20.1. Класифікація аномалій пологової діяльності

В залежності від часу виникнення патології пологової діяльності, та її проявів виділяють слідуючі види

аномалії пологової діяльності:

1. Патологічний прелімінарний період.

2. Слабкість пологової діяльності:

а) первинна;

б) вторинна.

3. Надмірно сильна пологова діяльність.

4. Дискоординована пологова діяльність (дискоординація, гіпертонус нижнього маткового сегмента,

циркуляторна дистоніятетанія матки).

20.1.1. Патологічний прелімінарний період

Тривалість фізіологічного прелімінарного періоду складає 6 годин. Жінки скаржаться на нерегулярні

перейми, біль в попереку, часте сечевиділення. При цьому ритм сну вагітної не порушується. Спостерігається

поступове посилення і збільшення частоти прелімінарного болю та перехід його в регулярні родові перейми,

йде поступове згладжування і відкриття шийки матки.

Тривалість патологічного прелімінарного періоду коливається від 6 до 48 годин і більше. Жінки також

скаржаться на біль внизу живота, попереку, нерегулярні перейми. Але при патологічному прелімінарному

періоді відсутня динаміка в розкритті шийки матки, порушується психоемоційний стан вагітної, наступає

стомлення і з’являються ознаки внутрішньоутробного страждання плода.

Терапія: введення одного із спазмолітиків (но-шпа 2мл, папаверіна гідрохлорид 2%–2мл, баралгін 5мл)

внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Одночасно проводиться терапія, направлена на дозрівання шийки

матки: створення глюкозо-вітамінно-естрогено-кальцієвий фону або введення вагінально гелю Простину Е2

(дінопростон), або Препіділ гель для інтрацервікального введення. При тривалому патологічному

прелімінарному періоді, коли вагітна стомлена, біль триває, необхідно ввести крім спазмолітиків, 10мг

седуксену, 50мг піпольфену (2,5%–2мл) і 20мг промедолу (1%–2мл) внутрішньом’язово. Якщо жінка не

засинає, то додати 10-20мл 20% розчину натрію оксибутирату внутрішньовенно. Медикаментозний сон-

відпочинок надається анестезіологом.

Після медикаментозного відпочинку 85% жінок просинаються в активній фазі пологів, які протікають

без аномалій пологової діяльності. У 10% вагітних після сну перейми частіше бувають відсутні, і у 5%

розвивається слабкість пологової діяльності, перейми залишаються слабкими і таким жінкам показано

лікування слабкості пологової діяльності. Хороший ефект дає амніотомія, особливо при богатоводді, маловодді.

20.1.2. Слабкість пологової діяльності

(гіпоактивність або інертність матки)

Це такий стан, коли інтенсивність, тривалість і частота перейм недостатня, а тому згладжування шийки

матки, розкриття каналу шийки матки і просування плода при його відповідності з розмірами тазу йде

зниженими темпами.

Первинна слабкість пологової діяльності (СПД) виникає з самого початку пологів і може тривати

протягом періоду розкриття і до закінчення пологів.

Слабкість пологової діяльності, яка виникає після періоду тривалої нормальної пологової діяльності

називається вторинною.

Слабкість потуг виникає в другому періоді пологів в зв’язку з слабкістю м’язів черевного преса або

стомленням жінки.

Слабкість пологової діяльності розвивається близько в 10% роділь. Первинна СПД може виникати

внаслідок як недостатності імпульсів, що викликають, підтримують і регулюють пологову діяльність, так і

неспроможності матки адекватно сприймати або відповідати достатнім скороченням на ці імпульси. В

патогенезі СПД важливу роль відіграє зниження рівня естрогенної насиченості, порушення синтезу

простагландинів, патологічні зміни білкового, вуглеводного, ліпідного та мінерального обмінів, низька

активність ферментів пентозо-фосфатного циклу вуглеводів.

При слабкості пологової діяльності перейми низької інтенсивності (нижче 30мм рт.ст.), низької частоти

(менше 2 перейм за 10 хвилин). Тонус матки знижений (8мм рт.ст. та менше). Згладжування шийки матки і її

розкриття йде зменшеними темпами. Тривалість пологів збільшується, що призводить до стомлення жінки,

гіпоксії плоду. Також для СПД характерні: тривале стояння передлеглої частини плоду в площині входу в

малий таз, повільне просування передлеглої частини при відповідності її розмірів розмірам малого тазу.

