1. Припинити родову діяльність.

2. Негайно закінчити пологи оперативним шляхом.

Для припинення родової діяльності дають ефірний наркоз. Родорозрішення проводиться шляхом

кесарського розтину. При розриві матки, який уже стався, необхідний негайний череворозтин. З черевної

порожнини видаляють плід, послід і кров, яка вилилась, а потім проводять надпіхвову ампутацію або

екстирпацію матки.

Екстирпація матки виконується: при розриві нижнього сегменту з утворенням великої гематоми в

параметральній клітковині; при розривах, які розповсюджуються на шийку матки або піхвове склепіння; при

відриві матки від піхвового склепіння; при інфікуванні.

Якщо розрив матки невеликий і життєздатність матки не порушена, в разі відсутності інфекції можна

обмежитись зашиванням розриву. Під час операції і після її закінчення проводять боротьбу з шоком і анемією.

22.5. Післяродові нориці

При патологічних пологах можуть виникнути сечостатеві і кишково-піхвові нориці. Сечостатеві нориці

являють собою протиприродні сполучення між сечовим міхуром або уретрою і піхвою. В таких випадках сеча

частково або повністю попадає у піхву і витікає назовні через статеву щілину. При кишково-піхвових норицях у

піхву попадають калові маси.

Нориці утворюються в результаті тривалого стиснення м’яких тканин родових шляхів і сусідніх

органів між стінками таза і передлеглою частиною плоду. При стисненні відбувається порушення кровообігу і

подальший некроз тканин. Після відпадання змертвілих ділянок, сеча або кал починають проникати у піхву. Це

звичайно буває на 5-7 день після пологів. Нориці можуть виникнути у зв’язку з пораненням м’яких тканин

родових шляхів і сусідніх органів (сечового міхура або прямої кишки інструментами, що використовуються при

акушерських операціях (плодоруйнівні операції, щипці та ін.)). В таких випадках нориця з’являється

безпосередньо після розродження.

Профілактика нориць зводиться до правильного ведення пологів. Якщо голівка стоїть 2-3 години у

вході, в порожнині або у виході з тазу, необхідно зробити вагінальне дослідження, уточнити діагноз і вирішити

питання про метод розродження. Лікування нориць оперативне через 3-4 місяці після пологів.

22.6. Післяродовий виворіт матки

При вивороті матки шари її розміщуються навиворіт – слизова оболонка стає зовнішнім шаром, а

серозний покрив – внутрішнім (матка вивертається, як палець рукавички). Виворіт відбувається за таких умов :

1. Зів матки розкритий.

2. Стінки матки розслаблені (наприклад, при гіпотонії й атонії).

3. На дно матки відбувається тиск зверху (наприклад, витискання посліду) або витягання знизу

(наприклад, потягування за пуповину).

Виворіт матки після пологів супроводиться тяжкими симптомами.

У жінок виникає гострий біль у животі і стан шоку. З статевої щілини показується вивернута матка

яскраво червоного кольору.

Лікування. Під глибоким наркозом проводиться обережне ручне вправлення матки через широко

розкритий зів. Після вправлення піхву тампонують стерильним марлевим бинтом. Вживають заходів боротьби з

шоком та інфекцією.

22.7. Розходження і розриви лонного сполучення

Під час вагітності відбувається помірне розм’якшення зчленувань таза внаслідок інтенсивного

кровопостачання, набухання і набряку хряща і зв’язок. Посилюється порозність кісткових тканин і поверхні

зчленувань. Внаслідок цього відбувається розходження до 0,5см. В окремих випадках вказані зміни переходять

фізіологічні межі і тоді виникають надмірні послаблення зчленувань, які потребують відповідних лікувальних

заходів.

Розриви лонного зчленування частіше за все спостерігаються при оперативному родорозрішенні, а

також при наявності вузького тазу і сильної родової діяльності.

Клініка: скарги на болючість в області лона, які посилюються на 2-3 добу після пологів при рухах

ногами. Породілля начебто прикована до ліжка, стегна декілька розвернуті при частково зігнутих колінах

(положення “жаби”) – симптом М. М. Волковича. Розведення ніг різко загострює біль. Під час ходьби

породілля перевалюється (“качача хода”). Клінічна картина залежить від ступеню розходження лонних кісток.

Виділяють 3 ступеня розходження, які реєструються рентгенографічно.

І ступінь – розходження лонних гілок на 5-9мм.

ІІ ступінь – розходження лонних гілок на 10-20мм.

ІІІ ступінь – розходження лонних гілок більше, ніж на 20мм.

При розходженні лонних гілок І ступеня скарги породіллі частіше не висловлюють. Лише ретельний

збір анамнезу і пальпація лонного зчленування може навести на думку про наявність розходження, а

рентгенологічне дослідження остаточно підтвердить діагноз.

При розходженні лонних гілок ІІ ступеня породілля скаржиться на болючість в симфізі і погіршення

ходи.

При розходженні лонних гілок ІІІ ступеня – сильна болючість в межах симфізу, породілля не може

робити активні рухи ногами, повертатися на бік. При пальпації лона визначається набряк і болючість в цій

області, рухомість або широке відстояння лонних гілок одна від другої. Рентгенологічне дослідження остаточно

встановлює діагноз. Болі продовжуються декілька тижнів, хода неможлива на протязі 3-10 тижнів в залежності

від тяжкості пошкодження.

Лікування: утримання в “гамаці” на протязі 3-5 тижнів, вітамінотерапія, введення хлористого кальцію.

Контрольні запитання