17.1.3. Акушерська тактика при передчасних пологах

Госпіталізація жінок з загрозою переривання вагітності, або з абортом в ходу з 22 до 28 тижнів

вагітності здійснюється в друге акушерське відділення пологового будинку. Госпіталізація вагітних при терміні

гестації понад 28 тижнів проводиться в перше акушерське відділення, в разі відсутності ознак інфікування, або

в друге акушерське відділення при їх наявності.

При загрожуючих передчасних пологах, або таких, що розпочинаються можливе проведення терапії,

направленої на збереження вагітності. При передчасних пологах, що розпочалися таке лікування вже не

ефективне і дія акушера повинна бути направлена на обережне розродження та створення оптимальних умов

для недоношеної дитини.

Лікування пацієнток із загрожуючими передчасними пологами

Лікування проводиться в умовах відділення патології вагітних або пологового блоку і включає:

1. Режим іі-ііі.

2. Охоронний режим створюється призначенням настоїв пустирника або валеріани, застосування

тазепаму по 0,01г 3 рази на добу, седуксену по 0,2г 2 рази на добу, реланіуму по 0,005г 3 рази на добу.

3. Спазмолітики: папаверіну гідролорид 2%-2мл внутрішньом’язово або в свічках, но-шпа 0,04мг 3 рази

на добу, баралгін 5мл або ганглерон 2мл внутрішньом’язово.

4. Препарати, які знижують активність матки.

5. Немедикаментозні методи зниження тонусу матки (електрорелаксація матки, голкорефлексотерапія,

зовнішнє низькоінтенсивне лазерне опромінювання крові в синокаротидній зоні, електрофорез магнію

синусоідним модульованим струмом).

6. Інгібітори простагландинів.

7. Профілактика СДР плоду.

З метою зниження активності матки проводять медикаментозний токоліз. Застосування -

адреноміметиків в якості токолітиків пов’язане з їх здібністю викликати розслаблення м’язів матки,

зменшувати силу і частоту скорочень. Крім того, препарати цієї групи поліпшують матково-плацентарний

кровообіг шляхом зниження тонусу артерій матки і збільшення кровообігу. Як правило, токоліз ефективний,

якщо використання препарату розпочинається з самого початку передчасних пологів, коли цервікальна

дилятація не перевищує 4см, а цервікальне згладжування менше за 80%.

Для ліквідації побічної дії -міметичних препаратів їх поєднують з призначенням феноптину по 0,04г

3-4 рази на добу. Цей препарат є антагоністом кальцію і не тільки знімає побічні дії -міметиків, але і сам

зменшує скоротливу активність матки.

У випадках значного підвищення тонусу матки, з успіхом застосовують інгібітор синтезу

простагландинів – індометацин. В І добу призначають 200мг (по 50мг 4 рази в пігулках або по 100мг 2 рази у

свічках), ІІ-ІІІ – по 50мг через 8 годин, на IV-V добу по 50 мг через 12 годин, на 7-8 добу по 50 мг на ніч.

Загальна доза препарату не повина перевищувати 1000мг. Курс лікування 5-9 діб. Терапію загрожуючих

передчасних пологів можливо проводити за допомогою внутрішньовенного крапельного введення 2% розчину

сульфату магнію у дозі 200мл протягом однієї години 5-7 діб (або 400мл за 4-6 годин через день) як препарату,

який підвищує активність окситоцинази та є інгібітором іонів кальцію. Токоліз сульфатом магнію не

призводить до негативного впливу на плід, знижує у матері артеріальний тиск, посилює діурез, дає гарний

седативний ефект. Ефективність токолізу сульфатом магнію нижче за таку при лікуванні -міметиками і

індометацином, але значно підвищується при поєднанні з цими препаратами. Токоліз можливий введенням

інгібіторів ендогенного окситоцину, 10% розчину етилового спирту (50мл 90% етанолового спирту в 500мл

фізіологічного розчину або 5% розчину глюкози по 20-30 крапель за хвилину протягом 2-х годин). Ефективна

доза препарату 15мг на кілограм. Токолітична дія етилового спирту продовжується протягом 6-8 годин після

введення. При необхідності введення його можна повторювати 2-3 дні.

Зменшення дозування медикаментозних препаратів вдається досягти при їх поєднанні фізіотерапією –

електрофорез магнію або синусоідальний модульований струм. Зниженню тонусу матки сприяє використання

зовнішнього низькоінтенсивного лазерного опромінювання крові в ділянці синокаротидної зони.

Препарати токолітиків

Назва Форма

випуску

Показання Дозування препарату

1 2 3 4

Ритодрину

гідрохлорид

(Ritodrine

hуdrochlo-ridе)

Партусистен

(Partusisten;

Fenoterol)

Тербуталін

Розчин в ам-

пулах,кожний мл

якого вмі-щує 10

мг ри-тодрину.

Таблетки по

10мг

Таблетки по

0,005г (5мг).

Ампули по 0,005

(5мг) для

приготу-вання

розчину для

внутріш-

ньовенних

введень.

Загроза

передчасних

пологів.

Загроза

передчасних

пологів.

Вводиться внутрішньовенно у початковій дозі 50 мкг/

хв кожні 10хв до припинення скорочення матки.

Ефективна доза – 350 мкг/хв При необхідності

внутрішньовенну інфузію можна продовжувати

протягом 12-48 годин після припинення скорочення

матки. Доцільно інфузію пролводити за допомогою

перфузійного насосу (концентрація розчину 3мг/мл), а

при відсутності насосу концентрація розчину повина

бути 0,3мг/мл (розчин готується із застосуванням

декстрози).

Підтримуюча терапія. Per os призначається по 1 табл.

(10мг) за 30 хв до закінчення внутрішньовенної

інфузії, в перші 24 год. Призначається по 1 табл.

Кожні 2 год., потім по 1 табл. Кожні 4-6 год. (в

залежності від ефекту); загальнодобова доза – не

більше 120мг. Вводиться по 10мг кожні 3-8 год.

Протягом 12-48 год. після зупинки кровотечі.

Per os по 0,5мг кожні 2-3 год.; добова доза не більше