1. Аборт, зроблений за медичними або соціальними показаннями.

2. Аборт медичний за власним бажанням жінки.

3. Аборт кримінальний (заборонений, карний).

Потрібно також розрізняти раннє штучне переривання вагітності – до 12 тижнів та пізнє – після 12

тижнів і до 28 тижнів. До 12 тижнів вагітності штучне її переривання може бути зроблене за бажанням жінки,

після 12 тижнів – тільки за медичними або соціальними показниками. Це пов’язано з тим, що після 12 тижнів

вагітності порожнина матки велика, плід теж має значні розміри, починається окостеніння його кістяка. Крім

того, починає формуватись плацента зі своїм складним гормональним впливом як на матку, так і на організм

жінки. Все це дуже ускладнює операцію і може призвести до тяжких наслідків.

34.1. Штучне переривання вагітності до 12 тижнів

В сучасних умовах операція аборту набула великого соціального значення, оскільки поряд з

контрацепцією і стерилізацією розглядається як метод регулювання приросту народу населення і планування

сім’ї.

У 1955 році був виданий Указ Президії Верховної Ради СРСР, який дозволяв проведення штучного

аборту до 12 тижнів вагітності за власним бажанням у лікувальній установі. Цей указ дозволяє самій жінці

визначати соціальні показання для переривання її вагітності до дванадцятитижневого терміну.

Крім власного бажання жінки перервати небажану вагітність існують медичні показання до цієї

операції. Це всі стани, які у випадку подальшого розвитку вагітності, можуть загрожувати життю і здоров’ю

жінки, а також неперспективні щодо розвитку плідного яйця.

Медичні показання для переривання вагітності в ранні терміни

1. Інфекційні та паразитарні захворювання (туберкульоз, сифіліс, снід, віл-інфікованість,

цитомегаловірусна інфекція, лепра).

2. Злоякісні новоутворення при різних локалізаціях.

3. Захворювання ендокринної системи (середня і тяжка форма тиреотоксикозу, некомпенсований

гіпотеріоз, тяжка форма цукрового діабету, нецукровий діабет, хвороба наднирників).

4. Захворювання системи крові (гемолітична анемія, пурпура та геморагічні стани).

5. Психічні розлади.

6. Нервові хвороби (менінгіт, енцефаліт, мієліт, спадкові та дегенеративні хвороби ЦНС, розсіяний

склероз).

7. Гіпертонічна хвороба І та ІІ ступеню.

8. Тяжкі форми кератитів, дефекти поля зору, сліпота нижче 0,05.

9. Вроджена глухонемота, отосклероз.

10. Міокардити, кардіоміопатії, ендокардити у разі тяжкого пошкодження серця; тяжкі порушення

ритму, аневризма аорти, вроджені вади серця і системи кровообігу.

11. Тяжка форма бронхіальної астми, стеноз трахеї, бронхів, гортані.

12. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки із стенозом або кровотечею.

13. Дистрофія або цироз печінки, жовчнокам’яна хвороба (загострення).

14. Гострий та загострення хронічного гломерулонефриту, ниркова недостатність, гідронефроз.

15. Відсутність кінцівки у жінки.

16. Спадкова патологія та вроджені вади розвитку у плода, моногенні хвороби, виявленні за допомогою

перинатальної діагностики.

Враховуючи вище викладені показання, особливої цінності набуває необхідність ранньої явки вагітної

в жіночу консультацію. Завданням лікаря жіночої консультації є всебічне обстеження жінки з метою

визначення питання щодо можливості виношування вагітності. При наявності протипоказань до виношування

вагітності, лікар повинен повідомити вагітну про всі несприятливі перспективи щодо неї та майбутньої дитини і

рекомендувати перервати вагітність. Однак необхідно пам’ятати про те, що в будь якому випадку рішення про

переривання вагітності жінка приймає самостійно, і ніхто не може її до цього примусити без її власного

бажання. Протипоказання до операції