1) Базальна температура монофазна, але менструальноподібна реакція наступила – цикл

ановуляторний;

2) Базальна температура зі скороченою другою фазою (менше 10 днів), менструальноподібна реакція

наступила своєчасно – цикл з недостатністю лютеїнової фази;

3) Базальна температура двофазна, менструальноподібна реакція своєчасна – овуляторний цикл.

Негативна реакція на пробу з кломіфеном, яка супроводжується відсутністю збільшення концентрації

естрадіолу, гонадотропінів у плазмі крові, монофазною базальною температурою і відсутністю

менструальноподібної реакції, свідчить, по-перше, про порушення функціональної здатності гіпофізотропної

зони гіпоталамуса до виділення люліберину і, по-друге, про неспроможність гіпофізу синтезувати

гонадотропіни.

По багаточисельним даним клінічних досліджень гіпоталамічна причина порушень зустрічається

значно частіше, ніж гіпофізарна.

Негативний результат кломіфенової проби потребує подальшого дослідження.

Проба з люліберином проводиться для вирішення питання про гіпоталамічну чи гіпофізарну природу

аменореї. Внутрішньовенно вводять 100мкг синтетичного аналога люліберина. До початку введення препарату і

через 15, 30, 60 і 120 хвилин після введення через постійний катетер з ліктьової вени беруть кров для

визначення вмісту ЛГ. При позитивній пробі на 60 хвилині виявляється підвищення вмісту ЛГ до овуляторних

цифр, що вказує на збережену функцію передньої долі гіпофіза і порушення функції гіпоталамічних структур.

Контрольні запитання

1. Назвіть найважливіші симптоми гінекологічних захворювань.

2. Механізм виникнення найважливіших симптомів гінекологічних захворювань.

3. Непліддя як симптом гінекологічних захворювань.

4. Сексуальні розлади як наслідок гінекологічних захворювань.

5. Розлади функцій сечовидільного апарату і кишечника як наслідок гінекологічних захворювань.

6. Методи дослідження гінекологічних хворих.

7. Додаткові методи обстеження гінекологічних хворих: пункція черевної порожнини, цитологічна

діагностика, біопсія шийки матки, пертубація і гідротубація маткових труб.

8. Ендоскопічні методи дослідження, ультразвукове дослідження, рентгенологічні методи

дослідження.

РОЗДІЛ 28

ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ЖІНОЧИХ

СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

Запальні захворювання жіночих статевих шляхів займають перше місце в структурі гінекологічної

захворюваності.

Збудниками запальних захворювань в основному є стафілококи, стрептококи, кишечна паличка,

ентерококи, протей, гонококи, мікоплазми, хламідії. Часто при запальному процесі виявляються мікробні

асоціації.Серед шляхів розповсюдження інфекції слід зазначити проникнення збудників за допомогою

сперматозоїдів, трихомонад, можливий пасивний транспорт мікроорганізмів. Останнє місце займають

гематогенний та лімфогенний шляхи.

Серед чинників, що сприяють проникненню інфекції у верхні статеві шляхи, є будь-які

внутрішньоматкові маніпуляції. Важливе значення у розповсюдженні інфекції мають внутрішньоматкові

контрацептиви.

Розвитку запальних захворювань та їх тривалому перебігу сприяє недостатність захисних реакцій

організму, що виникла в перинатальному періоді (природжені ендокринні, обмінні та інші порушення), в

дитячому і пубертатному віці (високий індекс інфекційних захворювань), у похилому та старечому віці

(нейроендокринні розлади, перенесені екстрагенітальні та гінекологічні захворювання).

Всі запальні захворювання геніталій діляться на неспецифічні і запальні захворювання які передаються

статевим шляхом.