124 • Частина I. Введення в загальну психологію
Мал. 5.1. Структурна схема діяльності
Розділ 5. Психологічна теорія діяльності • 125
Ще один вид діяльності — це учення. Учення виступає як вид діяльності, метою якого є придбання людиною знань, умінь і навиків. Учення може бути організованим і здійснюватися в спеціальних освітніх установах. Воно може бути не організованим і відбуватися попутно, в інших видах діяльності як їх побічний, додатковий результат. У дорослих людей учення може набувати характеру самоосвіти. Особливості учбової діяльності полягають в тому, що вона безпосередньо служить засобом психологічного розвитку індивіда.
Особливе місце в системі людської діяльності займає працю. Завдяки праці людина стала тією, хто він є. Завдяки праці людина побудувала сучасне суспільство, створила предмети матеріальної і духовної культури, перетворила умови свого життя таким чином, що відкрив для себе перспективи подальшого, практично необмеженого розвитку. Насилу перш за все зв'язано створення і вдосконалення знарядь праці. Вони, у свою чергу, з'явилися чинником підвищення продуктивності праці, розвитку науки, промислового виробництва, технічної і художньої творчості.
Діяльність людини — це вельми складне і багатообразне явище (мал. 5.1). У здійсненні діяльності задіяні всі компоненти ієрархічної структури людини: фізіологічний, психічний і соціальний.
5.2. Основні поняття психологічної теорії діяльності. Операційно-технічні аспекти діяльності
Ми приступаємо до розгляду теорії, яка мала величезне значення для розвитку вітчизняної психології. Вона була створена в радянський період, була центральною психологічною теорією і розвивалася впродовж більше 50 років. Розробка і розвиток даної теорії пов'язана з іменами таких відомих вітчизняних психологів, як Л.С. Виготській, С. Л. Рубінштейн, А. Н. Леонть-ев, А. Р. Лурія, А. У. Запорожець, П. Я. Гальперин і ін. Чому ця теорія займає таке значуще положення у вітчизняній психології? По-перше, раніше ми говорили про вирішальну роль праці і діяльності в походженні свідомості і розвитку психіки людини. Це точка зору до теперішнього часу є основоположний в методології досліджень вітчизняних психологів. По-друге, психологічна теорія діяльності, виходячи з даної точки зору, розкриває роль діяльності в прояві психічних феноменів людини, у тому числі і свідомості. Річ у тому, що судити про людину, про його особливості особи ми, в основному, можемо лише за наслідками його діяльності.
Психологічна теорія діяльності стала розвиватися в кінці 20-х - початку 30-х рр. XX в. Головна відмінність даної теорії полягає в тому, що вона спирається на основні принципи діалектичного матеріалізму і використовує головну тезу цього філософського напряму: не свідомість визначає буття, діяльність людини, а, навпаки, буття, діяльність людини визначають його свідомість. Якнайповніше теорія діяльності викладена в працях А. Н. Леонтьева.
126 • Частина I. Введення в загальну психологію
Імена
Леонтьев Олексій Миколайович (1903-1979) — відомий вітчизняний психолог. В кінці 1920-х рр., працюючи у Л. С. Выготского і використовуючи ідеї культурно-історичної концепції, провів ряд експериментів, направлених на вивчення вищих психічних функцій (довільної уваги і процесів пам'яті). На початку 1930-х рр. встав на чолі харківської деятельностной школи і приступив до теоретичної і експериментальної розробки проблеми діяльності. В результаті їм була висунута концепція діяльності, що є в даний час одним з визнаних теоретичних напрямів сучасній психології.
У вітчизняній психології на основі запропонованої Леонтьевим схеми діяльності (діяльність — дія — операція — психофізіологічні функ-ции), співвіднесеної із структурою мотиваційної сфери (мотив—цель—условие), вивчалися практично всі психічні явища, що стимулювало виникнення і розвиток нових психологічних галузей.
Логічним розвитком даної концепції Леонтьев вважав можливість створення цілісної системи психології як «науки про породження, функціонування і будову психічного віддзеркалення реальності в процесі діяльності».
Основними поняттями даної теорії є діяльність, свідомість і особа. Розглянемо, який сенс вкладається в ці поняття, яка їх структура.
Діяльність людини має складна ієрархічна будова. Вона складається з декількох нерівноважних рівнів. Верхній рівень — це рівень особливих видів діяльності, потім слідує рівень дій, за ним — рівень операцій, і найнижчий — рівень психофізіологічних функцій.
Центральне місце в цій ієрархічній побудові займає дію, яка є основною одиницею аналізу діяльності. Дія — це процес, направлений на реалізацію мети, яка, у свою чергу, може бути визначена як образ бажаного результату. Необхідно відразу звернути увагу на те, що мета в даному випадку — це свідомий образ. Виконуючи певну діяльність, людина постійно тримає цей образ у себе в свідомості. Таким чином, дія — це свідомий прояв активності людини. Виключеннями є випадки, коли у людини через певні причини або обставини порушена адекватність психічної регуляції поведінки, наприклад при хворобі або в стані афекту.
Основними характеристиками поняття «дія» є чотири компоненти. По-перше, дія включає як необхідний компонент акт свідомості у вигляді постановки і утримання мети. По-друге, дія — це одночасно і акт поведінки. При цьому слід звернути увагу на те, що дія — це рух, взаимосвязаное з свідомістю. У свою чергу, з вищевикладеного можна зробити один з основоположних висновків теорії діяльності. Цей висновок полягає в твердженні про нерозривність свідомості і поведінки.
По-третє, психологічна теорія діяльності через поняття дії вводить принцип активності, протиставляючи його принципу реактивності. У чому