціальної психології.
Диференціальна психологія — галузь психологічної науки, що вивчає відмінності як між індивідами, так і між групами, а також причини і наслідки цих відмінностей. Передумовою виникнення диференціальної психології з'явилося впровадження в психологію експерименту, генетичних і математичних методів. Почало розробці даної галузі психології поклав Ф. Гальтон, що створив ряд прийомів і приладів для вивчення індивідуальних відмінностей і для статистичного аналізу даних. Термін «диференціальна психологія» був запропонований в 1900 р. У. Штерном. Основними методами диференціальної психології стали тести. Первинно це були індивідуальні тести, потім з'явилися групові, а пізніше і проектні.
Оскільки і педагогічна, і вікова, і диференціальна психологія оперують поняттям «група», в тісному зв'язку з ними знаходиться соціальна психологія, що вивчає закономірності поведінки І діяльності людей, обумовлені фактом їх включення в групи, а також психологічні характеристики самих груп. Тривалий час соціально-психологічні погляди розроблялися в рамках філософії, і лише до кінця XIX в. з'явилися перші самостійні соціально-психологічні концепції, такі як «психологія пародов» (М. Лацарус, X. Штейпгаль, В. Вундт), «психологія мас» (С. Сигле, Р. Лебон), теорія «інстинктів соціальної поведінки» (У. Макдугалл).
Початком самостійного існування соціальної психології вважається 1908 р., коли одночасно з'явилися роботи англійського психолога У. Макдугалла і американського соціолога Э. Роса. У назвах цих робіт містився