2. Уфок проводиться за допомогою апарату “Ізольда”. Вже через 3-5хв. Від початку процедури у

хворих збільшується насиченість крові киснем. Підвищена оксигенація зберігається протягом 30 днів.

Покращуються обмінні процеси, стимулюються процеси регенерації.

3. Екстракорпоральне очищення організму.

Останнім часом в акушерсько-гінекологічну практику впроваджений новий і достатньо ефективний

метод екстракорпорального очищення організму – сорбція біологічних рідин, а саме крові і лімфи. Найбільш

поширені – методи лімфо- і гемосорбції з застосуванням активованого вугілля.

Показанням до гемо- і лімфосорбції є наростання інтоксикації з ознаками недостатності функції нирок

та печінки, незважаючи на проведення інтенсивної дезінтоксикаційної терапії і усунення причини перитоніту.

Перед початком операції здійснюється гемодилюція, досягаючи зменшення гематокритного числа до

0,35. У разі дефіциту оцк проводять його адекватну корекцію. Потім забезпечують доступ до двох великих

судин для взяття крові та її повернення хворій. Перед підключенням до апарату, хворій вводять гепарин у дозі

500 Од/кг і призначають премедикацію.

При лімфосорбції проводять зовнішнє дренування грудної лімфотичної протоки на шиї. Зібрану лімфу

очищують сорбентами і знову вводять хворїй в одну із вен.

4. Плазмаферез.

Показання до застосування плазмаферезу та підготовка хворих – як при гемосорбції. Апарат для

плазмаферезу має два контури: в першому кров від хворого змішується з гепаринезованим ізотонічним

розчином хлориду натрія і надходить у ротор, де відбувається розділення плазми та еритроцитів. Плазма

відбирається, а еритроцити змішуються з плазмозамінниками і повертаються до хворої.

5. Промивання порожнини матки.

Ця маніпуляція здійснюється для зменшення всмоктування токсичних речовин при ендометриті, який

виник після аборту в пізніх строках та в післяпологовому періоді. За цих умов цервікальний канал вільно

пропускає дренажну трубку, яку вводять в порожнину матки під контролем зору.

Лаваж можна здійснювати аспіраційно-промивним методом, використовуючи двухотвірні силіконові

або хлорвінілові трубки. Через вузький канал, приєднаний до системи для переливання крові, рідина потрапляє

в матку, а через широкий канал проводять евакуацію вмісту за допомогою електроаспіраторів.

Можна застосовувати спрощений варіант: замість дренажної трубки використовують резиновий

одноотвірний катетер. Промивна рідина з порожнини матки витікає самопливом. Дезінфіційні розчини, які

вводяться охолодженими і сам катетер, достатньо сильні подразники, що викликають скорочення матки.

Для лаважу широко застосовуються такі антисептики як фурацилін, діоксидин, водний розчин

хлоргекседину, а також антибактеріальні засоби.

Сеанси лаважу проводять кожен день протягом 3-5 діб. Триває процедура 1-2 години, витрата рідини –

500-1000мл. Перед процедурою розчин охолоджують до 4-5С.

Контрольні запитання

1. Частота гнійно-септичних захворювань в післяродовому періоді.

2. Фактори, що сприяють розвитку інфекції в післяпологовому періоді.

3. Класифікація септичних захворювань по Сазонову-Бартельсу.

4. Основні симптоми ендометриту.

5. Ускладнення післяпологового ендометриту.

6. Симптоми генералізованих форм післяпологової інфекції.

7. Сучасні методи лікування післяпологових септичних захворювань.

РОЗДІЛ 25

ЗАХВОРЮВАННЯ НОВОНАРОДЖЕНИХ

25.1. Родові травми новонародженого

Родова травма – це пошкодження органів і тканин плода, що виникають в процесі родового акту.

Частота родової травми в середньому становить від 2,1% до 7,6% від числа дітей, народжених живими і

до 40,5% від числа мертвонароджених та померлих новонароджених.

Факторами, які можуть привести до виникнення родових травм є різні патологічні стани плода, серед

яких особливе місце займає гіпоксія. Несприятливий перебіг вагітності, серцево-судинні і ендокринні

захворювання матері, гестози вагітних, резус-несумісність, невиношування і переношування вагітності

викликають хронічну гіпоксію плода, знижують його адаптаційні можливості та можуть привести до

ушкоджень, навіть при нормальному перебігу пологів.

У патогенезі родових травм ведуча роль належить двом факторам: механічним ушкодженням, які

виникають під час проходження плода по родовим шляхам і при акушерських втручаннях, та розладам

кровообігу загального і місцевого характеру, викликаним внутрішньоутробною гіпоксією плода.

Механічні дії на плід, що перебільшують його стійкість, виникають при

невідповідності між розмірами плода і тазу жінки (анатомічно або клінічно

вузький таз), аномаліях передлежання (розгинальні передлежання,

передньотім’ячкове, лобне, лицьове) при затяжних і стрімких пологах, а також

внаслідок родозавершувальних операцій (акушерські щипці, витягнення плоду,

акушерський поворот і т.і.),

Виділяють родові травми:

– м’яких тканин;

– кісток;

– внутрішніх органів;

– нервової системи:

– черепно-мозкові;

– хребта;

– периферійної нервової системи.