- •2.1. Жіноча консультація
- •2.2. Стаціонар пологового будинку
- •3.1. Анатомія жіночих статевих органів
- •3.1.1. Зовнішні статеві органи жінки
- •3.1.2. Внутрішні статеві органи жінки
- •3.1.3. Зв’язковий апарат матки. Тазове дно.
- •3.1.4. Кровопостачання та інервація статевих органів жінки
- •3.2. Фізіологічні особливості жіночого організму
- •3.3. Менструальний цикл
- •3.4. Методи функціональної діагностики
- •1. Запліднення
- •2. Розвиток плідного яйця
- •2.1. Плацента
- •2.2. Навколоплідні води
- •2.3. Критичні періоди розвитку плода
- •2.4. Динаміка розвитку плода
- •2.5. Будова та розміри доношеного плода
- •2.6. Ознаки життя і смерті новонародженої дитини
- •5.1. Зміни в ендокринній системі жінки під час вагітності
- •5.2. Зміни в центральній нервовій системі
- •5.3. Особливості метаболізму, властиві вагітності
- •5.4. Водно-солевий обмін
- •5.5. Серцево-судинна система під час вагітності
- •5.6. Гематологічні зміни під час вагітності
- •5.7. Функція дихання під час вагітності
- •5.8. Зміни в органах травлення вагітної жінки
- •5.9. Сечовидільна система
- •5.10. Зміна в статевих органах і молочних залозах
- •5.11. Зміни в опорно-руховій системі жінки при вагітності
- •5.12. Покриви тіла та вага жінки при вагітності
- •6.1. Ознаки вагітності
- •6.1.1. Сумнівні ознаки вагітності
- •6.1.2. Вірогідні ознаки вагітності
- •6.1.3. Достовірні ознаки вагітності
- •6.2. Біологічні методи діагностики вагітності
- •6.3. Акушерська термінологія
- •6.4. Методика обстеження вагітної
- •6.4.1. Опитування жінок
- •6.4.2. Об’єктивне дослідження
- •6.5. Діагностика терміну вагітності
- •6.6. Ведення вагітної у жіночій консультації
- •1. Ультразвукове дослідження
- •2. Біофізичний профіль плода
- •3. Оцінка стану серцевої діяльності плоду
- •4. Визначення ступеня зрілості легень плода
- •5. Інвазивні методи діагностики стану плода
- •11.1. Причини початку пологів
- •11.2. Регуляція пологової діяльності
- •11.3. Пологові сили
- •11.4. Біомеханізм пологів при згинальних передлежаннях
- •11.4.1. Передній вид потиличного передлежання
- •11.4.2. Задній вид потиличного передлежання
- •11.4.3. Теорії біомеханізму пологів
- •11.5. Клінічний перебіг пологів
- •11.6. Ведення пологів
- •12.1. Метод психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів
- •12.2. Медикаментозне знеболювання пологів
- •12.3. Немедикаметозні методи анестезії в пологах
- •14.1. Перебіг післяпологового періоду
- •14.1.1. Загальний стан породіллі і зміни у внутрішніх органах
- •14.1.2. Зміни в статевих органах в післяпологовому періоді
- •14.1.3. Функція молочних залоз
- •14.2. Ведення післяпологового періоду
- •14.2.1. Загальні вимоги до ведення післяпологового періоду
- •14.2.2. Лікувальна гімнастика
- •14.2.3. Туалет породіллі
- •14.2.4. Догляд за молочними залозами
- •15.1.Класифікація тазових передлежань
- •15.2. Діагностика сідничних передлежань
- •15.3. Перебіг і ведення вагітності при тазових передлежаннях
- •1. Нахил тулубу вагітної в сторону спинки плода.
- •1. Якщо тазова частина не опустилася у вхід малого тазу.
- •2. При нормальному об’ємі амніотичної рідини.
- •3. Передньому виді плода.
- •4. Відсутність ожиріння у пацієнтки.
- •1. Шляхом пологів per vias naturalis.
- •2. Шляхом операції кесарського розтину.
- •15.4. Біомеханізм родів при сідничних передлежаннях
- •15.5. Особливості перебігу і ведення пологів
- •500Мл фізіологічного розчину, починаючи з 8 крапель за 1хв., збільшуючи кожні 5-10хв. До 12-16 крапель, але
- •15.5.1.Ведення пологів при чистому сідничному передлежанні
- •15.5.2. Ведення пологів при ніжних передлежаннях
- •15.5.3. Класична ручна допомога при
- •1. Що таке сідничні передлежання.?
- •16.2. Діагностика багатоплідної вагітності
- •16.3. Перебіг та ведення багатоплідної вагітності
- •1.Узд проводиться в динаміці через 4 тижні для визначення характеру розвитку плодів, типу
- •8. Госпіталізація хворих при виявленні початкових ознак ускладнень багатоплідної вагітності
- •16.4. Перебіг пологів
- •16.5. Ведення пологів
- •1. Яка вагітність називається багатоплідною?
- •13 До 28 тижнів); передчасних пологів (від 29 до 37 тижнів). Викиднем, що не стався, називають вагітність у
- •29 Тижня вагітності. Наявність двох і більше випадків невиношування вагітності в анамнезі є підставою для
- •17.1.1. Діагностика передчасного переривання вагітності
- •370С і нижче є об’єктивним симптомом загрожуючого викидня. Важливе значення в проблемі самовільного
- •17.1.2. Лікування при загрозі переривання вагітності
- •1. Постільний режим.
- •0,125Мг. Після нормалізації рівня екскреції 17-кс у вагітних з гіперандрогенією, діагностованою під час
- •1. В анамнезі самовільні викидні в іі триместрі вагітності та передчасні пологи.
- •17.1.3. Акушерська тактика при передчасних пологах
- •1. Режим іі-ііі.
- •40Мг (при виявленній тахікардії разова доза 2,5мг,
- •0,075Мкг/хв, якщо скорочення матки відсутні протягом
- •48 Год., можна призначити препарат у таблетках
- •17.1.4. Профілактика респіраторного дистрес-синдрому новонароджених
- •17.2. Переношування вагітності
- •17.2.1. Визначення поняття
- •17.2.2. Клініка і діагностика переношування вагітності
- •IV тип (“безсумнівний термін пологів”) – переважають поверхневі клітини (40-80%), еозинофільний
- •0,01Од окситоцину) із швидкістю 1мл за хвилину. Якщо тонус матки підвищується після введення 0,01-0,03 од
- •17.2.3. Методи підготовки вагітних до родів
- •17.2.3.1. Медикаментозні методи підготовки вагітних до родів
- •17.2.3.2. Немедикаментозні методи
- •17.2.4. Розродження при переношуванні вагітності
- •1. Дайте визначення поняттям невиношування вагітності та звичне невиношування.
- •18.2. Гіпоксія плода та асфіксія новонародженого
- •18.2.1. Гіпоксія плода
- •1. Функціональну гіпоксію – найлегшу форму кисневої недостатності, що супроводжується лише
- •2. Метаболічну гіпоксію – більш сильніша киснева недостатність, при якій зменшене постачання
- •3. Деструктивну гіпоксію, що є проявом важкої недостатності кисню і викликає зміни у клітинах
- •1. Зміна характеру серцебиття плоду:
- •18.2.2. Асфіксія новонародженого
- •0,1Мг/кг або бемегриду 0,1мг/кг.
- •1Мг/кг). Сумарна кількість введеної рідини не повинна перевищувати 50мл/кг. Призначають препарати, що
- •1. Дайте визначення терміну “плацентарна недостатність”.
- •1. Вплив на функції центральної нервової системи, як на основний патогенетичний чинник з метою
- •10,0Мл щоденно і підшкірно 10% розчин кофеїну по 1,0мл двічі на день).
