IV ступінь тяжкості спостерігається при дефіциті оцк більше ніж 40%. Стан дуже тяжкий,

свідомість відсутня. Артеріальний тиск і центральний венозний тиск не визначається, пульс відзначається

тільки на сонних артеріях. Дихання поверхневе, часте, з патологічним ритмом, відмічається рухливе збудження,

гіпорефлексія, анурія.

Лікування

– швидка і надійна зупинка кровотечі з урахуванням причини акушерської кровотечі;

– поповнення ОЦК і підтримання макро-, мікроциркуляції і адекватної тканинної перфузії з

використанням керованої гемодилюції, гемотрансфузії, реокоректорів, глюкокортикоїдів та ін.;

– ШВЛ в режимі помірної гіпервентиляції з позитивним тиском у кінці видоха (профілактика “шокових

легенів”);

– лікування ДВЗ, порушень кислотно-основного стану, білкового і водно-електролітного обміну,

корекція метаболічного ацидозу;

– знеболення, лікувальний наркоз, антигіпоксичний захист мозку;

– підтримання адекватного діурезу на рівні 50-60 мл/год;

– підтримання діяльності серця, печінки;

– застосування антибіотиків широкого спектру дії.

Усунення причини кровотечі – головний момент лікування ГШ. Вибір методу зупинки кровотечі

залежить від її причини. При лікуванні ГШ велике значення має швидкість компенсації крововтрати і своєчасне

хірургічне лікування. ГШ ІІ ступеня тяжкості є абсолютним показанням до оперативної зупинки кровотечі.

Інфузійна терапія при ГШ повинна проводитися в 2-3 вени: при АТ в межах 40-50 мм рт.ст. об’ємна

швидкість інфузії повинна бути 300 мл/хв; при АТ 70-80 мм рт.ст. – 150-200 мл/хв; при стабілізації АТ до

100-110 мм рт.ст. інфузія проводиться крапельно під контролем АТ і погодинного діурезу.

Співвідношення коллоїдів і кристалоїдів повинно бути 2:1. В інфузійну терапію включаються:

реополіглюкін, волекам, еритромаса, нативна чи свіжезаморожена плазма (5-6 флаконів), альбумін, розчин

Рінгера-Локка, глюкоза, панангін, преднізолон, корглікон, для корекції метаболічного ацидозу – 4% розчин

гідрокарбонату натрія, трисамін. При гіпотензивному синдромі – введення дофаміну або допаміну. Об’єм

інфузії повинен перевищувати передбачувану крововтрату на 60-80%, одночасно проводиться гемотрансфузія в

об’ємі не більше 75% крововтрати при її одномоментному заміщенні, потім відстрочена гемотрансфузія в

менших дозах.

Для ліквідації вазоспазму, після усунення кровотечі і ліквідації дефіциту ОЦК, застосовують

гангліоблокатори з препаратами, які покращують реологічні властивості крові (реополіглюкін, трентал,

компламін, курантил). Необхідно застосовувати при ГШ глюкокортикоїди у великих дозах (30-50мг/кг

гідрокортизона або 10-30мг/кг преднізолона), сечогінні засоби, застосовувати штучну вентиляцію легенів.

Для лікування ДВЗ-синдрому при ГШ застосовують свіжезаморожену плазму, інгібітори протеаз –

контрикал (трасилол) по 60-80000 ОД, гордокс по 500-600000 ОД. Дицинон, етамзілат, андроксон знижують

ламкість капілярів, посилюють функціональну активність тромбоцитів. Застосовують серцеві глікозиди,

іммунокорректори, вітаміни, по показанням – антибактеріальна терапія, анаболіки (неробол, ретаболіл),

есенциале.

Велике значення після інтенсивної терапії має реабілітаційна терапія, лікувальна гімнастика.