14 Та 21 дні циклу, або 1раз на тиждень; курсова доза 2,4-4,8г, тривалість лікування 6 місяців. Препарат провера

призначають в добовій дозі 10мг з 16 по 25 день, або з 5 по 25 день циклу, курсова доза 600-1260мг на 6

місяців. Депостат призначають в дозі 200мг внутрішньом’язово, на 14 і 21 день циклу, або 1 раз на тиждень,

курсова доза 2,4-4,8г, тривалість лікування 6 місяців. Потрібний ефект дає данозол (данол) в дозі 600мг на день

в капсулах, на курс 108мг.

Отримано добрий ефект консервативного лікування фіброміом матки агоністами гонадотропних

різлінг-гормонів.

При виборі методів лікування враховують протипоказання до ряду гормональних препаратів. В їх числі

– захворювання печінки і жовчних шляхів, тромбофлебіт, гіпертонічна хвороба, ревматизм, діабет,

атеросклероз.

Застосування гормонів поєднують із фізіотерапевтичними процедурами – електрофорезом йодиду

калію 3% на низ живота – 24 процедури кожен рік 2 курси із 6 місячною перервою. Пропонують радонові та

йодобромні ванни із температурою 35-36С через день – всього 10-12 ванн.

Поряд з вище вказаними засобами, жінкам, хворим на фіброміому матки, в комплекс лікування треба,

по показанням, включати засоби, які покращують стан центральної нервової системи (цинарізин, кавінтон,

ноотропіл), шлунково-кишкового тракту і печінки (есенціале, фестал, карсіл, аллохол, мінеральні води і збір

трав), імуномодулятори (тималін, декаріс, ехінацея), гіпосенсибілізуючі і седативні засоби.

Жінки хворі на фіброміому, знаходяться під диспансерним наглядом в жіночій консультації. Лікар

повинен проводити контроль за станом жінки, ефективністю лікування, який складається з УЗД через 3, 6, 12

місяців, аспіраціонної цитології через 3 місяці, фракційного діагностичного вишкрібання порожнини матки або

гістероскопії кожні 6 місяців.

Прогноз для одужання після екстирпації матки благоприємний; після реконструктивно-пластичних

операцій, надпіхвової ампутації матки, консервативної міомектомії необхідно диспансерне спостереження,

регулярне проведення кольпоскопії та цитологічних досліджень.

Контрольні запитання

1. Етіологія і патогенез пухлиноутворення.

2. Класифікація пухлин яєчників.

3. Клініка, діагностика, лікування пухлин епітеліального походження.

4. Клініка, діагностика, лікування пухлин сполучнотканинного походження.

5. Які пухлдини належать до гормонопродукуючих?

6. Клініка, діагностика, лікування гормонопродукуючих пухлин.

7. Ліпідно-клітинні пухлини яєчників. Клініка, діагностика, лікування.

8. Герміногенні пухлини. Особливості розвитку, росту і клінічних проявів.

9. Назвати суттєві відмінності в будові і клінічному перебігу кіст і кістом яєчника.

10. Класифікація кіст яєчників.

11. Механізми утворення кіст.

12. Особливості клінічного перебігу кіст яєчників.

13. Лікування пухлин яєчників.

14. Показання та протипоказання до оперативного втручання.

15. Об’єм оперативного втручання, техніка операцій.

16. Ускладнення, які можуть виникнути при доброякісних пухлинах яєчників.

17. Що таке фіброміома матки?

18. Яка частота фіброміоми матки?

19. Назвіть класифікацію фіброміоми матки.

20. Етіологія і патогенез фіброміоми матки.

21. Які клінічні прояви пухлин матки?

22. Перерахуйте ускладнення при фіброміомах?

23. Які методи діагностики фіброміоми матки?

24. Назвіть показання до хірургічного лікування фіброміоми матки.

25. Які основні види і техніка операцій при фіброміомі матки?

26. Яка консервативна терапія при фіброміомі матки?

27. Диспансерне спостереження за хворими на фіброміому матки.

РОЗДІЛ 33

ЗЛОЯКІСНІ НОВОУТВОРЕННЯ ЖІНОЧИХ

СТАТЕВИХ ОРГАНІВ

33.1. Рак вульви

Рак зовнішніх статевих органів – це найрідша локалізація новоутворень в гінекології. Патологія,

переважно, виникає у віці 60-70 років на тлі передуючого передракового захворювання (лейкоплакія, крауроз).

За типом розповсюдження виділяють екзофітну та інфільтративну, виразкову і вузлову форми раку вульви, за

гістологічними даними – плоскоклітинні, ороговіваючі та неороговіваючі; низькодиференційовані або залозисті

форми.

Клінічна класифікація рака вульви за стадіями

І стадія – пухлини або виразки до 2см в діаметрі локалізуються у поверхневих шарах шкіри або

слизової оболонки без метастазів;

ІІ стадія – пухлиною інфільтровані нижче розташовані м’які тканини або пухлина великих розмірів, що

розташована поверхнево з поодинокими метастазами у пахвиних ділянках;

ІІІ стадія – пухлиною глибоко інфільтровані підлеглі тканини. В пахвиних ділянках обмежено рухомі

метастази;