3. Нагноєння вузла

Найбільш тяжке ускладнення, зустрічається рідко. Нагноєння вузла, як правило, проходить на фоні

некрозу вузла. Нагноюються переважно підслизові та інтрамуральні вузли. При цьому поряд з різкими болями і

високою температурою тіла розвивається перитоніт, тяжкий септичний стан, який потребує невідкладного

хірургічного втручання (надпіхвова ампутація або екстирпація матки).

4. Перекручування ніжки вузла

Це найчастіше ускладнення субсерозної фіброміоми матки. Характеризується різкими

переймоподібними болями внизу живота і поясниці. Швидко з’являються ознаки подразнення очеревини,

блювота, підвищується температура тіла, зростає лейкоцитоз, порушується функція сечового міхура і прямої

кишки. Настає некроз із наступним нагноєнням вузла. Лікування, як і при некрозі вузла, лише хірургічне.

5. Розрив капсули і розрив судин вузла

Це ускладнення зустрічається рідко, супроводжується різкими болями (біль схожа на удар ножем) та

ознаками внутрішньої кровотечі (шок, колапс).

Лікування – негайне оперативне втручання – енуклеація вузла або надпіхвова ампутація матки.

6. Злоякісне переродження

Злоякісне переродження фіброміоми в саркому зустрічається в 5-7% випадків.

Лікування

Існують 2 методи лікування хворих на фіброміому матки: консервативне та хірургічне. При рішенні

питання лікування враховуються вік хворої, екстрагенітальні і гінекологічні захворювання, характер росту

пухлини, її локалізація, розміри, наявність анемії, порушення менструального циклу і таке інше.

Показання до хірургічного лікування фіброміоми матки такі:

1) розмір пухлини, що відповідає вагітності більш ніж 14-16 тижнів;

2) субмукозне розташування вузла;

3) симптомна фіброміома матки, яка супроводжується кровотечами, болями, порушенням функції

суміжних органів;

4) некроз і інфікування пухлини, перекручування ніжки вузла;

5) швидкий зріст пухлини – за рік більше ніж на 4 тижні;

6) малігнізація пухлини або підозра на неї;

7) фіброміома у молодих жінок, яка є причиною непліддя;

8) фіброміома, яка росте у жінок в постменопаузальному віці.

Види хірургічного втручання:

1) радикальні операції – екстирпація або надпіхвова ампутація матки (видалення тіла з шийкою матки

або тільки тіла матки);

2) реконструктивно-пластичні операції – резекція, висока надпіхвова ампутація матки або її дефундація

(видалення дна матки);

3) консервативні операції – видалення фіброматозного вузла (консервативна міомектомія); підслизовий

вузол видаляють через піхву і шийку матки, підчеревний або інтрамуральний – шляхом лапаротомії.

Екстирпація матки

Екстирпація матки показана при низькому розташуванні вузлів, при сполученні фіброміоми матки із

захворюваннями шийки матки, що потребує її видалення. Вона може виконуватися разом із видаленням

придатків або без них. Рішення цього питання залежить від віку хворої, стану придатків і від основного

захворювання.

Розглянемо техніку екстирпації матки з придатками.

Після розкриття черевної порожнини і виведення матки з придатками в рану накладають затискачі на

круглі зв’язки матки, зв’язки, які підвішують яєчники і листки широкої зв’язки матки, розкривають очеревину

міхурово-маткові складки. Сечовий міхур гостро і тупо відшаровують донизу до рівня переднього склепіння

піхви. Перетинають і лігують крижово-маткові зв’язки. Потім пальпаторно визначають рівень розташування

піхвової частини шийки матки і дещо нижче її скальпелем розтинають передню стінку. У розрізі з боку

черевної порожнини вводять марлеву стрічку, змащену йодом. Відсікають матку від піхви по склепінням,

одночасно накладаючи затискачі на стінки піхви. Зшивають передню і задню стінки піхви кетгутом. Якщо

необхідно забезпечити відтік з параметральних відділів при наявності ускладнень протягом операції, отвір

піхви залишають відкритим; при цьому передній листок очеревини підшивають до переднього краю культі

піхви, а задній-до заднього. Перітонізація за рахунок листків широкої зв’язки матки та міхурово-маткової

складки. Черевну рану зашивають наглухо.

Техніка надпіхвової ампутації матки

Ампутація матки може проводитися із придатками з однієї або двох сторін або без видалення їх.

Розглянемо надпіхвову ампутацію матки без придатків.