- •19.2. Токсикози вагітних, що рідко зустрічаються
- •19.3. Пізні гестози
- •19.3.1. Етіологія пізніх гестозів
- •19.3.2. Патогенез
- •19.3.3. Класифікація пізнього гестозу
- •1. Щотижневе зважування жінки для визначення переросту маси тіла. В нормі вага жінки повинна
- •2. Виявлення прихованих набряків шляхом застосування проб:
- •3. Вимірювання артеріального тиску для виявлення вагітних з нестійким судинним тонусом, схильних
- •4. Дослідження сечі. Про розвиток претоксикозу свідчить зменшення добового діурезу до 900мл,
- •5. Оцінка аналізу крові. Рівень гематокриту у вагітних в стані претоксикозу може дещо підвищуватися,
- •6. Виявлення порушень периферичного кровообігу за допомогою капіляроскопії або шляхом
- •7. Розрахункове визначення об’ємів циркулюючої крові і інтерстиціальної рідини для виявлення
- •1. Седативні препарати (таблетки валеріани по 0,2г тричі на день або настоянка пустирника по 20
- •1. Седативна, десенсибілізуюча терапія, покращання реологічних властивостей крові та стану судинної
- •2. Спазмолітики: еуфілін по 1мл 24% розчину внутрішньом’язово, но-шпа по 2мл 2% розчину
- •3. Препарати, що інтенсифікують метаболізм міокарду (рибоксин 10% –10мл внутрішньовенно,
- •4. Заходи, що забезпечують:
- •5. Сечогінні засоби (фуросемід, гіпотіазид) під контролем діурезу з одночасним призначенням
- •6. Засоби, що покращують матково-плацентарний кровообіг і дозволяють попередити гіпоксію плоду.
- •19.3.6. Гіпертензія вагітних (Hypertensia gravidarum)
- •19.3.7. Протеїнурія вагітних (Proteinuria gravidarum)
- •19.3.8. Прееклампсія
- •19.3.9. Лікування прееклампсії
- •1. Седативна терапія з комбінованим використанням транквілізаторів (триоксазин по 0,6г 3-4 рази на
- •2. Гіпотензивна терапія.
- •40Мл, а при зростанні показника сат вище 130мм рт.Ст. – і до 50мл 25% розчину. Не допустиме різке
- •0,01% Розчину 2-3 рази на день; – поєднане використання -адреноблокаторів (анаприлін, обзидан) та
- •11. Антиоксидантна терапія, профілактика гіпоксії плоду, як при лікуванні прееклампсії легкого
- •19.3.10. Еклампсія (eclampsia).
- •IV фаза (розрішення) – хвора починає з шумом дихати, з рота з’являється пінна слина з домішками
- •1. Серцеві:
- •1. Хвору вкладають на рівну поверхню, уникаючи пошкоджень і повертають її голову у бік.
- •2. При відновленні спонтанного дихання після нападу, подається кисень. При тривалому апноє негайно
- •3. При припиненні серцевої діяльності паралельно з швл виконують закритий масаж серця і усі
- •4. Для припинення судом, препаратом вибору є сульфат магнію (20мл 25% розчину внутрішньовенно),
- •19.3.12. Акушерська тактика при пізніх гестозах
- •19.3.13. Профілактика пізнього гестозу
- •1. Виділяти в процесі диспансеризації вагітних групи високого ризику по розвитку пізнього гестозу,
- •2. Ведення вагітності з екстрагенітальною патологією повинне проводитись разом з лікарями
- •20.1. Класифікація аномалій пологової діяльності
- •20.1.2. Слабкість пологової діяльності
- •40 За одну хвилину, застосовується бинт Вербова. По показанням проводиться перінеотомія або епізіотомія.
- •20.1.3. Надмірно сильна пологова діяльність
- •50Мм рт.Ст.), швидким чергуванням перейм (більше 5 перейм за 10 хвилин) та підвищеним тонусом матки
- •20.1.4. Дискоординована пологова діяльність
- •20.1.5. Передчасний розрив плідного міхура
- •1. Класифікація аномалій скоротливої діяльності матки.
- •21.1.1. Класифікація вузьких тазів
- •21.1.2. Характеристика вузьких тазів
- •1. Інфантильний таз. Спостерігаються у жінок при морфологічних та функціональних ознаках
- •2. Таз чоловічого типу. Зустрічається у жінок високого зросту з ознаками інтерсексуальності:
- •3. Карликовий таз. Зустрічається у жінок маленького зросту (120-145см), але пропорційної будови тіла.
- •1. Простий плоский таз характеризується зменшенням усіх прямих розмірів, за рахунок приближення
- •2. Плоскорахітичний таз характеризується зменшенням прямого розміру площини входу в малий таз
- •3См), зменшена зовнішня кон’югата. При піхвовому дослідженні мис досягається, куприкова кістка сплощена,
- •3. Таз із зменшенням прямого розміру широкої частини порожнини малого тазу характеризується
- •21.1.3. Діагностика
- •85См (при величині близькій до 75см більше даних за значне звуження тазу);
- •2См в залежності від товщини кісток жінки.
- •21.2. Перебіг вагітності і пологів при звуженому тазі
- •1. Внаслідок високого стояння голівки плода при звуженому тазі не відбувається поділу
- •2. Процес вставлення голівки плода не тільки уповільнюється, а і порушується, що призводить до
- •3. На голівці утворюється велика родова пухлина, іноді виникає защемлення передньої губи шийки
- •4. Може з’явитися первинна або вторинна слабкість родової діяльності, особливо у інфантильних жінок
- •5. Якщо невідповідність між тазом матері і голівкою плоду велика (ознака Вастена позитивна),
- •6. У послідовому і в ранньому післяродовому періодах нерідко виникають кровотечі. Причина їх
- •7. Іноді можливе ушкодження лобкового симфізу, крижово-клубових і крижово-куприкових суглобів,
- •8. Пологи при вузьких тазах можуть ускладнюватись виникненням гіпоксії плоду і крововиливів в
- •21.2.1. Особливості біомеханізму родів при поперечнозвуженому тазі
- •21.2.2. Особливості біомеханізму пологів при
- •21.2.3. Особливості біомеханізму пологів при плоскорахітичному тазі
- •21.2.4. Особливості біомеханізму пологів при простому плоскому тазі
- •1) Особливості вставлення голівки і механізм пологів, властиві для даної
- •1) Особливості вставлення голівки, властиві даній формі звуження тазу, однак часто виникає механізм вставлення
- •1. Прогноз перебігу пологів у залежності від ступеня звуження тазу.
- •22.2. Розриви піхви
- •22.3. Розриви промежини і вульви
- •22.4. Розрив матки
- •1. Розрив під час вагітності.
- •1. Припинити родову діяльність.
- •2. Негайно закінчити пологи оперативним шляхом.
- •22.5. Післяродові нориці
- •22.6. Післяродовий виворіт матки
- •1. Які пошкодження відбуваються під час пологів ?
- •23.1. Передлежання плаценти
- •1. Повне (placenta praevia centralis), або центральне, при якому плацента повністю перекриває
- •2. Неповне (часткове) (placenta praevia parcialis) – плацента розміщена або біля краю внутрішнього
- •23. 2. Передчасне відшарування нормально
- •23. 3. Кровотечі в послідовому та ранньому
- •23.3.2. Аномалії відшарування плаценти і виділення посліду
- •23.3.3. Кровотечі в ранньому післяродовому періоді внаслідок
- •1. Випорожнення сечового міхура;
- •1000-1500Мл відновлюється розчинами колоїдів та кров’ю у співвідношенні 1:1, крововтрата 1500-3000мл –
- •IV ступінь тяжкості спостерігається при дефіциті оцк більше ніж 40%. Стан дуже тяжкий,
- •23.3.4. Кровотечі, обумовлені порушенням системи згортання крові
- •IV фаза – тромбо-емболічні ускладнення (від 1 до 3 тижнів).
- •23.3.5. Емболія навколоплідними водами (енв)
- •1. Яка етіологія, патогенез, класифікація, частота передлежання плаценти?
- •1) Постійна зміна видів бактеріальних збудників і їх біологічних властивостей під впливом
- •2) Нераціональні програми прийому антибіотиків, як його вибору так і його дозування;
- •3) Зниження імунної реактивності організму в умовах погіршення екологічного стану, несприятливих
- •24.1. Перший етап
- •24.2. Другий етап
- •24.3. Третій етап
- •10 Днів з урахуванням антибіотикограми. В комбінацію антибіотиків входять: напівсентетичні пеніциліни
- •1. Наявність септичниго осередку в організмі.
