3. Методи медико-генетичної діагностики

Визначення величини генетичного ризику

Визначають генетичний ризик у відсотках, тобто встановлюють вірогідність народження в даних

батьків дитини з природженою патологією. Базова величина генетичного ризику 5% є актуальною для будь-якої

сім’ї за відсутністю додаткових обтяжуючих чинників. Подальший клініко-генеалогічний аналіз дозволяє

оцінити додатковий генетичний ризик успадкування патології, котра виявлена в родині.

До перших двох значень додають величину генетичного ризику від мутагенних і тератогенних впливів

у батьків. Додатковий генетичний ризик від мутагенних впливів може досягти 2%, а від тератогенних –

залежно від ситуації – до кількох десятків відсотків. Загальний генетичний ризик вираховують як суму всіх

трьох складових. Прийнято класифікувати значення генетичного ризику так: в межах 5% – низький; до 10% –

незначно підвищений; до 20% – середній; вище 20% – високий.

Пренатальна діагностика ВВР

Пренатальна (дородова) діагностика дає змогу діагностувати вроджені вади розвитку та спадкові

хвороби плода внутрішньоутробно, і якщо вони пов’язані з тяжкою інвалідністю, ранньою летальністю або не

сумісні з життям – вагітність переривається до 28 тижнів. Показання для пренатальної діагностики

визначається акушерами-гінекологами та генетиками у процесі медико-генетичного консультування.

Відповідно до наказу МОЗ України № 77 від 14.04.93 року, показаннями для медико-генетичного

консультування є :

– звичне невиношування вагітності ;

– народження у сім’ї дітей з ВВР;

– наявність спадкової патології у родичів та у самого подружжя ;

– наявність у сім’ї дітей з відставанням у розумовому та соматичному розвитку;

– мертвонародження, не пов’язані з акушерською паталогією;

– вагітні жінки після 35 років;

– вагітні, які до чи під час вагітності мали контакт з мутагенними або тератогенними факторами (або

такі контакти мав батько дитини до зачаття);

– усі вагітні жінки у 14-16 тижнів з груп підвищеного ризику.

Методи пренатальної діагностики:

1. Неінвазивні:

– ультразвукове дослідження;

– вивчення рівня -фетопротеїну у крові матері;

2. Інвазивні:

– фетоскопія (кордоцентез, кардіоцентез, плацентоцентез);

– фето- та амніографія;

– амніоцентез;

– біопсія та аспірація хоріону;

– біопсія плаценти.

Ультразвукове дослідження дозволяє виявити уроджені вади розвитку плода з 12-14 тижнів вагітності.

Але найбільш інформативним є УЗ обстеження вагітних в 16-18 та 22-24 тижні; в разі виявлення ВВР в ці

терміни залишається час для дострокового переривання вагітності (до 28 тижнів). При теперішніх можливостях

сучасної апаратури та високій кваліфікації лікарів-генетиків, які володіють синдромологічним аналізом,

пренатально можна виявити не тільки грубі порушення розвитку (аненцефалія, гідроцефалія, полікистоз нирок,

кили, атрезії та багато ін.), але й діагностувати наявність у плода різних синдромів (Патау, Дауна,

Шерешевського-Тернера, Едвардса та ін.). Окрім цього велику користь приносить вивчення структури та

розмірів плаценти, стану пуповини, кількості навколоплідних вод, що дає можливість діагностувати

фетоплацентарну недостатність, гіпоксію та гіпотрофію плода і своєчасно провести відповідне лікування.

Дослідження рівня -фетопротеїну в крові матері на наявність дефектів невральної трубки полягає у

тому, що в період ембріогенезу -фетопротеїну синтезується у печинці плода і є найважливішим протеіном

сироватки, а також бере участь у розвитку нервової тканини, м’язів, шкіри, легень і нирок.

