120 • Частина I. Введення в загальну психологію

Таким чином, обидва що розглядаються нами підходу виявляються не в змозі вирішити психофізіологічну проблему. Тому єдиного методологічного підходу до дослідження проблем психології не існує. З яких позицій виходитимемо ми, розглядаючи психічні явища?

З вищевикладеного виходить, що існує тісний зв'язок між психічними і фізіологічними процесами. Тому, розглядаючи психічні явища, ми завжди пам'ятатимемо про те, що вони знаходяться в тісній взаємодії з фізіологічними процесами, що вони, найімовірніше, обумовлюють один одного. При цьому мозок людини є тим матеріальним «субстратом», який забезпечує можливість функціонування психічних явищ і процесів. Тому психічні і фізіологічні процеси взаємозв'язані і взаимообусловливают поведінка людини.

Контрольні питання

1. Розкажіть про свідомість як вищий рівень психічного віддзеркалення дійсності. Які основні характеристики свідомості?

2. Розкажіть про роль рефлексії в регуляції поведінки людини.

3. Розкажіть про походження свідомості. Що ви знаєте про гіпотезу А. Н. Леонтьева?

4. Розкрійте роль праці у виникненні свідомості людини (по А. Н. Леонтьеву).

5. У чому виявляється взаємозв'язок розвитку мозку і свідомості?

6. Розкрійте зміст основних положень культурно-історичної теорії розвитку вищих психічних функцій Л.С. Виготського.

7. Охарактеризуйте основні етапи розвитку психіки людини.

8. Розкажіть про загальну будову нервової системи людини, її центральні і периферичні частини.

9. Розкажіть про будову нейрона.

10. Роз'ясните поняття: «первинна зона кори головного мозку», «інтеграційна зона кори головного мозку».

11. У чому виражається функціональна асиметрія головного мозку?

12. Розкажіть про основні концепції взаємозв'язки мозку і психіки.

13. Розкрійте суть концепції функціональних систем П. До. Анохина.

14. У чому суть психофізіологічної проблеми в психології?

Рекомендована література

1. Ананьев Б. Г. Избранные психологічні праці: У 2-х т. Т. 1 / Під ред. А. А. Вода-льова, Би. Ф. Ломова. — М.: Педагогіка, 1980.

2. Бассин Ф. В. Проблема «несвідомого». (Про неусвідомлювані форми высш. нервовій діяльності). — М.: Медицина, 1968.

Розділ 4. Походження і розвиток свідомості людини •121

3. Виготській Л. С. Развитие особи і світогляд дитини // Психологія особи. Тексти: Хрестоматія під ред. Ю. Б. Гиппенрейтер. — М.: МГУ, 1982.

А. Выготский Л. С. Собрание творів: У 6-ти т. Т. 1.: Питань теорії і історії психології / Гл. ред. А. У. Запорожець. — М.: Педагогіка, 1982.

5. Гиппенрвйтер Ю. Б. Введение в загальну психологію: Курс лекцій: Навчальний посібник для вузів. — М.: Черо, 1997.

6. ГРИМАКЛ. 77. Резерви людської психіки. Введення в психологію активності. — 2-е видавництво, дон. — М.: Політіздат, 1989.

7. Данілова Н. Н., Крилова А. Л. Физиология вищій нервовій діяльності: Навчань. для ун-тов по спец. «Психологія». — М.: Вид-во МГУ, 1989.

8. Джемі В. Многообразие релігійного досвіду. — Спб.: Андрєєв і сини, 1992.

9. Дельгадо X. Мозок і свідомість /Пер. з англ. під ред. Р. Д. Смирнова. — М.: Мир, 1971.

10. Кравков С. В. Самоспостереження. — М., 1922.

11. Леонт'ев А. Н. Избранные психологічні твори: У 2-х т. Т. 2 / Під ред. В. В. Давыдова і ін. — М.: Педагогіка, 1983.

12. ЛЕОНТЬЕВА. Н. Діяльність. Свідомість. Особа. — 2-е видавництво — М.: Політіздат, 1977.

13. Лурія А. Р. Эволюционное введення в психологію. — М.: Вид-во МГУ, 1975.

14. Немов Р. С. Психологія: Підручник для студ. высш. пед. навчань. закладів: У 3-х кн. Кн. 1: Загальні основи психології. — 2-е видавництво — М.: Владос 1998.

15. Психологія / Під ред. проф. До. Н. Корнілова, проф. А. А. Смирнова., проф. Би. М. Теплова. — Видавництво 3-е, перераб. і доп. — М.: Учпедгиз, 1948.

16. Симонов П. В. Мотивированный мозок: Вища нервова діяльність і природничонаукові основи загальної психології / Отв. ред. У. С. Русинів. — М.: Наука, 1987.

17. Симонов П. В. Эмоциональный мозок. Фізіологія. Нейроанатомія. Психологія емоцій. - М.: Наука, 1981.

18. Соколів Е. 77. Нейронні механізми пам'яті і навчання. — М.: Наука, 1981.

19. Фабрі К. Э. Основы зоопсихології: Підручник для вузів. — М.: Вид-во МГУ, 1976.

20. Узнадзе Д. Н. Психологические дослідження. — М.: Наука, 1966.

Розділ 5. Психологічна теорія діяльності

Короткий зміст

Загальна психологічна характеристика діяльності. Поняття діяльності. Спонукальні причини діяльності. Мета діяльності. Воля і увага в діяльності. Специфіка людської діяльності і її атрибути. Види людської діяльності. Діяльність і розвиток людини.