- •30Мг/кг маси тіла на поліглюкіні. Дофамін – від 1 до 5 мг/кг/хв – покращує нирковий кровоток.
- •24.4. Четвертий етап
- •1.Інфільтративна гнійна:
- •2. Абсцедуюча:
- •3. Флегмонозна:
- •4. Гангренозна.
- •24.5. Сучасні методи лікування післяпологових
- •2. Уфок проводиться за допомогою апарату “Ізольда”. Вже через 3-5хв. Від початку процедури у
- •3. Екстракорпоральне очищення організму.
- •0,35. У разі дефіциту оцк проводять його адекватну корекцію. Потім забезпечують доступ до двох великих
- •500 Од/кг і призначають премедикацію.
- •4. Плазмаферез.
- •5. Промивання порожнини матки.
- •1. Частота гнійно-септичних захворювань в післяродовому періоді.
- •25.1.1. Родова травма м’яких тканин
- •25.1.2. Родова травма кісток
- •25.1.3. Родова травма внутрішніх органів
- •25.1.4. Родові ураження центральної нервової системи
- •1) Травматичні пошкодження головного мозку без внутрішньочерепних виливів;
- •2) Внутрішньочерепні виливи: епідуральні, субдуральні, субарахноїдальні, внутрішньомозкові (в тому
- •0,5Мл/кг, свіжезаморожену плазму 10мг/кг. Із седативних препаратів, крім магнію сульфату, призначають
- •25.2. Токсико-септичні захворювання новонароджених
- •25.2.1. Піодермія
- •25.2.2. Омфоліт
- •25.2.3. Кон’юнктивіт
- •25.2.4. Дакріоцистит
- •25.2.5. Пухирчатка
- •25.2.6. Флегмона
- •25.2.7. Остеомієліт
- •25.2.8. Сепсис
- •1. Дія на збудника (мікроорганізми).
- •2. Дія на макроорганізм (підвищення захисних сил дитини, корекція обмінних зрушень, симптоматична
- •3. Санація первинного і метастатичного вогнищ.
- •4. Організація оптимальних умов середовища.
- •10Мл/кг маси, антистафілококковий -глобулін 0,2мл/кг – тричі через 2-3 доби, лаферон 100000 од/кг за добу,
- •1. Які причини виникнення родових травм новонароджених?
- •26.2. Операції, що готують родові шляхи
- •26.2.2. Розширення шийки матки
- •26.2.3. Розтин промежини
- •1. Назвіть операції, що готують родові шляхи.
- •1. Вагітність 34-36 тижнів, живий плід.
- •26.3.2. Класичний комбінований зовнішньо-внутрішній поворот
- •3 Момент – власне поворот. Акушер діє обома руками. Зовнішня рука, захопивши голівку, відсуває її
- •1. Що називається акушерським поворотом?
- •60Мл з кожної сторони). Вибір знеболювання залежить від можливостей акушерського стаціонару, а також від
- •1. Введення ложок
- •2. Замикання щипців
- •3. Пробна тракція
- •4. Витягання голівки щипцями
- •5. Зняття щипців
- •1. Introitus vaginae іноді може бути дуже вузьким, що не дозволяє ввести пальці контрольної руки. В
- •1. З чого складається вакуум екстрактор?
- •1. З боку плода:
- •2. З боку матері:
- •180, Таким же чином змінюють іншу ручку. Після цього виводять голівку прийомом Морісо-Левре.
- •1. Дати визначення операції екстракції плода за тазовий кінець?
- •1. Кесарський розтин в нижньому сегменті:
- •2. Кесарський розтин класичний (корпоральний) із розрізом тіла матки.
- •3. Кесарський розтин із послідуючою ампутацією матки (операція Рейно-Порро).
- •1) М’язово-м’язові шви кількістю 10-12 на дистанції 0,5-0,6см один від одного;
- •1. Яка операція називається операцією кесарського розтину?
- •26.5.2. Декапітація
- •1. Захват ручки, що випала, помічником і відведення її в сторону, протилежну тій, де знаходиться голівка; якщо
- •2. Введення у піхву руки і захват шийки плода.
- •3. Введення і розміщення декапітаційного гачка.
- •26.5.3. Клейдотомія
- •26.5.4. Спонділотомія
- •26.5.5. Евісцерація (евентерація)
- •1. Операції, що призначені для зменшення об’єму плода.
- •26.6.2. Ручне обстеження порожнини матки
- •26.3.3. Інструментальна ревізія порожнини матки
- •26.6.4. Зшивання розривів промежини і шийки матки
- •26.6.5. Надпіхвова ампутація матки
- •26.6.6. Екстирпація матки
- •1. Які операції виконують у третьому періоді пологів і у ранньому післяпологовому періоді?
- •1Мл) і достатня лише для зволоження стінок піхви. В здоровому стані жінка не відчуває піхвових виділень. В
- •27.2. Методи обстеження гінекологічних хворих
- •27.2.1. Опитування хворої
- •1) На що скаржиться хвора (необхідно точно з’ясувати характер скарг);
- •2) Коли почалося захворювання, скільки часу визнає себе хворою.
- •27.2.2. Об’єктивне обстеження
- •27.2.3. Додаткові методи обстеження
- •27.2.3.1. Бактеріоскопічне дослідження
- •27.2.3.2.Кольпоцитологічне дослідження
- •6Мкм). Кі відображає естрогенну насиченість організму без урахування інших гормонів, оскільки вони не
- •27.2.3.3. Функціональні методи дослідження
- •27.2.3.4. Інструментальні методи дослідження
- •27.2.3.5. Визначення рівня статевих гормонів
- •1500-5000Од внутрішньом’язово на протязі 5 днів. Результати оцінюють по підвищенню рівня прогестерону в
- •1) Базальна температура монофазна, але менструальноподібна реакція наступила – цикл
- •2) Базальна температура зі скороченою другою фазою (менше 10 днів), менструальноподібна реакція
- •3) Базальна температура двофазна, менструальноподібна реакція своєчасна – овуляторний цикл.
- •1. Назвіть найважливіші симптоми гінекологічних захворювань.
- •28.1. Неспецифічні запальні захворювання
- •1. Запалення зовнішніх статевих органів (вульвіт, бартолініт).
- •2. Запалення внутрішніх статевих органів (кольпіт, ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгіт, оофорит,
- •500Мг через 8-10 годин). Рекомендується використання не менш ніж двох антибіотиків, при чому один з них
- •1. Антибактеріальна терапія з урахуванням чутливості збудника та його групової належності – так при
- •1) Уретрит, особливо у поєднанні з двостороннім бартолінітом чи каналікулітом;
- •2) Ендоцервіцити у жінок з первинним безпліддям, які не мали діагностичних чи інших втручань, що
- •3) Двосторонній аднексит у жінок, що не мали пологів, абортів, внутрішньоматкових маніпуляцій,
- •1) Хімічний – змащування слизової оболонки уретри 1-2% розчином нітрату срібла, а каналу шийки
- •1) Проводити одночасне лікування жінки і її статевого партнера;
- •2) Заборонити на період лікування статеві зносини;
- •3) Застосування протитрихомонадних препаратів на фоні загальних і місцевих гігієнічних процедур. З
- •4) Підвищувати захисні сили організму шляхом призначення вітамінотерапії, адаптогенів.
- •1. Класифікація запальних захворювань жіночих статевих органів за локалізацією.
- •29.1. “Гострий живіт”, пов’язаний з кровотечею
- •29.1.1. Позаматкова вагітність
- •29.1.2. Апоплексія яєчника
- •29.2. Порушення живлення пухлин внутрішніх статевих
- •29.2.1. Перекрут ніжки пухлини яєчника
- •29.2.2. Порушення живлення міоматозних вузлів матки
- •29.3. “Гострий живіт” при гнійних запальних
- •29.4. Пельвіоперитоніт та перитоніт
- •29.4.1 Пельвіоперитоніт
- •29.4.2 Перитоніт
- •1. Що являє собою поняття “гострий живіт”?