При відкритій spina bifida, аненцефалії -фетопротеїн потрапляє у амніотичну рідину, а потім через

навколоплідні оболонки і плаценту – у кров матері, де і накопичуються у надзвичайно високих концентраціях.

Але слід враховувати, що підвищення рівня -фетопротеїну може бути в результаті багатоплідної вагітності або

нечіткого визначення гестаційного віку плода у бік його збільшення.

Фетоскопія після впровадження в практику УЗД втратила своє початкове діагностичне значення

діагностики ВВР плода, але використовується у разі необхідності проведення забору крові або тканини плода.

Ендоскопічний прилад з фіброоптичним джерелом світла під контролем УЗД вводиться в амніотичну

порожнину. Під контролем фетоскопа можна провести кордоцентез (пункція пупкової вени), кардіоцентез

(пункція серця), плацентоцентез (пункція судин плаценти). Показанням для цих операцій є необхідність забору

крові для визначення захворювань крові плода, аутосомнорецесивних уражень імунної системи, більш ніж 100

спадкових ферментопатій.

Забір крові може бути проведений також для вивчення каріотипу плода при діагностиці хромосомних

аномалій і синдромів. А при гемолітичній хворобі можна провести, навіть, замінне переливання крові плода.

Найчастіше фетоскопія проводиться з 15 до 20 тижнів, оскільки в цей період зростає об’єм циркулюючої крові

плода, а води найбільш прозорі.

Інвазивні методи пренатальної діагностики (біопсія та аспірація хоріона, біопсія плаценти,

амніоцентез) проводяться за наступними показаннями:

– вагітність з стійким зниженням та підвищенням -фетопротеїну у крові матері;

– вагітність у носіїв збалансованих хромосомних аберацій;

– наявність моногенних аутосомно-рецесивних захворювань у обох батьків або у їх двох і більше дітей;

– вагітні – носії Х-зчеплених захворювань;

– вагітні, що народжували дітей з хромосомною паталогією;

– при необхіодності визначення рівня білірубіну при гемолітичній хворобі плода.

Біопсія та аспірація хоріона. Показанням для проведення даної операції є необхідність вивчення

каріотипу плода, діагностики різних спадкових хвороб обміну речовин та аналізу ДНК плода. Особлива

цінність цих методів полягає у можливості проводити вказані дослідження у ранні терміни вагітності – 8-12

тижнів. Це дозволяє у разі виявлення патології вирішити питання про переривання вагітності до 12 тижнів.

Операція може проводитись, навіть, амбулаторно в умовах асептики та антисептики під контролем УЗД. Як

правило, доступ трансцервікальний. Отриманий матеріал підлягає негайному аналізу. Ще однією перевагою

даного методу є відсутність культивування клітин, яке є обов’язковим при отримані матеріалу при

амніоцентезі. Маса біоптату хоріону повинна бути не менше 5 мг.

Біопсія плаценти проводиться за тими ж показаннями, що біопсія хоріона, після 16 тижнів, коли

можливий доступ до плаценти трансабдомінально. Операція теж проводиться під контролем УЗД.

Амніоцентез (пункція амніотичної порожнини з метою забору навколоплодних вод) проводиться у

терміні гестації 16-22 тижні за показаннями, згаданими вище під контролем УЗД. Може бути, як

трансвагінальний, так і трансабдомінальний доступ. Отримують 20мл амніотичної рідини, де окрім проведення

діагностики хромосомних хвороб, ферментопатій у навколоплодних водах може бути визначено кількість

білірубіну при гемолітичній хворобі та співвідношення лецітин-сфінгомієлин для діагностики зрілості

сурфактантної системи плода.

У зв’язку з ризиком ускладень (самовільний викидень, інфікування) при проведенні інвазівних методів

слід заповнювати карту про згоду вагітної та її чоловіка на дану операцію. Необхіодно також, щоб ризик

ускладнень був нижчим за ризик народження дитини з вродженою, чи спадковою паталогією.