Діагноз слабкості пологової діяльності ставиться при динамічному нагляді за роділлею протягом 2-3

годин, а при моніторному спостереженні – через 1-2 години.

Ведення пологів. При стомленні жінки і відсутності показань для термінового розродження (гостра

гіпоксія, загроза утворення акушерських фістул) і відкритті шийки матки до 3-4см, цілому плідному міхурі слід

призначити медикаментозний сон-відпочинок: промедол 2%–1 мл, дімедрол 1%–1мл, сірчанокислий атропін

0,1%–1мл, можна використовувати седуксен 0,5%–2мл, дроперідол 0,25%–1мл. Акушерський наркоз проводить

лікар-анестезіолог.

При відкритті шийки матки більше, ніж на 4-5см, бадьорому стані жінки і слабкості пологової

діяльності проводиться амніотомія і через 1-2 години підсилюється пологова діяльність утеротоніками. При

цьому слід враховувати протипоказання до родопосилення:

– невідповідність між розмірами плоду і тазу роділлі (анатомічно і клінічно вузький таз);

– наявність рубця на матці після перенесених операцій (кесарський розтин, видалення міоматозних

вузлів, метропластики та ін.);

– стомлення роділлі;

– неправильне положення і передлежання плоду;

– внутрішньоутробне страждання плоду;

– повне передлежання плаценти;

– відшарування нормально і низько розташованої плаценти;

– наявність стенозу піхви, рубців після розриву промежини ІІІ ступеню;

– дистоція, атрезія та рубцеві зміни шийки матки;

– алергічна реакція на утеротоніки.

Для посилення пологової діяльності використовують:

– внутрішньовенне крапельне введення розчину окситоцину (5 ОД розчиняють у 500мл фізіологічного

розчину). Введення починають з 6-8 крапель на хвилину і поступово доводять до 30-35 крапель на хвилину, але

не більше 40, щоб не викликати гіпертонус матки;

– дезаміноокситоцин починають вводити трансбукально (таблетку закладають за щоку) з 25 ОД з

інтервалом в 30 хв (до 100 ОД);

– внутрішньовенне введення простагландину F2(2,5мг) або Е2 (1мг), готують розчин на 500мл

фізіологічного розчину і вводять так, як розчин окситоцину;

– інші медикаментозні та немедикаментозні засоби.

Не можна проводити стимуляцію пологової діяльності з застосуванням однієї схеми за другою. Поряд з

утеротоніками вводять спазмолітики, але їх слід застосовувати при пологової діяльності, яка встановилась і

відкритті шийки матки на 3-4см. Повторне введення спазмолітиків проводиться через 3-4 години.

Під час проведення пологів у жінок зі СПД необхідно систематично слідкувати за станом роділлі та

плода. Для профілактики внутрішньоутробної гіпоксії плоду вводять у вену струйно або крапельно розчин

40%–20мл глюкози, 1%–2мл сигетину, 100мг кокарбоксілази, вітамін С 5%–5мл, 2,4%–10мл еуфіліну з

глюкозою, періодично дають вдихати кисень 60% через 20-30 хвилин.

Вторинна слабкость пологової діяльності. Вторинній СПД можуть сприяти фактори, яки мали місце

при первинній СПД, але частіше вона виникає при:

– клінічо вузькому тазі;

– гідроцефалії плоду;

– неправильному вставленні голівки;

– поперечному та косому положенні плоду;

– ригідності шийки матки та її рубцових змінах;

– стенозі піхви;

– пухлинах малого тазу;

– сідничному передлежанні;

– несвоєчасному розриві плідного міхура із-за щільності оболонок;

– ендометриті;

– безконтрольному застосуванні утеротоніків, спазмолітиків, знеболюючих засобів;

При вторинній СПД перейми, які були достатньої сили, стають слабкішими і короткими, а паузи між

ними збільшуються. Іноді перейми взагалі припиняються. Просування плоду по родовому каналу

призупиняється. Пологи затягуються, що може призвести до втомлення роділлі, ендометриту, гіпоксії плоду.

При слабкості потуг проводиться внутрішньовенне введення окситоцину з частотою крапель від 20 до