- •30.1. Класифікація порушень менструального циклу
- •30.2. Форми порушень менструального циклу
- •30.2.1. Аменорея
- •0,1% Розчин фолікуліна по 1мл, потім розчин фолікуліну 0,1% по 1мл і розчин прогестерону 1% по 0,5мл
- •30.2.2. Альгодисменорея
- •250Мг 3 рази, бутадіон, ацетилсаліцилова кислота по 200мг 4 рази на добу (препарати переліченні за ступенем
- •30.2.3. Нейроендокринні синдроми
- •1 Вазомоторні Приливи жару, підвищена пітливість, головний біль, гіпо- або
- •2 Урогенітальні Сухість слизової оболонки піхви, біль при статевих зносинах,
- •30.2.4. Дисфункціональні маткові кровотечі (дмк)
- •1. Скорочення фолікулінової фази циклу.
- •2. Скорочення лютеїнової фази циклу.
- •3. Подовження лютеїнової фази циклу.
- •30.2.4.1. Діагностика дмк
- •40Нмоль/добу), а прегнадіолу знижена.
- •30.2.4.2. Лікування дмк
- •1. Зупинити кровотечу.
- •2. Відвернути її рецидив.
- •2,5% Розчину прогестерону, або однарозово 1мл 12,5% розчину 17-опк. Можливе використання норколута по
- •10Мг на добу або туріналу.
- •2Мл кожного дня протягом 10 днів;
- •1% Розчином сірчанокислого цинку або із 10% розчином сірчанокислої міді, 10% розчином хлориду кальцію,
- •60Мг на добу або прогестерон по 10мг на добу) або естрогенний гемостаз (спочатку призначають 5 мг
- •1. Введення в порожнину матки 5% розчин йоду за допомогою шприця Брауна. Починають з 0,2мл і
- •2. Тампонада матки тампоном, добре змоченим 5-10% розчином йоду. Експозиція 20-30 хвилин. Курс
- •1. Абсолютні:
- •1. Ендоцервікоз:
- •31.1.2. Поліпи шийки матки
- •31.1.3. Лейкоплакія
- •31.1.4. Папіломи
- •31.1.5. Субепітеліальний ендометріоз
- •31.1.6. Справжня ерозія
- •31.1.7. Ендоцервіцит
- •31.1.8. Посттравматичні зміни в шийці матки
- •31.2. Передракові захворювання шийки матки
- •31.2.1. Дисплазія
- •1/3 Багатошарового епітелію. При цьому клітини зберігають нормальну будову і полярність розташування.
- •31.2.2. Лейкоплакія з явищами атипії
- •31.2.3. Аденоматоз
- •31.2.4. Еритроплакія
- •31.3. Діагностика фонових та передракових захворювань
- •31.3.1. Загальноклінічні методи обстеження
- •31.3.2. Цитологічне дослідження
- •31.3.3. Бактеріологічне дослідження
- •1) Призматичний і метоплазований із нього епітелій;
- •2) Клітини осередків дисплазії;
- •3) Елементи раку.
- •31.3.5. Цервікоскопія
- •31.3.6. Кольпомікроскопія
- •31.3.7. Біопсія шийки матки
- •31.3.8. Діагнгостичне вишкрібання цервікального каналу
- •31.4. Лікування фонових та передракових станів
- •36% Розчину по 50 г. Ваготил визиває поверхневу коагуляцію тканин, тому застосовується при недовгому
- •1) Методи локальної деструкції патологічного осередку (діатермокоагуляція, кріодеструкція, лазерна
- •2) Методи суто радикальної терапії (діатермоелектроексизія і хірургічне лікування).
- •1) Повне обстеження жінки (кольпоскопія, цитологічне дослідження);
- •2) Розповсюдження патологічного процесу не більше 2,5-3см;
- •3) Відсутність запальних захворювань.
- •1. При ектопії циліндричного епітелію (стаціонарний ендоцервікоз) і і-іі ступеню чистоти піхвових
- •1) Прагнути до найбільш повного охвату дорослого жіночого населення цитологічним скринінгом, а на
- •31.5.2. Класифікація
- •31.5.4. Діагностика
- •5% Розчин глюкози, дистильована вода), яка дозволяє виконати ряд внутрішньоматкових операцій, використати
- •31.5.5. Лікування
- •1% Розчин по 2мл внутрішньом’язово, дицинон по 2 мл внутрішньом’язово.
- •12,5% Розчин 17-оксипрогестерону капронату по 250мг внутрішньом’язово, депостат 200мг внутрішньом’язово,
- •6 Місяців. Ці препарати мають виражений антигонадотропний ефект, сприяють подавленню функції яєчників і,
- •31.5.6. Диспансеризація
- •1. Які ви знаєте фактори ризику і причини розвитку фонових та передракових захворювань жіночих
- •1. Доброякісні:
- •1) Інвертуючу форму (сосочки знаходяться в середині кістоми);
- •2) Евертуючу форму (сосочки знаходяться тільки зовні капсули кістоми);
- •3) Змішану (сосочки розміщуються і всередині і на зовнішній поверхні кістоми).
- •32.1.2. Пухлини строми статевого тяжа
- •10См в діаметрі. В залежності від будови пухлини можуть бути щільними, щільно-еластичної та м’якуватої
- •32.1.3. Ліпідно-клітинні пухлини яєчників
- •32.1.4. Герміногенні пухлини
- •32.1.6. Кісти яєчників
- •1) Через передню черевну стінку (лапароскопія);
- •2) Через заднє склепіння піхви (кульдоскопія).
- •1. Перекрут ніжки пухлини, крововилив в капсулу. Некроз.
- •1. Інтерстиціальну (інтрамуральну).
- •1) Вік хворої – фіброміома матки в 60-80% випадків розвивається після 35-40 років;
- •2. Некроз фіброматозного вузла
- •3. Нагноєння вузла
- •14 Та 21 дні циклу, або 1раз на тиждень; курсова доза 2,4-4,8г, тривалість лікування 6 місяців. Препарат провера
- •1. Етіологія і патогенез пухлиноутворення.
- •IV стадія – пухлина розповсюджена на суміжні органи або метастази у віддалені органи.
- •33.2. Рак шийки матки
- •0 Стадія – преінвазивний (внутрішньоепітеліальний) рак.
- •IVа стадія – рак проростає в сечовий міхур і (або) в пряму кишку.
- •IVб стадія – присутні віддалені метастази за межами малого тазу.
- •33.3. Рак тіла матки
- •IVа стадія – інфільтрація переходить на сечовий міхур та пряму кишку;
- •IVб стадія – присутні віддалені метастази.
- •33.4. Саркома матки
- •IV стадія – відмічається проростання пухлини в суміжні органи, черевну порожнину, є віддалені
- •33.5. Рак яєчників
- •IV стадія – пухлина одного або обох яєчників з віддаленими метастазами.
- •IV стадії – 10%.
- •33.6. Рак маткових труб
- •33.7. Трофобластичні захворювання
- •33.7.1. Міхуровий занесок
- •33.7.2. Хоріонепітеліома
- •1. Аборт, зроблений за медичними або соціальними показаннями.
- •2. Аборт медичний за власним бажанням жінки.
- •3. Аборт кримінальний (заборонений, карний).
- •34.1. Штучне переривання вагітності до 12 тижнів
- •1. Інфекційні та паразитарні захворювання (туберкульоз, сифіліс, снід, віл-інфікованість,
- •1. Гострі та підгострі запальні захворювання статевих органів.
- •34.1.1. Вишкрібання порожнини вагітної матки
- •34.1.2. Вакуум-екскохлеація
- •34.1.3. Медикаментозні методи переривання вагітності
- •34.2. Переривання вагітності після 12 тижнів
- •1Мл та вводиться внутрішньовенно зі швидкістю 2,5мкг/хв протягом 30хв, потім швидкість введення може бути
- •34.2.2. Хірургічні методи
- •34.3. Ускладнення штучного аборту
- •1. Безпосередні ускладнення:
- •2. Ранні ускладнення:
- •3. Віддалені ускладнення:
- •1. Традиційні методи контрацепції: бар’єрні (або механічні), сперміциди (або хімічні), природні (або
- •2. Сучасні методи контрацепції: внутрішньоматкова, гормональна.
- •35.1. Традиційні методи контрацепції
- •35.1.1. Бар’єрні методи контрацепції
- •1Г ноноксінола-9. Контрацептивна губка має вид подушки округлої форми із заглибленнями з боку шийки
- •45Млн чоловіків користувалися презервативом як засобом регулювання народжуваності.