Основні поняття психологічної теорії діяльності. Операційно-технічні аспекти. Розробка і розвиток теорії діяльності в працях російських учених. Структура діяльності. Дія як центральний компонент діяльності. Основні характеристики дії. Основні принципи психологічної теорії діяльності. Умови діяльності. Поняття про операції. Автоматичні дії і навики. Психофізіологічні функції діяльності.

Теорія діяльності і предмет психології. Потреба як початкова форма активності живих організмів. Основні етапи формування і розвитку потреби. Мотив діяльності. Провідний мотив і мотиви-стимули. Неусвідомлювані мотиви: емоції і особовий сенс. Механізми утворення мотивів. Поняття про внутрішню діяльність.

Фізіологія рухів і фізіологія активності. Загальне поняття про психомоторике. И. М. Сеченов про фізіологію рухів. Рефлекторна концепція руху. Типи сенсрмоторних процесів. Сенсоречевиє реакції і ідеомоторні процеси. Механізми організації рухів. Н. А. Бернштейн і його теорія фізіології рухів. Принцип сенсорних корекцій. Чинники, що впливають на хід виконання рухів. Сигнали зворотного зв'язку. Рефлекторне кільце. Рівні побудови рухів по Бернштейну. Процес формування рухового навику і принцип активності. Основні періоди і фази побудови рухів. Автоматизація рухів. Принцип активності і принцип реактивності. Довільні акти.

5.1. Загальна психологічна характеристика діяльності

Однією з найголовніших особливостей людини є те, що він здатний трудитися, а будь-який вид праці є діяльністю. Діяльність — це динамічна система взаємодії суб'єкта з світом. В процесі цієї взаємодії відбувається виникнення психічного образу і його втілення в об'єкті, а також реалізація суб'єктом своїх відносин з навколишньою реальністю. Будь-який простий акт діяльності є формою прояву активності суб'єкта, а це означає, що будь-яка діяльність має спонукальні причини і направлена на досягнення певних результатів.

Спонукальними причинами діяльності людини є мотиви — сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, що викликають активність суб'єкта і що визначають спрямованість діяльності. Саме мотив, спонукаючи до діяльності, визначає її спрямованість, тобто визначає її цілі і завдання.

Розділ 5. Психологічна теорія діяльності • 123

Мета — це усвідомлений образ передбаченого результату, на досягнення якого направлена дія людини. Метою може бути який-небудь предмет, явище або певна дія. Завдання — це задана в певних умовах (наприклад, в проблемній ситуації) мета діяльності, яка повинна бути досягнута шляхом перетворення цих умов згідно певній процедурі. Будь-яке завдання завжди включає наступне: вимоги, або мета, якої треба досягти; умови, тобто відомий компонент постановки завдання; шукане — невідоме, яке треба знайти, щоб досягти мети. Завданням може бути конкретна мета, якої треба досягти. Проте в складних видах діяльності найчастіше завдання виступають як приватні цілі, без досягнення яких не можна досягти головної мети. Наприклад, для того, щоб опанувати якою-небудь спеціальністю, людина повинна спочатку вивчити її теоретичні аспекти, тобто вирішити певні учбові задачі, а потім реалізувати ці знання з практики і отримати практичні навики, тобто вирішити ряд завдань практичної діяльності.

Людина сучасного суспільства займається різноманітними видами діяльності. Класифікувати всі види діяльності навряд чи представляється можливим, оскільки для того, щоб представити і описати всі види людської діяльності, необхідно перерахувати найбільш важливі для даної людини потреби, а число потреб дуже велике, що обумовлене індивідуальними особливостями людей.

Проте можна узагальнити і виділити властиві всім людям основні види діяльності. Вони відповідатимуть загальним потребам, які можна виявити практично у всіх без виключення людей, а точніше — тим видам соціальної людської активності, в які неминуче включається кожна людина в процесі свого індивідуального розвитку. Такими видами діяльності є гра, учення і праця.

Гра — це особливий вид діяльності, результатом якого не стає виробництво якого-небудь матеріального або ідеального продукту. Найчастіше ігри мають характер розваги, переслідують мету отримання відпочинку. Існує декілька типів ігор: індивідуальні і групові, наочні і сюжетні, ролеві і ігри з правилами. Індивідуальні ігри є родом діяльності, коли грою зайнята одна людина, групові — включають декілька індивідів. Наочні ігри пов'язані з включенням в ігрову діяльність людини яких-небудь предметів. Сюжетні ігри розгортаються за певним сценарієм, відтворюючи його в основних деталях. Ролеві ігри допускають поведінку людини, обмежену певною роллю, яку в грі він бере на себе. Нарешті, ігри з правилами регулюються певною системою правил поведінки їх учасників. Бувають і змішані типи ігор: наочно-ролеві, сюжетно-ролеві, сюжетні ігри з правилами і т.п. Відносини, що складаються між людьми в грі, як правило, носять штучний характер в тому сенсі цього слова, що що оточують вони не приймаються серйозно і не є підставою для висновків про людину. Ігрова поведінка і ігрові відносини мало впливають на реальні взаємини людей, принаймні серед дорослих. Проте ігри мають велике значення в житті людей. Для дітей ігри мають по перевазі розвиваюче значення. У дорослих гра не є провідним видом діяльності, а служить засобом спілкування і розрядки.