31.5.2. Класифікація

Згідно з класифікацією експертів ВОЗ (1975 р.) виділяють слідуючі основні форми гіперпластичних

процесів ендометрія:

І. Залозиста гіперплазія (залозисто-кістозна і поліповидна форма або поліпоз).

ІІ. Ендометріальні поліпи (залозові і залозовофіброзні).

ІІІ. Атипова гіперплазія (аденоматоз, аденоматозні поліпи).

Залозисто-кістозна гіперплазія і поліпи ендометрію є, як правило, доброякісними пухлинами. Атипова

гіперплазія ендометрія розцінюється як предракове захворювання, і становить 6-10% від всіх гіперпластичних

процесів. Для залозистої гіперплазії характерна відсутність розділення слизової оболонки на базальний і

функціональний шари. Кількість залоз збільшена, розташовані вони не рівномірно, частина з них кістозно

змінена, ядра витягнуті з великою кількістю хроматину, в стороні відмічається густа сітка аргіродильних

волокон.

Ендометріальні поліпи мають овальну форму, в них розрізняють тіло і ніжку. Частіше поліпи

розташовуються у ділянці дна або в куті тіла матки. В залежності від кількості залозових структур чи фіброзної

тканини виділяють залозисті і залозисто-фіброзні поліпи. Залозисті поліпи можуть виходити з функціонального

чи базального шарів ендометрію, частіше стпостерігаються у молодому віці (до 40 років) і супроводжуються

симптомами гіперполіменореї. Поліпи фіброзного типу (з переважанням фіброзних елементів) зустрічаються

переважно у жінок після менопаузи і проявляються переважно кровотечами.

Для передраку ендометрію характерні атипія епітеліальних елементів, поліморфізм клітин,

гіперхроматоз ядер, ознаки посиленого ділення клітинних елементів. Такі структурні зміни проявляються в

ендометрії дифузно або у вигляді осередків (аденоматоз), чи у вигляді поліповидних розростань (аденоматозні

поліпи). До передраку ендометрія слід віднести також залозисто-кістозну гіперплазію і поліпи ендометрію в

післяменопаузі, рецидивуючі форми цих процесів, а також їх поєднання з нейроендокринною патологією.

31.5.3. Клініка

Розвиток симптомів захворювання часто залежить від віку хворої. Характерним симптомом є

порушення менструального циклу. У жінок з збереженним менструальним циклом виникають кровотечі

частіше циклічного, рідше ациклічного характеру. Інколи кровотечі виникають в середині менструального

циклу. Субстратом кровотечі є, як правило, ділянка гіперплазованого ендометрія з вираженими дістрофічними

змінами і осередками некрозу, різко розширеними кровоносними судинами і тромбозом.

Найбільш часто гіперпластичні процеси зустрічаються у жінок 40-50 років. Для цих хворих характерне

порівняно пізнє настання постменопаузи. У багатьох жінок спостерігається порушення ліпідного і вуглеводного

обміну, білково-утворюючої функції печінки, функціональної активності щитовидної залози.

При гінекологічному дослідження на початкових стадіях захворювання патологічних змін з боку

статевих органів може не виявлятися. В міру прогресування процесу спостерігається незначне збільшення

розмірів матки і більш щільна її консистенція. В подальшому до цього приєднується кістозне збільшення

яєчників з обох сторін, інколи виникають гормонально-залежні пухлини яєчників, особливо жінок похилого

віку.