1. Седативна, десенсибілізуюча терапія, покращання реологічних властивостей крові та стану судинної

стінки, антиоксидантні засоби як при лікуванні претоксикозу.

2. Спазмолітики: еуфілін по 1мл 24% розчину внутрішньом’язово, но-шпа по 2мл 2% розчину

внутрішньом’язово або в таблетках по 0,04г двічі на добу.

3. Препарати, що інтенсифікують метаболізм міокарду (рибоксин 10% –10мл внутрішньовенно,

есенціале по 5-10мл, попередньо розведених кров’ю пацієнтки, фолієва кислота по 0,003г тричі на день).

4. Заходи, що забезпечують:

а) підвищення продукції передсердного натрійуретичного гормону (ПНУГ) кардіоміоцитами (калію

оротат та метіонін по 0,5г, нікотинова кислота по 0,1г та фолієва кислота 0,0003г тричі на день);

б) стимуляцію звільнення ПНУГ з кардіоміоцитів в кров шляхом щоденного подразнення

волюморецепторів грудної порожнини перерозподілом крові в організмі за допомогою

протиперевантажувального костюму (стискання гомілок і стегон вагітної пневматичним тиском 50-60мм

рт.ст. протягом однієї години) або водно-імерсійної компресії (занурення хворої у ванну з водою (t – 34С)

до рівню шостого шийного хребця на дві години).

5. Сечогінні засоби (фуросемід, гіпотіазид) під контролем діурезу з одночасним призначенням

препаратів калію.

6. Засоби, що покращують матково-плацентарний кровообіг і дозволяють попередити гіпоксію плоду.

Виписка із стаціонару можлива після повного зникнення набряків.

19.3.6. Гіпертензія вагітних (Hypertensia gravidarum)

Гіпертензія вагітних діагностується при зростанні систолічного артеріального тиску на 30мм рт. ст. і

вище, а діастолічного на 15мм рт. ст. і більше по відношенню до вихідного рівня на початку вагітності.

Виділяють три ступені тяжкості цієї патології:

І ступінь – артеріальний тиск не вище 150/90мм рт. ст.;

ІІ ступінь – артеріальний тиск від 150/90 до 170/110мм рт.ст.;

ІІІ ступінь артеріальний тиск вище 170/110мм рт.ст.

З практичної точки зору, небезпечна не сама артеріальна гіпертензія, а пов’язані з нею ускладнення

(гіпоксія плода, відставання його в розвитку при передчасних пологах, передчасне відшарування плаценти).

Тому, при виявленні стійкої гіпертензії, вагітних потрібно госпіталізувати і призначати інтенсивне лікування.

19.3.7. Протеїнурія вагітних (Proteinuria gravidarum)

Протеїнурія вагітних – це форма пізнього гестозу, що характеризується появою після 20 тижнів

вагітності значної кількості білка в сечі (більше 0,3г/л) при відсутності артеріальної гіпертензії, набряків і

попереднього ураження нирок інфекційним або системним захворюванням. В ІІІ триместрі вагітності може

спостерігатися екскреція нирками певної кількості білка, і впродовж доби вона розподіляється не рівномірно.

Тому поява у випадковій порції сечі вагітної незначної кількості білка ще не свідчить про наявність гестозу.

Але це повинно спонукати лікаря до більш детального вивчення функції нирок і, насамперед, до визначення

вмісту білка в добовому аналізі сечі. Протеїнурією вважається втрата 300мг білка за добу. За вираженістю

цього симптому, виділяють три ступені тяжкості гестозу:

І ступінь – втрата білка з сечею до 1г/л;

ІІ ступінь – протеїнурія від 1 до 5г/л;

ІІІ ступінь – протеїнурія більш ніж 5г/л.

Лікування протеїнурії вагітних проводиться так само, як при прееклампсії, відповідно ступеню

тяжкості захворювання.