- •35.1.2. Сперміциди
- •35.1.3. Природні методи контрацепції
- •1. Календарний метод (метод Ogino-Knaus), заснований на визначенні фертильного періоду на підставі
- •100 Жінок/років), необхідністю довготривалого утримання від статевих контактів. Складності використання
- •2. Метод базальної температури. У 1876 році Марією Путнам була встановлена зміна базальної
- •100 Жінок/років), необхідність щоденних вимірювань базальної температури, можливість виникнення
- •3. Метод цервікального слизу (метод Беллінга) заснований на змінах якостей цервікального слизу під
- •39,7 На 100 жінок/років). Ця обмеженість обумовлена неможливістю інтерпретувати характер виділень з піхви
- •4. Симптотермальний метод базується на поєднанні контролю базальної температури тіла,
- •5. Метод лактаційної амінореї базується на фізіологічному ефекті пригнічення овуляції під час
- •6. Метод перерваного статевого акту – це традиційний метод контрацепції, який полягає в тому, що
- •35.2. Сучасні методи контрацепції
- •35.2.1. Внутрішньоматкові засоби (вмз)
- •35.2.2. Гормональна контрацепція
- •0,03 Мг етиніл-естрадіолу
- •0,5 Мг етинодіол діацетат
- •35.3. Добровільна хірургічна стерилізація (дхс)
- •50 Мг норетиндрон енантату
- •35.4. Невідкладна (посткоітальна) контрацепція
- •35.5. Контрацепція в різні періоди життя жінки
- •1. Що являє собою програма по плануванню сім’ї, її завдання?
- •1. Медико-генетичному консультуванні сімей щодо прогнозування потомства.
- •2.1. Причини та механізми виникнення вроджених вад
- •2.2. Тератогенні ввр
- •2.3. Генетичні ввр
- •40%). А каудальна дисплазія у плодів матерів з цукровим діабетом виникає у 227 разів частіше, ніж у популяції.
- •1/185 (До 30 років – 1/510), від 40 до 44 років така можливість 1 на 63 випадки, після 45 років – 1 на 24 випадки,
- •3. Методи медико-генетичної діагностики
- •1. Неінвазивні:
- •2. Інвазивні:
- •4. Профілактика ввр плода
- •1. Назвіть основні етапи надання медико-генетичної допомоги та їх завдання.
12.3. Немедикаметозні методи анестезії в пологах
Крім фізіопсихопрофілактичної підготовки до пологів, медикаментозного
знечулення існують також немедикаментозні методи анестезії при пологах:
голкорефлексотерапія, електропунктура, черевна декомпресія, електроаналгезія
та ін.
Голкорефлексотерапія застосовується для підготовки вагітних до пологів, з метою зменшення
напруження, страху, болю, а також для знеболювання і регуляції родової діяльності. Тривалість процедури
акупунктури від 15 до 40 хв, проводиться щоденно або через 1-2 дні, всього до 4-8 разів.
Електроакупунктура здійснюється шляхом впливу електричних імпульсів різної тривалості і
полярності на голки, введені в акупунктурні точки. Використовуються дві парні і дві непарні точки внутрішньої
поверхні тіла:
– точка, розташована на внутрішній поверхні передпліччя – МЕЙ-ГУАНЬ (МС-6) парна;
– точка, розташована на внутрішній поверхні гомілки – САНЬ-ИНЬ ЦЗЯО (RР-6) парна;
– точка, розташована по середній лінії живота – ГУАМИ-ЮАНЬ і ЧЖУН ЦЗИ (VС-3).
Черевна декомпресія використовується з метою знечулення та прискорення пологів. Вона отримала
визнання за кордоном у 60-х роках. Використання цого методу в першому періоді пологів прзводить до
зниження або повного припинення больових відчуттів у 75-86% роділь. М.А.Петровим-Маслаковим, В.А.
Риндіним була виготовлена камера, що максимально відповідала формі живота вагітної жінки. Методика
декомпресії виконується слідуючим чином: трішки розтягнувши краї камери її кладуть на живіт роділлі. Потім
з простору між стінками камери та поверхнею живота за допомогою компресора під час кожної перейми
відкачують повітря, знижуючи тиск в камері на 50 мм рт.ст. і підтримують його між переймами на рівні 20 мм
рт.ст. Для відкачування повітря можна використовувати хірургічний відсмоктувач фірми "Херана", що
протягом 6-8 секунд створює розрідження в камері до 50мм рт.ст. Максимальна тривалість декомпресії з
невеликими перервами – до 3-х годин. Скоротлива діяльність матки у більшості роділь посилюється. Метод
черевної декомпресії не має негативного впливу на внутрішньоутробний стан плода та новонародженого,
розвиток дитини.
Електроаналгезія. З 1968 року Л.С.Персіаніновим та Е.М.Каструбіним розроблена методика
електроаналгезії в пологах з лобно-потиличним розміщенням електродів. При цьому лікувальний ефект
електроаналгезії отримується при поступовому збільшенні сили струму в процесі сеансу в залежності від
порогу відчуття жінки (в середньому до 1мА). Тривалість сеансу близько 1-1,5 год. Через 40-60 хв
використання даної методики між переймами відмічається дрімотний стан, а під час перейми – зниження
больової реакції. При наявності неспокійної поведінки сеанс електроаналгезії рекомендується розпочинати
після попереднього введення піпольфену, дімедролу або промедолу.
Незважаючи на великий арсенал наведених засобів, слід пам’ятати, що підхід до знеболення у кожному
випадку повинен бути індивідуальним з урахуванням особливостей організму жінки (наявність
екстрагенітальної патології, ускладнень вагітності, особливостей психіки) та плода (термін вагітності,
особливості внутрішньоутробного розвитку).
Контрольні запитання.
1. Чим обумовлена необхідність знеболення пологів?
2. Де і завдяки кому виник метод психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів?
3. З яких занять складається психопрофілактична підготовка до пологів?
4. Особливості медикаментозного знеболювання в акушерстві.
5. Назвіть методи медикаментозного знеболювання пологів по періодах.
6. Які немедикаментозні методи анестезії в пологах ви знаєте?
РОЗДІЛ 13
ФІЗІОЛОГІЯ НОВОНАРОДЖЕНОГО,
НАДАННЯ ДОПОМОГИ ТА ДОГЛЯД ЗА НИМ
Новонародженою називають дитину протягом перших 4 тижнів її життя. В цей період проходить
адаптація організму дитини до позаутробного існування. Під час періоду новонародженості відпадає пуповина
та загоюється пупкова ранка, зникає родова пухлина.
В перші 3-4 доби життя вага новонародженої дитини фізіологічно знижується на 6-8% від початкової,
що зумовлено посиленням випаровування рідини через шкіру, відходженням меконію, пристосуванням
кишково-шлункового тракту до травлення їжі. З 4-5 доби маса тіла дитини постійно підвищується і
відновлюється на 9-10 добу до первинної, що свідчить про пристосування новонародженого до позаутробного
існування. Для новонародженого характерна недосконалість багатьох органів та систем. Його тканини ніжні,
багаті водою, клітинними елементами та судинами, тому легко подразнюються та пошкоджуються.
Шкіра у немовляти тонка та ніжна, містить велику кількість судин, що створюють її гіперемію (еритема
новонароджених). М’язові та еластичні елементи виражені слабо. Сальні залози функціонують добре, потові
залози розвинуті слабо, тому видільна функція шкіри незначна.
М’язова система немовлят розвинута недостатньо. Її стан залежить від функції центральної нервової
системи: внаслідок недозрілості кори великого мозку у новонароджених переважає збудливість підкоркових
утворень, що викликає характерну флексорну гіпертонію м’язів.
Кістки немовлят м’які та еластичні, оскільки в кістковій тканині міститься мало солей. Червоний
кістковий мозок знаходиться у всіх кістках (в тому числі і в трубчастих). Шви між кістками черепа широкі,
щілиноподібні. Хребетний стовп не має вигинів та майже в цілому складається з хрящової тканини.
