5.2. Зміни в центральній нервовій системі

В процесі розвитку вагітності періодично змінюються процеси гальмування і збудження в центральній

нервовій системі. Після запліднення та імплантації яйцеклітини, в результаті подразнення інтерорецепторів

матки і постійної аферентної імпульсації від них, в корі головного мозку виникає вогнище стійкого збудження

(гестаційна домінанта). Внаслідок реципроктних відносин активність самої кори пригнічується. Зменшується

гальмівна дія її на підкірку, яка розгальмовується. Такі відношення між корою і підкорковими структурами

існують впродовж перших трьох місяців вагітності і знову поступово відновлюються наприкінці її, досягаючи

максимальної виразності в останні 12 днів перед пологами. Тоді ж підвищується рефлекторна активність

спинного мозку. Це призводить до зростання чутливості матки до різних гуморальних і нервових подразників,

що надходять, як від матері, так і від плоду. За виключенням цих двох періодів, впродовж всієї вагітності

активність підкоркових центрів пригнічена.

Стан центральної регуляції обумовлює властиві вагітності зміни в периферичній нервовій системі, які

проявляються невралгічними болями, особливо ішалгічного характеру, поодинокими судомами м’язів ніг,

появу парестезій та різних розладів зору і слуху.

На самому початку вагітності підвищується і тонус вегетативної нервової системи, що пояснює появу

вазотонічних реакцій – слинотечі, нудота, блювання, схильності до запаморочення. Іноді переважають процеси

гальмування, що призводить до розслаблення гладких м’язів внутрішніх органів. Це сприяє розвитку пієліту,

атонії кишечнику з послідуючим виникненням запорів.

5.3. Особливості метаболізму, властиві вагітності

Властиві вагітності біохімічні зміни торкаються майже всіх сторін обміну речовин в материнському

організмі.

Енергетичний обмін

Для забезпечення роботи життєво важливих органів в нових умовах функціонування необхідно більш

енергії. До того ж, організм плода, який розвивається, ще не адаптований до самозабезпечення енергетичними

речовинами і компенсує свої затрати за рахунок можливостей організму матері. Тож інтенсивність основного

обміну вагітної жінки збільшується по мірі прогресування гестаційного процесу. Це реалізується через

підвищення споживання кисню та утилізації АТФ. Величина основного обміну знаходиться в прямій

корелятивній залежності від суми площин поверхні тіла матері та внутрішньоутробного плода, яка безперервно

зростає з плином вагітності.

В результаті підсилення основного обміну кількість носіїв енергії швидко збільшується і так же

швидко витрачається, що потребує інтенсифікації білкового, ліпідного і, головним чином, вуглеводного

обмінів.

Вуглеводний обмін

Глюкоза є основним субстратом для забезпечення енергетичних потреб плода. Підвищення її

використання потребує динамічної перебудови механізмів, що регулюють глікемічний гомеостаз. В результаті

підвищується рівень гіперглікемічних гормонів (глюкагону, кортизолу, естрогенів, гіпофізарних соматотропіну

і пролактину, а також плацентарного лактогену), що призводить до зменшення споживання глюкози тканинами,

мобілізації печінкового глікогену і синтезу глюкози з невуглеводних матеріалів. У відповідь на

гіперглікемічний стимул зростає рівень інсуліну, особливо впродовж останнього місяця вагітності.

Гіпоглікемічний ефект інсуліну стимулює апетит і вживання їжі, а його анаболічні властивості активують

синтез протеїнів і відкладання глікогену і жирів для створення енергетичних ресурсів.

Нова динамічна рівновага між гіпо- і гіперглікемічними механізмами забезпечує адекватне

надходження глюкози до плоду при нормальному її рівні в крові матері.

Ліпідний обмін

Під час вагітності інтенсивність ліпідного обміну збільшується. Прогресивно зростає концентрація

холестерину, жирних кислот в плазмі крові, активується їх синтез із глюкози в печінці, що супроводжується

відкладанням ліпідів в жировій тканині. Утворення жирових запасів в материнському організмі продовжується

до 30 тижнів вагітності, що пояснюється високою активністю прогестерону. Після цього терміну жирові

відкладення в тканинах вагітної припиняються, а у плода, навпаки, прогресивно зростають. Останнє стимулює

гонадотропний синтез естрогенів, які, потрапляючи в організм матері, сприяють припиненню відкладення

ліпідів і збільшенню трансплацентарного переносу жирних кислот і глюкози до плода.

Білковий обмін

Під час вагітності білковий обмін регулюється виділенням естрогенів, прогестерону, інсуліну, СТГ,

тіреоідних гормонів та плацентарного лактогену В результаті їх злагодженої дії, посилюється метаболізм білків

з перевагою анаболічних процесів.

Зменшується виділення азоту з сечею, особливо починаючи з ІІІ триместру вагітності. Азот,

необхідний для побудови білків плода, плаценти, матки, молочних залоз, затримується в організмі матері,

створюючи позитивний азотистий баланс.

В результаті посиленого транспорту амінокислот через плаценту для потреб плода, використання

протеїнів для росту матки та молочних залоз, а також створення запасу їх в організмі, необхідного для

годування дитини в післяпологовому періоді, загальний білок плазми крові вагітної, а також альбумінова його

фракція зменшується.

Обмін вітамінів

В результаті активації ферментативних систем зростає потреба організму вагітної в вітамінах. Обмін їх

між плодом і материнським організмом здійснюється через плацентарний бар’єр і неможливий без

попереднього накопичення їх в плаценті. У випадку недостатнього надходження вітамінів з їжею, фето-

плацентарний комплекс використовує останні запаси материнського організму в інтересах плода зумовлюючи

стан гіповітамінозу в організмі матері. В 2-3 рази зростає потреба у вітамінах А, В, Д, Е, К, РР, С. Вітамін С

необхідний для розвитку плода, зародкових оболонок та плаценти. Вітамін А необхідний для процесу росту

плода, вітамін В – для регулювання нервової системи, вітамін Д – для повноцінного розвитку скелету, вітамін Е

– для фізіологічного розвитку вагітності.