12,5% Розчин 17-оксипрогестерону капронату по 250мг внутрішньом’язово, депостат 200мг внутрішньом’язово,

депо-провера 200мг внутрішньом’язово на 14 і 21 дні менструального циклу на протязі 3-6 місяців. При

аденоматозних змінах ендометрію призначають 17-ОПК по 200мг внутрішньом’язово 2 рази в тиждень, депо-

провера або депостат по 200-400 мг внутрішньом’язово 1 раз на тиждень.

В останні роки при лікуванні аденоматозної гіперплазії ендометрію у жінок віком 40-45 років широко

використовують препарати з вираженим протигонадотропним ефектом, такі як даназол і гестринон. Даназол

призначають по 400-600 мг кожного дня, гестринон (неместран) по 2,5 мг 2-3 рази в тиждень на протязі 6

місяців. Особливо доцільне їх застосування при поєднанні гіперпластичних процесів з міомою матки невеликих

розмірів і внутрішнім ендометріозом.

Для оцінки ефективності гормональної терапії у жінок з залозистою чи залозисто-кістозною

гіперплазією через 3 місяці після початку лікування проводиться контрольне обстеження, яке включає

гістероскопію, ехографію, цитологічне дослідження аспірату з порожнини матки. Через 3-6 місяців необхідно

провести діагностичне вишкрібання слизової оболонки матки з гістероскопією. У хворих з аденоматозними

змінами діагностичне вишкрібання проводять через 3 і 6 місяців від початку лікування.

Для формування овуляторного менструального циклу при відсутності ознак гіперплазії ендометрію у

молодих жінок застосовують стимулятори овуляції (кломіфен від 50 до 150мг в день з 5 по 9 дні циклу на

протязі 3-6 місяців); при гіперпролактинемії призначають парлодер по 2,5-7,5мг на добу в непреривному

режимі. Контроль за ефективністю лікування здійснюють на основі тестів функціональної діагностики,

ультразвукового дослідження розвитку фолікула, визначення концентрації естрадіола в крові.

В пременопаузальному періоді у хворих з гіперпластичними процесами ендометрія перший етап

лікування починають також з діагностики фракційного вишкрібання слизової оболонки матки з

гістероскопічним контролем. Наступна терапія залежить від результатів патоморфологічного дослідження і має

мету попередити рецидив захворювання, у жінок до 50 років зберегти менструальноподібну реакцію, після –

досягти стійкого припинення менструації.

Не рекомендується застосування естрогенгестагенних препаратів типу оральних контрацептивів у

жінок старших 45 років у зв’язку із збільшенням ризику розвитку серцево-судинної патології (інфаркти,

тромбози, емболії, виникнення гіперхолістеринемії, гіперглікемії), загострення захворювань шлунково-

кишкового тракту. Гормональна терапія залозистої гіперплазії і поліпів ендометрія в цій віковій групі

проводиться “чистими” гестагенами: норколут, примолют-нор, норлютен по 10мг за контрацептивною (з 5-го

по 25-й дні менструального цикла) чи скороченою (з 16-го по 25-й дні менструального циклу) схемами на

протязі 6 місяців. Застосовують також 17-ОПК по 250мг внутрішньом’язово 2 рази в тиждень, депо-провера чи

депостат по 200 мл внутрішньом’язово 1 раз в тиждень на протязі 6 місяців. Для стійкого припинення

менструацій перераховані препарати застосовують у непреривному режимі.

При аденоматозній гіперплазії ендометрія в перименопаузальному періоді призначають більш високі

дози препаратів: 17-ОПК по 500мл внутрішньом’язово 2-3 рази на тиждень, депо-провера чи депостат по

400-600 мг внутрішньом’язово 1 раз на тиждень. Крім гестагенів у хворих цього віку застосовують данозол по

400-600 мг щоденно і гестринон або неместран по 2,5мг 2-3 рази в тиждень в бесперервному режимі на протязі