Грудна клітка має форму зсіченого конусу, міжреберні проміжки вузькі, ребра розташовані майже
горизонтально.
Кровообіг
Плацентарний кровообіг плода різко перетворюється в кровообіг, аналогічний кровообігу дорослої
людини. З першим криком дитини та початком функціонування дихальної системи включається мале коло
кровообігу. Суттєво змінюється система великого кола: спустошуються пуповинні судини, зупиняється протік
крові в аранцієвій протоці, що з’єднує пупкову та нижню порожнисту вени, зникає з’єднання між
передсердями, спустошується артеріальна (боталова) протока.
Кровотворення проходить в червоному кістковому мозку, печінці, селезінці. В крові новонародженого
гемоглобіну та еритроцитів міститься більше, ніж у дорослої людини. Цим компенсується гіпоксемія, яка
виникає в родах. Вміст гемоглобіну складає від 180 до 230 г/л, кольоровий показник вище одиниці. У багатьох
новонароджених в перші дві доби відмічається гіперлейкоцитоз 20109/л, лейкоцитоз поступово знижується до
10-12 днів життя і становить 10-12109/л.
Швидкість осідання еритроцитів у новонароджених сповільнена і не перевищує 2 мм/год. Кров
новонародженого багатша солями кальцію, ніж материнська, в сироватці міститься більше альбумінів та -
глобулінів, а вміст цукру знижений до 0,44 г/л.
Серце новонародженого має ряд особливостей. Воно округлої форми, передсердя мають більший об’єм
відносно шлуночків. У середньому частота серцевих скорочень складає 140 ударів за хвилину, хоча в першу
добу може знижуватись до 110 ударів за хвилину. Тривалість систоли шлуночків (0,24с) дещо більша, ніж
діастоли (0,21с). Не дивлячись на те, що ударний об’єм крові порівняно невеликий (3-4мл), кровообіг у
новонародженої дитини досить інтенсивний і великий хвилинний об’єм забезпечується високою частотою
серцевих скорочень.
Дихання
Легені починають функціонувати тільки з моменту народження. Легені новонародженого добре
васкуляризовані, бідні на еластичну тканину. Верхні дихальні шляхи розвинуті недостатньо, їх просвіти вузькі,
слизова оболонка багата кровоносними судинами.
У новонароджених дітей ребра характеризуються малим вигином і майже горизонтальним
розташуванням, відмічається відносна слабкість міжреберних м’язів. Верхні ребра з плечовим поясом у них
розміщені високо. Ці особливості визначають переважання діафрагмального типу дихання у новонароджених
дітей (з незначною участю міжреберних м’язів).
На момент народження формування дихального центру ще не завершене, проте він забезпечує
ритмічну зміну вдиху і видиху, так званого дихального циклу. У новонароджених дітей збудливість дихального
центру низька. Дихання часте і поверхневе, частота його значно коливається (40-50 за хвилину під час сну та
50-60 за хвилину під час бадьорості). Висока частота дихання зберігає адекватну вентиляцію легень. На кінець
неонатального періоду об’єм дихання у доношених дітей складає в середньому 30мл, а хвилинний об’єм
дихання – 650-700мл.
Травлення
Система травлення новонародженого розвинута недостатньо. Будова порожнини рота пристосована до
акту смоктання. Слинні залози розвинуті добре, але в перші дні після народження слини виділяється мало.
Довжина стравоходу у немовляти 10-12 см, слабо розвинутий м’язовий шар, тому їжа легко повертається в
порожнину рота. Шлунок займає горизонтальне положення, слизова оболонка шлунку добре васкуляризована,
ніжна, м’язовий шар розвинутий недостатньо, особливо у ділянці кардіального відділу, в результаті цього часто
відмічається збльовування їжі.
Функція залоз травної системи починається ще в період внутрішньоутробного життя. У
новонароджених залози слизової оболонки шлунку виділяють птіалін, пепсин, сичужний фермент, соляну
кислоту, але їх активність недостатня. У цьому віці оптимальний pH складає 1,8-3,6.
Печінка синтезує глікоген та виробляє жовч.
Підшлункова залоза виділяє панкреатичний сік, що містить ліпазу, амілазу, трипсин.
Кишки мають слизову оболонку, що добре кровопостачається, залози кишок та м’язовий шар розвинуті
недостатньо. У процес травлення включається кишковий сік, який містить ентерогіназу, лужну кислу
фосфатазу. Шлунково-кишковий тракт новонароджених до першого їх прикладання до грудей практично
стерильний. У подальшому відбувається відповідне заселення дистальних відділів кишечника мікрофлорою.
Особливості колонізації залежать від характеру вигодовування (материнське молоко чи його замінники). Під
час грудного вигодовування характерна інтерстінальна колонізація переважно біфідобактеріями, при штучному
– різними штамами кишкової палички. Бактерії кишечника посилюють гідроліз білків, зброджують вуглеводи,
емульгують ліпіди, а також приймають участь у продукції деяких вітамінів.
Сечовидільна система
Ембріогенез нирок включає три стадії: пронефрос – розташовується позабрюшинно на
дорсалатеральній поверхні тіла; мезонефрос – відбувається утворення канальців і вивідного протоку;
метонефрос (постійна нирка) – безпосередній розвиток нирки, тобто її “дозрівання”.
Нирки у ембріона починають функціонувати на 9 тижні внутрішньоутробного існування. Утворена сеча
виводиться в навколоплідну рідину. Оскільки основним видільним органом під час внутрішньоутробного
періоду є плацента, то діти з агенезією нирок народжуються живими і гинуть після перерізання пуповини
внаслідок ниркової недостатності.
У новонароджених у порівнянні з дорослими майже наполовину звужений просвіт канальців, вони
значно коротші, розміри клубочків зменшені. Це призводить до зниження реабсорбції і фільтрації. Сечоводи
мають багато вигинів, їх діаметр 0,3-0,4см. У сечового міхура недостатньо розвинуті м’язовий і еластичний
шари, його місткість становить 30мл. Уретра у дівчаток більш широка ніж у хлопчиків, її довжина в середньому
1-2см, у хлопчиків – 5-6см. Це необхідно враховувати при катетеризації і цистоскопії.
Обмін речовин
Суттєвою фізіологічною особливістю новонародженого є інтенсивність обмінних процесів в його
організмі при відносній функціональній незрілості органів та тканин. Процеси асиміляції у новонародженого
переважають над процесами дисиміляції. Значно підвищується водно-сольовий обмін, що викликається
великою втратою рідини в зв’язку з підвищеною респірацією води та високим рівнем обмінних процесів. В
результаті різко збільшується потреба новонародженого у воді (до 150 мл/кг на добу).
Температура тіла немовляти відразу після народження на 0,5-0,7C вища, ніж у матері. Надалі
характерні коливання температури тіла.
Нервова система
У новонародженого борозни та звивини в корі великого мозку сформовані, але недосконалі. Внаслідок
недосконалості кори головного мозку переважає збудливість підкоркових утворень. В результаті незакінченого
розвитку центральної нервової системи дитина народжується тільки з невеликим комплексом безумовних
рефлексів, серед яких основними є смоктальний, ковтальний, захисний та хапальний. Рухи немовляти хаотичні,
некоординовані, мають атетозоподібний характер. У новонародженого є ряд рефлексів, не характерних для
дітей більш старшого віку та дорослих. Це рефлекси Бабінського (згинання великого пальця стопи при
подразненні підошви), Робінсона (тонічний рефлекс рук ), Моро (рефлекс обхоплення), хоботковий рефлекс та
інші.
Скоро після народження на основі безумовних рефлексів утворюються натуральні умовні рефлекси, які
є результатом ускладнення функції нервової системи. Самі ранні умовні рефлекси виникають на базі харчових
безумовних рефлексів до кінця першого місяця життя дитини.
Ендокринна система
Розвиток залоз внутрішньої секреції тісно пов’язаний з функцією ендокринної системи матері.
Безумовним є вплив материнських гормонів на організм новонародженого, що пояснює набухання та секрецію
молочних залоз в перші дні після народження, появу кров’янистих виділень з матки у новонароджених
дівчаток. Достатньо розвинутий гіпофіз, кожна його доля добре функціонує. Відносно велика вилочкова
залоза.
