5.6. Гематологічні зміни під час вагітності

Нормальний перебіг вагітності, як зазначалось раніше, супроводжується зростанням ОЦК. Таке його

збільшення виникає за рахунок як об’єму плазми , так і об’єму формених елементів крові.

Кількість циркулюючих еритроцитів прогресивно зростає впродовж всієї вагітності. Відбувається це

завдяки стимулюючому впливу еритропоетину, що синтезується тканинами нирок під дією прогестерону.

Посилений гемопоез і збільшення абсолютної кількості еритроцитів супроводжуються зростанням загальної

кисневої ємкості крові і направлені на компенсацію підвищеної потреби організму вагітної в кисні шляхом

прискорення переносу його по кровоносному руслу.

Однак, функція гемопоетичних органів відстає від швидкості збільшення об’єму циркулюючої рідини,

тому при вагітності має місце аутогемодилюція, що супроводжується зниженням рівня гемоглобіну і кількості

еритроцитів в одиниці об’єму крові. Це є суттєвим фактором, що сприяє виникненню анемій.

Кількість лейкоцитів під час вагітності коливається в широких межах (від 5109/л до 12109/л). В

середньому вона дещо підвищується за рахунок зростання рівня нейтрофільних гранулоцитів.

Кількість тромбоцитів під час вагітності суттєво не змінюється.

Починаючи з ранніх термінів вагітності (12 тижнів гестаційного процесу) спостерігається тенденція до

посилення активності зсідання крові. Підвищується вміст в крові фібриногену, причому в останні 2 місяці

вагітності приріст цього білка в крові найбільше інтенсивний. З 6-го місяця гестації виявляються інші зрушення

в системі згортання крові: час рекальцифікації укорочується, підвищується толерантність плазми до гепарину,

збільшується швидкість ретракції і утворення згустку. Фібринолітична активність понижується, особливо перед

родорозрішенням.

Такі зсуви балансу між зсідальними і протизсідальними властивостями крові в сторону гіперкоагуляції

є важливим пристосуванням (процесом до крововтрати в пологах).

5.7. Функція дихання під час вагітності

Споживання кисню організмом вагітної збільшується під кінець гестації більш, ніж на 30-40%. Це

забезпечується змінами роботи серця (гіпердинамія міокарду), гематологічної системи (еритроцитоз) і,

головним чином, – перебудовою дихальної системи.

Не дивлячись на те, що легені відтісняються вгору за рахунок підняття діафрагми вагітною маткою,

дихальна система жінки в період вагітності працює в умовах гіпервентиляції. Це пояснюється наступними

змінами.

По-перше, внаслідок розширення грудної клітини, екскурсія діафрагми збільшується на декілька

сантиметрів, що, в кінцевому разі, призводить до збільшення дихального об’єму.

По-друге, посилюється частота дихальних рухів, і хоч дихання стає більш поверхневим, за рахунок

зменшення залишкової ємкості легень через компресію діафрагмою, розведення поступаючого в легені кисню

відбувається в меншому об’ємі альвеолярного повітря, що покращує умови газообміну.

Гіпервентиляція сприяє зниженню артеріального Рсо2, що на фоні посиленого виведення бікарбонату

нирками створює в організмі стан компенсованого алкалозу. Завдяки цьому стає можливим виведення плодом

іонів H+ через плацентарний бар’єр в кров матері.