33.7.1. Міхуровий занесок

При міхуровому занеску можливе повне враження трофобласту із розсмоктуванням ембріона та

часткове, коли утворювання міхурців від 1мм до 4см в діаметрі відбувається поряд із збереженням плоду.

Виділяють деструктивна форму міхурового занеску, при якому внаслідок високої протиолітичної

активності руйнується децидуальна оболонка, стінка матки, судини, що нагадує ріст пухлини. Інколи такі

пошкодження сягають серозного шару і ведуть до внутрішньочеревних кровотеч.

Міхуровий занесок частіше зустрічається у жінок середнього дітородного віку. Така вагітність

супроводжується виразними ознаками гестозу (раннього, а інколи і пізнього), з’являється виділення молозива із

сосків.

Клінічними проявами патології є поява симптомів загрози переривання вагітності ранніх або пізніх

термінів, можливе виділення крові із статевих шляхів із вмістом міхурців. При гінекологічному обстеженні

знаходять значно збільшенні розміри матки, відповідно до того терміну вагітності, який має жінка, та лютеїнові

кислоти яєчників (патогномонічнічний симптом). Інколи хворі потрапляють в стаціонар із ознаками

внутрішньочеревної кровотечі (деструктивний міхуровий занесок).

При лабораторному дослідженні виявляються високі концентрації хоріонічного гонадотропіну та

естрогенів.

Основним методом лікування при міхуровому занеску є обережне випорожнення матки (переважно

вакуум-екскохлеація). Поряд з цим призначаються гемостатичні скорочуючі матку препарати, холод на низ

живота. У випадках значної загрози перфорації матки під час вишкрібання не ставлять собі за мету повністю

випорожнити матку, а через 2-3 доби операцію проводять вдруге.

При деструктивному міхуровому занеску випорожнення матки має великий ризик її перфорації. В цих

випадках проводять лапаротомію і екстирпацію матки.

Хіміотерапію проводять тим жінкам, у яких після вишкрібання порожнини матки зберігається її

субінволюція, продовжуються кров’яні виділення із піхви та зберігається підвищений рівень хоріонічного

гонадотропину. Призначаються вінбластин, метотрексат, меркаптопурін, рубоміцин, дактиноміцин.

Після закінчення курсу лікування, у зв’язку з можливістю розвитку хоріонепітеліоми, жінки

підлягають диспансерному спостереженню протягом трьох років. Перший рік проводяться щомісячні огляди з

визначенням хоріонічного гонадотропіну, в останні – кожні три місяці. При появі позитивної реакції хвора

госпіталізується для ретельного обстеження, уточнення діагнозу і лікування. Виношувати вагітність

дозволяється через три роки.

33.7.2. Хоріонепітеліома

Хоріонепітеліома є однією із найзлоякісніших, за перебігом хвороби, гормональноактивних пухлину

людини.

Первинний осередок хоріонепітеліоми частіше виникає в матці, інколи – в трубі або яєчнику. Коли

пухлина виникає поза статевими органами, легенева тканина, позаочеревений простір, її називають ектопічною.

Злоякісний процес набуває розвитку або під час вагітності, або після міхурового занеску (за винятком

випадків, коли пухлина виникає із зародкових клітин жіночих або чоловічих гонад або із тератоідниих пухлин).

Жінки скаржаться на появу кров’яних виділень із статевих шляхів, слабкість, біль внизу живота. У випадках

враження легень, у хворих з’являється кашель, задуха, можливий субфебрилітет. При метастазуванні в нирки,

з’являється гематурія із ознаками ниркової коліки. Ураження кишечника веде до виникнення клініки кишкової

непрохідності та кишкової кровотечі.

При гінекологічному дослідження виявляються цианоз піхви і піхвової частини шийки матки,

метастатичні вузли в піхві, збільшення розмірів матки (під час вагітності – прискорений ріст матки), кістозні

перетворювання яєчників.