Недоношені новонароджені
До недоношених новонароджених відносять дітей, які народилися до кінця 37 тижня вагітності, та
мають масу тіла менше 2500г і зріст менше 47см. Антропометричні показники внаслідок їх значного
індивідуального коливання можуть бути віднесені до умовних критеріїв, тому слід враховувати і ознаки
функціональної зрілості плоду. Недоношені діти мають відносно велику голівку з перевагою мозкового черепа,
відкриті черепні шви, малий і бокові джерельця, низьке розташування пупкового кільця, шкіра їх зморшкувата,
вкрита пушковим волоссям, підшкірножирова клітковина розвинута слабо, кістки черепа податливі в результаті
недостатньої мінералізації, вушні раковини м’які. У хлопчиків яєчка не спущені в мошонку. У дівчаток великі
статеві губи не покривають малі.
Умовно виділяють 4 ступеня недоношеності по масі тіла:
І – 2001-2500г;
ІІ – 1501-2000г;
ІІІ – 1001-1500г;
IV – менше 1000г.
Для нервової системи недоношених дітей характерна слабкість і швидке згасання фізіологічних
рефлексів, у т.ч. смоктального і ковтального, уповільнена реакція на подразнення. Незрілість кори обумовлює
перевагу підкоркової діяльності: рухи хаотичні, можуть відмічатись тремор, клонус підошов. Внаслідок
незрілості терморегуляційних механізмів недоношені діти легко переохолоджуються і перегріваються тому
необхідно підтримувати температурний режим.
Система органів дихання у недоношених дітей також не зріла. Верхні дихальні шляхи вузькі, діафрагма
розташована відносно високо, ребра розміщені перпендикулярно до грудини, грудина впадає. Дихання
поверхневе, ослаблене, нерегулярне з періодичним апное.
Серцево-судинна система недоношених дітей в порівнянні з іншими функціональними системами є
відносно зрілою, так як закладається на ранніх стадіях онтогенезу. Не дивлячись на це, пульс дуже лабільний,
слабкого наповнення, частота 120-160 ударів за хвилину. Тони серця приглушені. Артеріальний тиск:
систолічний – 50-80 мм рт.ст..
Шлунково-кишковий тракт недоношених дітей характеризується незрілістю всіх відділів, малим
об’ємом і більш вертикальним розміщенням шлунку. Слизова оболонка тонка, ніжна, добре васкуляризована.
Протеолітична активність шлункового соку низька, вироблення панкреотичних, кишкових ферментів
недостатня, що ускладнює процеси травлення і всмоктування, сприяє розвитку метеоризму і дисбактеріозу.
Ниркова регуляція кислотно-лужного стану і електролітного складу у недоношених дітей непостійна,
водно-сольовий обмін лабільний, що проявляється, як схильністю до появи набряків, так і до швидкого
зневоднення при патологічних станах або неадекватному догляді. Сеча слабо концентрована, частота
сечовиділення звичайно більша, ніж у доношених дітей.
Процеси метаболічної адаптації у недоношених дітей сповільнені, у віці 4-5 діб у них частіше
спостерігається метаболічний ацидоз у плазмі крові в поєднанні з компенсаторним зсувом в бік алкалозу в
середині клітини. На 2-3 тижні позаклітинний ацидоз компенсується. Частіше відмічається гіпоглікемія,
гіпоксемія, гіпербілірубінемія.
Первинний туалет та догляд за новонародженими у пологовому залі
Первинний туалет новонародженого проводить акушерка в спеціально відведеному місці пологового
залу чи дитячій кімнаті.
Перед прийняттям пологів акушерка обробляє руки, як перед операцією. Коли пульсація пуповини
зникає, новонародженого відділяють від матері. Для цього на пуповину накладають 2 затискачі Кохера – один
на відстані 10 см від пупкового кільця, другий – на 2 см зовні від нього, а між ними змазують пуповину 5%
розчином йоду і пересікають (1-й етап обробки пуповини). Перед перев’язкою пуповини акушерка вдруге миє і
стерилізує руки та надягає стерильні рукавички. Рання перев’язка пуповини (до 30с після народження) показана
при імунній сенсибілізації, гострій інтранатальній гіпоксії плода, явних ознаках внутрішньоутробної інфекції.
На сповивальному столі акушерка протирає залишок пуповини стерильною марлевою серветкою і туго
затискає пуповину між вказівним та великим пальцями і тричі протирає його тампоном з 960 спиртом. На
залишок пуповини довжиною 5 см накладають шовкову лігатуру і на відстані 2,5см зовні пуповину перерізають
стерильними ножицями. Поверхню пуповини обробляють розчином йоду (2 етап обробки пуповини). Культю
обв’язують марлевою серветкою у вигляді ковпачка.
Для профілактики гонобленореї повіки дитини протирають сухою стерильною ватою від зовнішнього
до внутрішнього кута ока. Потім, відтягнувши нижню повіку і піднявши верхню, акушерка наносить на слизову
оболонку нижньої перехідної складки по 1 краплі 30% розчину сульфацил-натрію в кожне око. Дівчаткам з
метою гонопрофілактики зовнішні статеві органи закапують 30% розчином сульфацилу-натрію. Повторну
обробку проводять у відділенні новонароджених через 2 години після народження дитини.
Первинний туалет новонародженого проводить акушерка. Вона обтирає шкіру дитини від змазки, слизу
і крові за допомогою марлевої серветки, змоченої в стерильному вазеліновому маслі. Купання новонародженого
проводиться лише при забрудненні шкіри кров’ю, інфікованими навколоплідними водами, меконієм; після
проходження дитини через інфікований несанований родовий канал, а також після позалікарняних пологів.
Проводять зважування та визначають зріст немовляти. Маса тіла визначається з точністю до 10,0г,
довжина тіла та обвід голівки і грудей - до 0,5см і фіксується в історії розвитку новонародженого з підписом
особи, що проводила вимірювання.
Після народження дитини в пологовому залі акушер разом з неонатологом оцінюють стан дитини за
шкалою Апгар, яка була запропонована у 1953 році та широко використовується сьогодні.
Автор рекомендує визначати стан новонародженого відразу після народження за частотою та ритмом
скорочень серця, за характером дихання, характером тонусу м’язів, вираженності рефлексів, забарвленням
шкіри.
Кожна ознака оцінюється за трьохбальною системою: 0,1,2. Клінічна оцінка стану новонародженого
складається із суми, яку отримують з п’яти ознак.
Оцінка 0 балів означає відсутність ознак – асистолія, апноє, атонія, відсутність рефлексу на
подразнення та наявність блідої чи різко цианотичної шкіри.
Оцінка 1 бал – різка брадікардія (менше 100 ударів за хвилину), рідкі поодинокі дихальні рухи, низький
тонус м’язів, знижена рефлекторна реакція, рожева шкіра (ціаноз шкіри кінцівок).
Оцінка 2 бали – стан ознаки нормальний: тони серця ясні, 100-140 за 1 хвилину, дихання глибоке,
супроводжується голосним криком немовляти, шкіра рожева, рухи активні, рефлекторна збудливість добра.
У здорових дітей сума балів по шкалі Апгар звичайно складає 8-10 балів. При помірному пригніченні
життєвих функцій та у слабких новонароджених загальна сума складає 6-7 балів, при середньому – 4-5. У
новонароджених з сильним пригніченням функцій сума балів складає 1-3. Загальна оцінка 0 балів означає
клінічну смерть.
Стан новонародженого за шкалою Апгар необхідно оцінити через 5 хвилин та результати порівняти з
даними, які отримані на першій хвилині після народження. Прогноз для дитини менш сприятливий, якщо
сумарна оцінка балів знижується.
Клінічна оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар
ознака оцінка, бали
0 1 2
серцебиття відсутнє менше 100 уд. за 1 хв більше 100 уд. за 1 хв
дихання відсутнє поверхневе голосний крик
забарвлення шкіри бліде синюшне рожеве
м’язовий тонус млявий знижений активні рухи
рефлекси відсутні недостатньо виражені добре виражені
При появі у новонародженого клініки дихальної недостатності в перші хвилини і години після
народження, лікар дає оцінку стану дихальної функції новонародженого на момент переводу за шкалою
Сільвермана.
