35.3. Добровільна хірургічна стерилізація (дхс)

Цей ефективний і економічний метод являє собою хірургічне втручання, направлене на створення

безповоротної штучної непрохідності труб (жіноча ДХС) або сім’явивідних протоків (чоловіча ДХС).

Жіноча ДХС проводиться як при традиційній лапаротомії (під час кесарського розтину, аднексектомії),

так і при міні-лапаротомії або шляхом лапароскопії (найменш травматичне втручання).

Міні-лапаротомія може бути післяпологова і інтервальна. При післяпологовій міні-лапаротомії у перші

дві доби після пологів (коли матка і труби знаходяться високо у черевній порожнині) нижче пупка виконується

розріз (1,5-3см), через який проводиться операція на трубах.

Mesigyna

50 Мг норетиндрон енантату

5 мг естрадіол валерату

Нористерат

200 мг норетиндрон

енантату

Інтервальна (надлобкова) міні-лапаротомія здійснюється через 6 тижнів після пологів або в будь-який

день менструального циклу.

Лапороскопічна ДХС проводиться черезчеревним або черезпіхвовим доступом.

Всі способи жіночої ДХС поділяють на чотири групи:

1. Методи перев’язки та розділення маткової труби.

2. Механічні методи створення оклюзії маткових труб шляхом накладання затискувачів або кілець.

3. Використання теплоенергетичного впливу для коагуляції і блокування маткових труб.

4. Введення в маткові труби речовин, які викликають хімічний опік з наступним утворенням рубців.

Контрацептивний ефект жіночої ДХС дорівнює 0,05-0,4 вагітностей на 100 жінок/рік.

ДХС може проводитись як за медичними показаннями (тяжкі екстрагенітальні захворювання, злоякісні

новоутворення), так і за бажанням жінки (при наявності рубців на матці після кесарського розтину і наявності в

сім’ї двох і більше дітей).

ДХС не проводять при наявності гострих запальних захворювань органів малого тазу, при маткових

кровотечах неясного генезу та у випадках, коли жінки не дають добровільної свідомої згоди на операцію.

Добровільна чоловіча стерилізація (вазектомія) – це операція пересічення сім’явивідних протоків (vasa

deferentia), після чого еякулят не містить сперматозоїдів.

Операція проводиться під місцевим знеболюванням декількома способами:

– через один або два розрізи шкіри і м’язового шару сем’явивідні протоки перев’язують, пересікають і

коагулюють;

– подібна операція але без перев’язки і електрокоагуляції абдомінальних кінців (профілактика

епідідіміту);

– безскальпельна технологія за допомогою спеціального препарувального зажиму.

Контрацептивна ефективність становить 0,1-0,15 вагітностей на 100 жінок/рік.

Операція не змінює статевої функції і може бути проведена чоловікам будь-якого репродуктивного

віку, тим, що вже мають потрібну кількість дітей, а використання інших методів контрацепції не бажане або не

можливе.

35.4. Невідкладна (посткоітальна) контрацепція

Посткоітальна контрацепція може використовуватись у випадках не захищеного статевого акту, якщо

вагітність не планується та може застосовуватись як основний контрацептивний засіб.

Ефективність методів сягає 96%, якщо “незахищений” статевий акт відбувся не більше 72 години тому.

Для посткоітальної контрцепції можуть використовуватись монофазні КОК, гестагени, міфепристон, ВМЗ.

Забезпечення “аварійної” контрацепції за допомогою КОК проводиться за схемою Yuzpe: приймають 4

таблетки низькодозованого КОК (30мкг етиніл-естрадіолу) протягом перших 72 годин після незахищеного

статевого акту. Через 12 годин вдруге приймають 4 таблетки. При використанні високодозованих КОК (50мкг

етиніл-естрадіолу) в перші 72 години приймають 2 таблетки. Через 12 годин повторюють прийом 2 таблеток.

Даназол як блокатор стероїдогенезу в жовтому тілі та препарат з антигонадотропною дією

застосовується для невідкладної контрацепції в двох режимах:

– по 200мг в день на протязі 5 діб;

– по 400-600мг двічі на протязі доби.

Як посткоітальні контрацептиви використовують засоби, направлені на порушення імплантації:

анордин (7,5мг), центхроман (60мг).

Введення ВМЗ для посткоітальної контрацепції проводиться не пізніше ніж через 5 діб після

незахищеного статевого акту і майже у 99% випадків забезпечує контрацептивний ефект.

У разі затримки менструації в межах 7-10 днів з метою виклику менструації застосовуються блокатор

ендогенного прогестерону міфепристон (на протязі 7 днів від 100 до 600мг) і інгібітор синтезу прогестерона –

епостан (по 200мг 4 рази на добу протягом 4-5 днів). Переривання вагітності у 73–94% жінок починається з

кровотечі і закінчується повним абортом.

Для посткоітальної контрацепції у вигляді гелі, аерозолі або супозиторії використовують ензопрост-F,

простін, гемерпрост щоденно по 10-15 мг один раз на добу. Ефект від введення коливається від 70 до 80%, при

цьому практично відсутні побічні реакції та протипоказання.

У випадках, коли після використання одного з методів посткоітальної контрацепції менструація

затримується більше ніж на три тижні, жінці необхідно звернутися до лікаря з метою виключення вагітності.