40%). А каудальна дисплазія у плодів матерів з цукровим діабетом виникає у 227 разів частіше, ніж у популяції.

Перезрівання статевої клітини – комплекс змін у гаметах від моменту їх повного дозрівання до

зиготи. Найчастіше це виникає у результаті десинхронізації овуляції і запліднення, як із-за перезрівання

сперматозоїдів у статевих шляхах жінки, так і внаслідок інтрафолікулярного перезрівання яйцеклітини.

Основний механізм при перезріванні гамет – нерозходження хромосом.

Старіння гамет залежно від віку – зводиться до збільшення частоти мутацій. Це пов’язано зі

зниженням активності різних ферментів та гормонів, як наслідок – гірші умови для репарації, гірша нідація.

Після 35 років у жінок більш ніж у 2 рази збільшується можливість мати дитину з хромосомною патологією –

1/185 (До 30 років – 1/510), від 40 до 44 років така можливість 1 на 63 випадки, після 45 років – 1 на 24 випадки,

тобто у 21 раз більше, ніж до 35 років.

2.4. Класифікація ВВР

І. За послідовністю виникнення розрізняють первинні та вторинні вади розвитку.

Первинні – це прямий наслідок дії генетичного фактору.

Вторинні – це ускладнення первинних і мають з ними безпосередній морфологічний зв’язок

(наприклад, оклюзія вади в результаті гіпоплазії внутрішнього органу).

ІІ. За поширеністю ураження органів і систем організму розрізняють ізольовані, системні та множинні

вроджені вади розвитку.

ІІІ. В залежності від того, на якому етапі розвитку виникло ушкодження розрізняють:

1. Гаметопатії (генні мутації та хромосомні аберації у статевих клітинах батьків).

2. Бластопатії (генні мутації на ранніх етапах ділення заплідної яйцеклітини).

3. Емброіопатії (зміни, що виникають до 8 тижня вагітності).

4. Фетопатії (зміни, що виникають до народження дитини).

5. Неонатопатії (зміни, що виникають у неонатальному періоді).

IV. За локалізацією ізольованих систем:

1. Вади ЦНС і органів чуття.

2. Вади обличчя і шиї.

3. Вади серцево-судинної системи.

4. Вади дихальної системи та ін.

2.5. Критичні періоди розвитку зародка

Найбільша чутливість зародка до негативної дії пошкоджуючих факторів у критичні періоди.

Виділяють 4 основних критичних періоди :

1. Передімплантаційний період ( від запліднення до 6 дня ).

2. Імплантація (6- 9 день після запліднення).

3. Органогенез (особливо 3-6 тиждень).

4. Плацентація (12-14 тиждень вагітності).

Одні й ті ж тератогени можуть приводити до різних аномалій розвитку в залежності від того, на якому

етапі розвитку плода вони подіяли. Так, нервова система плода найбільш вразлива з 15 дня до 5 тижня

вагітності. Серце і легені – з 3 по 8 тиждень. Аномалії вуха формуються з 3 по 11 тиждень, ока – з 4 до 9

тижнів. Кінцівки частіше вражаються з 4 по 7 тиждень. Найпізніше починає свій розвиток сечо-статева система.

На третьому місяці вагітності розвивається сечова система. Формування статевих органів починається з 7-8

тижня і закінчується після 4 місяця вагітності.

Після плацентації починається фетальний період. У цей час можуть

виникати деякі нелетальні вади розвитку серцево-судинної системи та статевої

системи.

Окрім цього сприйнятливість до виникнення ВВР змінюється в залежності від генотипу вагітної, яким

вона взаємодіє з навколишнім середовищем та від концентрації тератогену і способу проникнення його до

плода.