Після розкриття черевної порожнини і ревізії органів, петлі кишечника і сальника відмежовують

марлевою серветкою. Дно матки захвачують кульовими щипцями, підтягують до рани, накладають затискачі на

круглі зв’язки, власні зв’язки яєчників і маткові кінці труб. Між затискачами зв’язки розсікають, а центральні

кінці лігують кетгутом. Розсікають матково-міхурову складку, сечовий міхур відводять донизу. Одночасно

віддвигають тканини параметрію, щоб звільнити ділянку внутрішнього вічка матки. По задній поверхні матки

розсікають очеревину. С обох боків на рівні внутрішнього вічка, ближче до шийки матки, перетискують і

пересікають маткові судини, кінці їх лігують шовком. Після цього тіло матки відсікають на рівні внутрішнього

вічка дещо вище лігованих маткових судин. Культю шийки захвачують затискачами, область каналу шийки

матки обробляють 10% розчином йоду. Культю шийки зашивають окремими вузловими кетгутовими швами.

Культю шийки матки перитонізують за рахунок листків широкої зв’язки матки та міхурово- маткової складки.

Черевну порожнину зашивають пошарово наглухо.

Реконструктивно-пластичні операції частіше проводяться в дітородному віці, вони дозволяють

зберегти частину матки і менструальну функцію.

Висока надпіхвова ампутація матки відрізняється від звичайної тим, що тіло матки відсікають значно

вище внутрішнього вічка каналу шийки матки поперечним розтином. Розріз вшивають двоповерховим

кетгутовим швом. Перитонізація міхурово-матковою складкою. Резекція матки або її дефундація – це

видалення частини органу і показана при неплідді або при загрозі ускладнень (перекручування ніжки вузла і

таке ін.).

Техніка консервативної міомектомії

Після розкриття черевної порожнини матку фіксують, над вузлом достатньо широко розсікають

капсулу, щоб видалення вузла не зустрічало перешкод. Вузол захвачують кульовими щипцями; затискачом

Кохера підтягують до поверхні матки. Гострим або тупим шляхом обережно вузол відсепаровують, видаляють

назовні. Ложе вшивають окремими вузловими кетгутовими швами в 2-3 поверхи (м’язово-м’язовий, м’язово-

серозний, серо-серозний). Шви не повинні захвачувати слизову оболонку. Черевну порожнину пошарово

зашивають наглухо.

Для видалення підслизового фіброматозного вузла через піхву його захвачують щипцями-затискачами

та відкручують в якийсь бік, а після видалення вузла проводять діагностичне вишкрібання порожнини матки.

Вузли та зішкріб надсилають на патогістологічне дослідження.

Показання до консервативного методу лікування фіброміом матки такі: невеликий розмір пухлини – як

до вагітності 12 тижнів у жінок дітородного віку і до 14-15 тижнів в пременопаузі; при наявності підчеревної

або інтрамуральної на широкій основі локалізації вузлів, із стабільними розмірами пухлини, із помірною

менорагією. Консервативному лікуванню підлягають також хворі із екстрагенітальними захворюваннями, які

мають протипоказання до операції.

Консервативне лікування має на метю гальмування росту пухлини і корекцію нейроендокринних

порушень, лікування екстрагенітальних і гінекологічних захворювань, що сприяють збільшенню пухлини та

усунення ознак, які погіршують перебіг захворювання. Консервативна терапія передбачає корекцію

харчування, прийом фруктових та овочевих соків, вітамінів групи В, С, А, Е на протязі 6-12 місяців. При

підвищених кровотечах застосовують гемопоетичні і скорочуючі матку засоби – фероплекс, гемостімулін,

екстракт водяного перцю, пастушьей сумки, обережно – оксітоцин.

Основою консервативної терапії міоми є гормони, при цьому перевагу віддають препаратам

гестагенної дії (норколут, примолют-нор, 17-ОПК, депо-провера і депостат). Норколут або примолют-нор при

збереженому менструальному циклі застосовують з 16-го по 25-й день циклу по 5-10 мг/добу протягом 6

місяців. Жінкам пременопаузального віку норколут або примолют-нор призначають у безперервному режимі

протягом 3-6 місяців по 5-10 мг/добу.

17-ОПК, який вододіє високим гестагенним ефектом, вводять жінкам із збереженим менструальним

циклом на 14-й, 17-й, 21-й день циклу в дозі 125 мг або 250 мг протягом 6 місяців.

Застосування гормональних препаратів приводить до зупинення розвитку фіброміоми, що сприяє

корекції метаболічних порушень. При сполученні фіброміоми з ендометріозом або гіперплазією ендометрія

прийом цих препаратів може тривати до 9 місяців.

Добрий ефект дає призначення депо-провера, добова доза якого складає 250мг внутрішньом’язово на