6 Місяців. Ці препарати мають виражений антигонадотропний ефект, сприяють подавленню функції яєчників і,

як наслідок, визивають гіпоплазію і атрофію ендометрію. Жінкам старше 50 років можна призначати

андрогени: метилтестостерон по 20мг щоденно на протязі 2-х місяців або тестенат 100мг внутрішньом’язово 1

раз в два тижні на протязі 2-х місяців. Контроль за результатом лікування здійснюють через 2 і 6 місяців

шляхом цитологічного дослідження аспірата із порожнини матки, ехографії, радіонуклідного дослідження.

Після закінчення курсу лікування необхідно провести роздільне вишкрібання матки з гістероскопією.

Розвиток рецидивів гіперпластичних процесів у хворих в перименопаузальному періоді, поєднання цієї

патології з міомою матки або внутрішнім ендометріозом потребує проведення оперативного лікування:

електро- або лазерної коагуляції, кріодеструкції ендометрію, екстирпації матки з додатками.

При появі кров’яних виділень із статевих шляхів в постменопаузі в першу чергу треба провести

дообстеження (фракційне діагностичне вишкрібання слизової оболонки матки, гістероскопія, патоморфологічне

дослідження) для виключення онкологічної патології (раку тіла матки, раку шийки матки). Оскільки причиною

гіперпластичних процесів ендометрія в постменопаузі часто є гормоноактивні структури яєчників (стромальна

гіперплазія, текаматоз, текагранульозоклітинні пухлини) дана патологія потребує активного лікування

(екстирпація матки з додатками). Лише при важкій соматичній патології проводиться гормональна терапія

пролонгованими парентеральними гестагенами (17-ОПК, депостат, депо-провера) в безперервному режимі на

протязі 6 місяців і більше з ехографічним, цитологічним контролем і фракційним вишкрібанням через 3-6

місяців.

Окрім гормональної терапії в комплекс лікування хворих з гіперпластичними процесами за

показаннями необхідно включати препарати, які покращують стан центральної нервової системи (кавінтон,

ноотропіл, цинарізин і стугерон), серцево-судинної системи (панангін, оротат калію, рибоксин), шлунково-

кишечного тракту (фестал, есенціале, корсил, алохол, трав’яні суміши, мінеральні води), сприяють покращенню

обмінно-ендокринних порушень (гормони щитовидної залози, метіонин і лінетол), гіпосенсибілізуючі

препарати (тавегіл, супрастин, діазолін), імуномодулятори (тималін, декаріс), седативні препарати,

вітамінотерапія. При супутніх загальних захворювань жіночих статевих органів проводиться протизапальна

терапія.

31.5.6. Диспансеризація

Хворі з гіперпластичними процесами перебувають під диспансерним наглядом. При залозистій чи

залозисто-кистозній гіперплазії жінки перебувають на диспансерному обліці не мнше одного року після

нормалізації менструального циклу або одного року стійкої менопаузи. При аденоматозних змінах ендометрія

(гіперплазія, поліпи) диспансерний нагляд здійснюється на протязі двох років після нормалізації

менструального циклу у жінок репродуктивного віку або на протязі двох років після встановлення стійкої

постменопаузи.

Прогноз при своєчасному лікуванні гіперпластичних процесів сприятливий. Своєчасне виявлення,

комплексне лікування, диспансерний нагляд за хворими з гіперпластичними процесами ендометрія сприяють

нормалізації менструальної та дітородної функції, попередженню рецидивів захворювання, підвищенню

працездатності і є надійною профілактикою розвитку раку ендометрію.

Контрольні запитання