1. Дія на збудника (мікроорганізми).

2. Дія на макроорганізм (підвищення захисних сил дитини, корекція обмінних зрушень, симптоматична

терапія).

3. Санація первинного і метастатичного вогнищ.

4. Організація оптимальних умов середовища.

Для лікування використовують бактерицидні антибіотики: ампіцилін 200мг/кг, оксацилін 150мг/кг,

цефалоспорини 80-100мг/кг, аміноглікозиди 0,4-0,8мг/кг, поліміксин В 100000 ОД/кг та беталактамний

антибіотик тіенам по 50мг/кг маси тіла. За наявності синьогнійної інфекції призначають сизолицин 2-3мг/кг,

при анаеробній інфекції – метронідазол (трихопол) по 15мг/кг 3 рази за добу. Слід використовувати комбінації

антибіотиків для скорішого досягнення клінічного ефекту.

Для лікування дисбактеріозу або його профілактики використовують ністатин або леворін по

100-125000 ОД, або лактобактерин, біолакт, біфідумбактерин, лінекс.

Велике значення надається імунотерапії – антистафілококкова плазма вводиться внутрішньовенно по

10Мл/кг маси, антистафілококковий -глобулін 0,2мл/кг – тричі через 2-3 доби, лаферон 100000 од/кг за добу,

гемотрансфузії.

З перших днів використовують вітамінотерапію. Крім цього проводиться корекція водно-сольового

обміну, ліквідація гіповолемії, гіпопротеїнемії. При порушенні серцевої діяльності призначають строфантин –

0,1-0,2мл внутрішньовенно крапельно. При вираженій інтоксикації та при симптомах надниркової

недостатності показана терапія преднізолоном 1мг/кг маси тіла на добу протягом 1-3 днів.

Дуже важлива санація гнійних вогнищ. Виходжування дітей із сепсисом потребує оптимальних умов,

тому проводиться в інкубаторах (кювезах), де створюється тепловий комфорт та вологість.

Лікування гнійно-запальних захворювань у новонароджених продовжується до повного зникнення всіх

симптомів інфекції, до нормалізації картини крові і стійкого приросту маси тіла.

Хворі, які перенесли сепсис, знаходяться під диспансерним наглядом 12 місяців. У віці до одного року

огляди проводяться щомісяця, після першого року життя – щоквартально. При огляді звертають увагу на

загальний стан, апетит, динаміку маси тіла, режим дня і годування. Аналіз крові беруть через один місяць після

виписки, а потім один раз у три місяці. Вакцинація БЦЖ та інші щеплення проводяться суворо індивідуально.

Профілактика сепсису розпочинається до народження дитини. Вона включає широкий комплекс

заходів по оздоровленню дівчаток-підлітків, вагітних жінок. Зберігає своє значення дотримання санітарно-

гігієнічного режиму в пологовому будинку, правил обробки пуповини, раннього прикладання до грудей,

сумісного перебування матері і дитини.

Контрольні запитання

1. Які причини виникнення родових травм новонароджених?

2. Які є травми м’яких тканин?

3. Що таке кефалогематома?

4. Якого лікування потребує перелом ключиці?

5. Яке лікування застосовують при переломах кінцівок?

6. Які бувають травми внутрішніх органів?

7. Яка клініка внутрішньочерепних крововиливів?

8. Які методи використовують при діагностиці внутрішньочерепних крововиливів?

9. Які методи консервативного лікування призначаються у випадку внутрішньочерепних

крововиливів?

10. Чому виникають токсико-септичні захворювання новонароджених?

11. Назвіть найчастіші інфекційні захворювання новонароджених.

12. Яка клініка та лікування піодермії?

13. Що таке омфаліт та як він лікується?

14. Клініка та лікування кон’юнктивітів та дакріоциститів.

15. Клініка, діагностика та лікування пухирчатки новонароджених.

16. У чому особливості перебігу та лікування флегмони у новонароджених?

17. Клініка, діагностика та лікування остеомієліту.

18. Особливості перебігу сепсису новонароджених.

19. Основні принципи лікування сепсису новонароджених.

РОДІЛ 26

ОПЕРАТИВНЕ АКУШЕРСТВО

Патологічний перебіг вагітності, пологів та післяпологового періоду інколи зумовлює необхідність

застосування оперативних втручань. Рішення про проведення тієї чи іншої операції приймає лікар чи консиліум

лікарів, виходячи з акушерської ситуації і керуючись інтересами матері та плоду.