Згідно цієї шкали, при відсутності дихальних розладів ставлять оцінку “0”, а при різко вираженому
синдромі дихальних розладів – 10 балів.
Шкала Сільвермана
клінічні ознаки оцінка в балах
0 1 2
рухи грудної
клітини
груди і живіт рівномірно
беруть участь в акті
дихання
аритмічне, не рівномірне
дихання
парадоксальне
дихання
втягнення
міжребірь немає не різко виражені різко виражені
втягнення грудини немає не різко виражені тримається постійно, різко
виражені
положення нижньої
щелепи рот закритий, нижня рот закритий, нижня щелепа рот відкритий, нижня
щелепа не западає западає щелепа западає
дихання спокійне, рівномірне при аускультації чути
затруднений вдих
стогнуче дихання, яке
чути на відстані
Відділення новонароджених у пологовому будинку є складовою частиною першого (фізіологічного) і
другого (обсерваційного) відділень. Проте, в адміністративному відношенні їх розглядають, як одне ціле, з
одним завідуючим. Загальна кількість ліжок у відділенні новонароджених становить 105-107% від
розрахункової кількості ліжок післяпологового відділення. Норма площі на одного новонародженого становить
3,5м2 у фізіологічному і 4,5м2 у обсерваційному відділеннях.
У відділенні новонароджених виділяють окремі палати для доношених дітей і для недоношених, палати
інтенсивної терапії (для дітей з гемолітичною хворобою, з дистрес-синдромом, гіпоксичним ураженням ЦНС),
процедурну, молочну кімнати, санітарну кімнату.
Палати для новонароджених відокремлюють одну від одної суміжними перегородками, завдяки цьому
черговій медичній сестрі легше стежити за станом новонароджених. Палати для недоношених новонароджених
забезпечують кювезами. Температура повітря в них відповідає температурі тіла дитини, вологість становить до
80%. В кювези централізовано подається зволожений кисень.
Найбільш оптимальна і комфортна температура повітря у відділенні новонароджених – від +21С до
+22С. в палатах для недоношених – на 2С вище.
У дитячих палатах повинно бути лише необхідне обладнання, а меблі й предмети догляду такими, щоб
їх було легко мити. Дитячі палати як і післяпологові, заповнюються циклічно, тому кількість палат
новонароджених і ліжок у них мають відповідати кількості післяпологових палат для матерів. Тут також
організовують кілька розвантажувальних палат з метою додержання циклічності. При досягненні циклічності у
кожній палаті, окрім поточного вологого прибирання, проводять генеральне прибирання (1раз протягом 7-10
днів). Для знезараження повітря приміщень дитячого відділення до 5-6 раз на день слід включати бактерицидні
лампи і провітрювати (тоді коли матері годують новонароджених).
У відділенні новонароджених щоденний догляд та лікування дітей проводиться неонатологами та
медичними сестрами. Протягом 3 діб шкірні складки обробляються 1% розчином йоду, а потім тільки олією.
Область сідниць і промежини обмивають теплою водою. Кожного ранку перед годуванням дитину важать, очі
промивають стерильними ватними тампоном, змоченим у 0,02% розчині фурациліну. Також 2 рази на добу
вимірюють температуру тіла.
На 5 добу життя новонародженим проводиться вакцинація проти туберкульозу шляхом введення
вакцини БЦЖ внутрішньошкірно в дозі 0,05мг в об’ємі 0,1мл.
Годування новонародженого
Одним з вирішальних моментів для всіх новонароджених є прикладання у родзалі до грудей матері з
наступним сумісним перебуванням немовляти з матір’ю, годування його молозивом, перехідним молоком, а
потім зрілим молоком. Цим переслідується мета обсіменіння шлунково-кишкового тракту і шкіри дитини
сапрофітною флорою матері, надходження з молозивом і грудним молоком імуноглобулінів А та М, зрілих
поліморфноядерних активних лейкоцитів, фагоцитів, гуморальних факторів неспецифічного захисту і
лімфоцитів матері, що несуть імунологічну пам’ять.
Останнім часом у роботу родопомічних закладів упроваджнено нову організаційну форму ведення
породіллі і дитини – спільне перебування їх у палаті післяпологового відділення.
Спільне перебування породіллі і новонародженої дитини в палаті післяпологового відділення
акушерського стаціонару знижує частоту захворювань породіль і новонароджених, дає можливість забезпечити
раннє прикладання дитини до грудей, сприяє становленню лактації.
Палата для спільного перебування матері і дитини оснащується медичними вагами, сповивальним
столом, тумбочкою для зберігання білизни і розміщення на ній лотка з медикаментами, що використовуються
для догляду за шкірою та слизовими оболонками новонароджених.
Протипоказання для спільного перебування з боку матері і дитини:
1. Протипоказання з боку матері:
– тяжкі форми пізніх гестозів;
– екстрагенітальні захворювання в стадії декомпенсації;
– операційне втручання з тяжким порушенням гомеостазу;
– гострі інфекційні захворювання;
– розриви промежини ІІІ ступеню.
2. Протипоказання з боку новонароджених:
– недоношеність IV ступеню;
– внутрішньоутробна гіпоксія плода ІІІ ступеню;
– асфіксія при народженні (середнього та важкого ступенів);
– родова травма з порушенням функції життєвоважливих систем;
– важкі вроджені вади;
– гемолітична хвороба важкого ступеня;
– синдром дихальних розладів ІІ і ІІІ ступеня (наказ №4 МОЗ України від 5.01.1996 року “Про
організацію та забезпечення медичної допомоги новонародженим в Україні”).
Первинне прикладання рекомендується проводити протягом перших двох годин після народження
дитини.
Протипоказанням до раннього прикладання є будь-які ускладнення перебігу вагітності або родів,
недоношеність, народження дитини з малою масою, наявність екстрагенітальної патології у матері.
Частота годування становить 6 разів на добу з 3,5-годинними інтервалами вдень і 6-годинним вночі.
Якщо у матері не вистачає молока, дитину догодовують зцідженим донорським грудним молоком. Кількість
молока, необхідного для новонародженого складає 20г. на 1 годування в 1-шу добу і збільшується до 70 г. на 7-
му добу життя. До кінця 1-го місяця життя дитині необхідно 700 г. грудного молока на добу.
Для визначення кількості молока, яке споживає новонароджений, його зважують до і після годування
(контрольне зважування).
Пиття новонародженим дають у вигляді 5% розчину глюкози від 80 до 150мл на добу, яке дається 8-10
раз по 10-15мл.
Догляд за недоношеною дитиною
Недоношені діти потребують особливого догляду через погане пристосування до умов навколишнього
середовища. Недоношені діти масою від 1000 до 2500 г розміщуються в кювезах з температурою 33-34С в
умовах підвищеної вологості і постійним постачанням кисню. Годування глибоко недоношених дітей
проводять за допомогою нейлонового зонда, введеного на добу через носові ходи в шлунок.
Кількість молока на 1 годування недоношеної дитини 1-ої доби життя складає 2-3мл (при 8-кратному
годуванні). Прикладати дитину до грудей можна лише тоді, коли в неї з’явиться хороший рефлекс смоктання.
Недоношені діти можуть бути виписані з пологового будинку, в залежності від свого стану, в дитяче
відділення ІІ етапу догляду за недоношеними або додому.
Критеріями для виписування новонародженого із пологового будинку є: задовільний стан, тенденція до
набирання фізіологічної маси тіла, відпадання пупкового залишку або ознаки початку його відпадання при
задовільному стані пупкової ранки.
Контрольні запитання
Що собою являє ранній неонатальний період ?
З чого складається первинний туалет новонародженого ?
Як оцінюється стан дитини за шкалою Апгар ?
Як проводиться гонопрофілактика новонародженим дітям ?
Туалет новонародженого у відділенні новонароджених.
Режим годування новонароджених.
Які є протипоказання до прикладання дітей до грудей в пологовому залі?
З чого складаються особливості догляду за недоношеною дитиною?
РОЗДІЛ 14
КЛІНІЧНИЙ ПЕРЕБІГ ТА
ВЕДЕННЯ ПІСЛЯПОЛОГОВОГО ПЕРІОДУ