Підтверджують діагноз гістерографія, рентгенографія легень, ангіографія, радіонуклідне дослідження

печінки, легень, нирок та вивчення вмісту в крові або сечі хоріонічного гонадотропіну (при хоріонепітеліомі

хоріонічний гонадотропін набуває термостабільності і визначається у великих концентраціях). Діагностичне

значення мають імунологічні тести на трофобластичні протеіни (-глікопротеін, протеін-5), на підставі яких

диференціюють доброякісність і злоякісність трофобластичної пухлини. Гістологічне вивчення тканин,

отриманих при вишкрібанні матки, цитологічне дослідження аспірата з порожнини матки, мазків відбитків

метастатичних осередків в піхві та мокроти підтверджують діагноз хоріонепітеліоми.

Лікування хворих з хоріонепітеліомою розпочинається з хіміотерапії. Призначають метотрексат,

меркаптопурин, дактиноміцин, актиноміцин-Д, цисплатин, рубоміцин. Препарати використовують, як у вигляді

моно-, так і політерапію за індивідуальними схемами. Інколи це дає змогу вилікувати хворобу і, навіть,

зберегти дітородну функцію.

Хірургічне лікування показане в разі виникнення профузних внутрішньочеревних або зовнішніх

кровотеч, розриву кісти яєчника або її перекрута, розмірах матки, які перевищують такі при дванадцяти тижнях

вагітності. Оперативне лікування проводять жінкам, вік яких перевищує 45 років, при резистентності пухлини

до хіміотерапії, тривалості захворювання понад 6 місяців, появі ознаки інтоксикації в разі інфікування

враженого органу. Обсяг втручання залежить від віку та розповсюдженості процесу. У молодих жінок, при

враженні тільки матки, проводять екстирпацію матки без придатків, у хворих старшого віку, екстирпація матки

з придатками. При метастазуванні пухлини на піхву проводять вилучення вузлів, з наступною інфільтрацією

стінки піхви хіміопрепаратами.

Диспансерний нагляд після лікування жінок з приводу хоріонепітеліоми показаний протягом десяти

років. В перший рік клініко-гормональні обстеження поряд із флюорографією проводяться один раз на два

місяці, наступні роки – спостереження один раз на три місяці.

Контрольні запитання

Опішіть клінічні прояви рака вульви.

Наведіть методи лікування раку вульви.

Методи діагностики рака шийки матки.

Наведіть клінічні симптоми раку шийки матки.

Методи лікування раку шийки матки.

Які існують патогенетичні варіанти рака тіла матки?

Опишіть симптоми рака тіла матки.

Методи лікування при саркомі матки.

Наведіть приклади первинно злоякісних пухлин яєчників.

Опишіть клінічні прояви рака яєчника.

Методи діагностики і лікування при злоякісних пухлинах яєчників.

Назвіть види злоякісних новоутворень маткових труб.

Що таке “трофобластична хвороба”?

Опишіть клінічну картину міхурового занеску.

На підставі яких даних діагностують хоріонепітеліому?

РОЗДІЛ 34

ШТУЧНИЙ АБОРТ

Аборт – це переривання вагітності терміном до 28 тижнів, коли плід ще нежиттєздатний. Навмисно

виконаний аборт називається штучним. Штучний викидень був відомий ще в глибоку давнину. Дані щодо

абортивних засобів залишилися в творах стародавньої Греції та Риму. В ті давні часи плодовигнання вважалося

тяжким злочином, який в деяких випадках карався смертю.

Штучне переривання вагітності за медичними показаннями вперше запропонував 1772 році англієць

Уільям Купер при вузькому тазі у вагітної. В наш час в світі щорічно виконується від 30 до 55 мільонів абортів,

що відповідає 40-70 абортам на 1000 жінок репродуктивного віку.

Розрізняють три види штучного або артифіціального аборту (abortus artificialis):