Класифікація акушерських операцій

І. Операції, що зберігають вагітність.

ІІ. Операції, що готують родові шляхи:

1. Амніотомія.

2. Розширення шийки матки:

а) розширювачами Гегара;

б) пальцеве;

в) насічки на шийці;

г) метрейриз, кольпейриз.

3. Розтин промежини:

а) перінеотомія;

б) епізіотомія.

ІІІ. Операції, що виправляють положення плоду – акушерський поворот:

1. Зовнішній поворот плода:

а) при тазовому передлежанні;

б) при поперечному та косому положенні плода.

2. Зовнішньо-внутрішній поворот плода на ніжку:

а) класичний;

б) за Врекстоном-Гіксом.

IV. Розроджуючі операції:

1. Акушерські щипці:

а) порожнинні;

б) вихідні.

2. Вакуум-екстракція плода.

3. Витягування плоду:

а) за ніжку (ніжки);

б) за пахвинний згин.

4. Кесарський розтин.

V. Плодоруйнуючі операції:

1. Краніотомія.

2. Декапітація.

3. Клейдотомія.

4. Евісцерація.

5. Спонділотомія.

VI. Операції, що виконуються у третьому періоді пологів і у ранньому

післяпологовому періоді:

1. Ручне відокремлення та виділення посліду.

2. Ручне обстеження (ревізія) порожнини матки.

3. Інструментальна ревізія порожнини матки.

4. Зшивання розривів шийки матки і промежини.

5. Надпіхвова ампутація матки.

6. Екстирпація матки.

26.1. Операції, що зберігають вагітність

Однією з основних причин невиношування вагітності є ісміко-цервікальна недостатність. При цій

патології плідне яйце позбавлене необхідної опори у нижньому сегменті матки внаслідок анатомічної чи

функціональної неповноцінності шийки матки та перешийка. Під час вагітності у таких хворих шийка матки

скорочується, зовнішнє та внутрішнє вічко розкриваються. Плідні оболонки випинаються у цервікальний канал,

інфікуються та розриваються, що призводить до передчасного переривання вагітності. Для запобігання цьому

під час вагітності застосовують оперативне втручання.

Метод Широдкара полягає у накладанні церкулярного шва на шийку матки у ділянці внутрішнього

вічка, після попереднього розтину слизової оболонки піхви та зміщення сечового міхура вгору.

Метод Макдональда: звуження внутрішнього вічка досягають накладанням кисетного шва у ділянці

склепінь піхви без розтину слизової оболонки. Для цього використовують хромований кетгут або шовк.

Метод А.Н.Любимової полягає у накладенні циркулярного шва із мідного дроту з поліетиленовою

оболонкою у ділянці внутрішнього вічка шийки матки і фіксації шва вузловими швами в ділянці склепінь піхви.

Метод Сценді – повне зшивання зовнішнього вічка шийки матки. Попередньо зтинають тонку (0,5см)

смужку слизової оболонки цервікального каналу навколо зовнішнього вічка і накладають вузлові кетгутові або

шовкові шви. Після загоєння утворюється рубець, який перед пологами розтинають браншем корнцангу або

скалпелем.

Ведення післяопераційного періоду:

– ліжковий режим 5-7 днів;

– після операції показане введення партусистену (0,5мг на 500мл ізотонічного розчину хлориду натрію)

з метою зниження збудливості матки;

– для досягнення нормотонусу матки показано за 30хв. до припинення внутрішньовенного введення

партусистену перейти на пероральний прийом цього препарату;

– зрошення піхви розчином перекису водню або фурациліну впродовж 5-7 днів;

– обмежити піхвове дослідження чи огляд шийки матки в дзеркалах без крайньої необхідності

протягом 2-3 тижнів;

– за 2 тижні перед очікуваними пологами жінка повина бути госпіталізована з метою зняття шва.

Контрольні запитання:

Класифікація акушерських операцій.

Назвіть операції, що зберігають вагітність.

Назвіть основні принципи методів, які застосовуються при істміко-

цервікальній недостатності.

Як вести післяопераційний період після накладання шва на шийку

матки?