1. Випорожнення сечового міхура;

2. Огляд посліду та родових шляхів;

3. Зовнішній масаж матки;

4. Місцева гіпотермія (холод на низ живота);

5. Внутрішньовенне введення 1мл метилергометрину або 1мл окситоцину, поповнення ОЦК шляхом

внутрішньовенного введення реополіглюкіна, поліглюкіна, крові.

6. Ручне обстеження порожнини матки і масаж матки на кулаці (під наркозом).

7. При продовженні кровотечі застосовують наступні методи, які ґрунтуються на підвищенні

скоротливої здібності матки шляхом подразнення її рецепторів: холод на живіт, накладання шва на задню губу

шийки матки за В.А.Лосицькою або кругового за О.Т.Михайленко, тампон з ефіром у заднє піхвове склепіння,

накладання затискачів на параметрій за Генкелем-Тіканадзе (перпендикулярно до ребра шийки матки) чи

М.С.Бакшеєвим (по довжині шийки матки). Можливо застосування електротонізатора – метод З.А.Чиладзе.

8. При відсутності ефекту від вищеперерахованих заходів і продовженні кровотечі, яка становить

більше 1000мл при ознаках ДВЗ-синдрому, необхідно швидко приступити до лапаротомії для перев’язки

маткових судин або надпіхвової ампутації чи екстирпації матки.

Для тимчасової зупинки кровотечі, при транспортуванні хворої в операційну, необхідно застосовувати

наступні прийоми:

– притиснення черевної аорти;

– притискування матки до лонного зчленування.

При атонії матки показана її екстирпація (повне видалення матки).

При маткових кровотечах в послідовому та ранньому післяродовому періодах, одночасно з заходами по

зупинці кровотечі, проводиться боротьба з гострим недокрів’ям. Крововтрата вважається компенсованою, якщо

вона не перевищує 1% маси тіла, дефіцит ОЦК складає не більше 15%. Декомпенсованою вважається

крововтрата, що сягає 1,5% маси тіла, дефіцит ОЦК більший за 15%. Геморагічний шок супроводжується

дефіцитом ОЦК більше 25%, падінням артеріального тиску, розвитком гіпоксії в усіх органах. Шок може

розвинутися при меншій крововтраті при виснаженні, перевтомі та пізніх токсикозах вагітності.

Оцінка крововтрати базується на визначенні наповнення і частоти пульсу, артеріального тиску,

центрального венозного тиску, величини погодинного діурезу, гематокріту, гемоглобіну, шокового індексу.

Останній визначається при діленні частоти пульсу на максимальний артеріальний тиск, в нормі він складає

0,54.

Крововтрата до 500мл відновлюється лише кровозамінниками (поліглюкін, реополіглюкін).

Крововтрата 500-1000мл відновлюється розчинами колоїдів і кров’ю у співвідношенні 2:1. Крововтрата

1000-1500Мл відновлюється розчинами колоїдів та кров’ю у співвідношенні 1:1, крововтрата 1500-3000мл –

розчинами колоїдів і кров’ю з кровозамісниками у співвідношенні 2:3. Відновлення великої крововтрати

повинно проводитися лише одногрупною, бажано свіжою, донорською кров’ю. Вазопресори (мезатон,

адреналін) застосовуються лише у фазі відновленої крововтрати. Глюкокортикоїди призначаються при підозрі

на адренокортикальну недостатність. Доцільно введення серцевих глікозидів (строфантину), оксигенотерапія,

зігрівання хворої, при термінальних станах – інтубація і підключення апарату ШВЛ, непрямий масаж серця,

внутрішньосерцеве введення адреналіну.

Геморагічний _________шок (ГШ) – це критичний стан організму, пов’язаний з гострою крововтратою,

внаслідок чого виникає криз макро- і мікроциркуляції, синдром поліорганної і полісистемної недостатності. З

патофізіологічної точки зору – це криз мікроциркуляції, неспроможність її забезпечити адекватний тканинний

обмін, задовольнити потребу тканин у кисні, енергетичних продуктах, видалити токсичні продукти обміну.

Організм здорової жінки крововтрату до 20% ОЦК (приблизно 1000мл) може відновити за рахунок

аутогемодилюції і перерозподілу крові в судинному руслі. При крововтраті більше 20-25% ці механізми

неспроможні ліквідувати дефіцит ОЦК. При масивній крововтраті стійка вазоконстрикція залишається ведучою

“захисною” реакцією організму, в зв’язку з чим підтримується нормальний або близький до нього артеріальний

тиск, здійснюється кровопостачання мозку і серця (централізація кровообігу), але за рахунок послаблення

кровотоку в м’язах внутрішніх органів, в тому числі в нирках, легенях, печінці.

Довготривала стійка вазоконстрикція, як захисна реакція організму спочатку, протягом деякого часу

підтримує в певних межах артеріальний тиск, в подальшому, при прогресуванні шоку і при відсутності

адекватної терапії, сприяє послідовному розвитку тяжких порушень мікроциркуляції, формуванню “шокових”

органів і розвитку гострої ниркової недостатності та інших патологічних станів.

Тяжкість і швидкість порушень при ГШ залежить від тривалості артеріальної гіпотонії, висхідного

стану органів і систем. При висхідній гіповолемії короткочасна гіпоксія в пологах веде до шоку, так як

являється пусковим механізмом порушення гемостазу.

Клініка

ГШ проявляється слабкістю, запамороченням, нудотою, сухістю в роті, потемнінням в очах, при

збільшенні крововтрати – втратою свідомості. У зв’язку з компенсаторним перерозподілом крові її кількість

зменшується у м’язах, шкірі, що проявляється блідістю шкірних покривів з сірим відтінком; кінцівки холодні,

вологі. Зменшення ниркового кровотоку проявляється зниженням діурезу, в послідуючому з порушенням

мікроциркуляції в нирках, з розвитком ішемії, гіпоксії, некрозу канальців. При збільшенні об’єму крововтрати

наростають симптоми дихальної недостатності: задишка, порушення ритму дихання, збудження, периферійний

цианоз.

Виділяють чотири ступеня тяжкості геморагічного шоку:

І ступінь тяжкості відмічається при дефіциті ОЦК 15%. Загальний стан задовільний, шкірні покриви

блідого кольору, незначна тахікардія (до 80-90 уд/хв) АТ в межах 100 мм рт.ст., Нв 90г/л, центральний

венозний тиск в нормі.

ІІ ступінь тяжкості – дефіцит ОЦК до 30%. Загальний стан середньої тяжкості, скарги на слабкість,

запаморочення, потемніння в очах, нудоту, шкіра бліда, холодна. Артеріальний тиск 80-90 мм рт.ст.,

центральний венозний тиск нижче 60 мм вод.ст., тахікардія до 100-120 уд/хв, діурез знижений, Нв 80г/л і

нижче.

ІІІ ступінь тяжкості має місце при дефіциті ОЦК 30-40%. Загальний стан тяжкий. Спостерігається

різка загальмованість, запаморочення, шкірні покрови блідого кольору, акроціаноз, артеріальний тиск нижче

60-70 мм рт.ст., ЦВТ падає (20-30 мм вод.ст. і нижче). Спостерігається гіпотермія, частий пульс (130-140 уд/хв),

олігурія.