0,125Мг. Після нормалізації рівня екскреції 17-кс у вагітних з гіперандрогенією, діагностованою під час

вагітності, лікування кортикостероідами необхідно продовжувати до 32-33 тижнів, зменшуючи дозу препарату

з 28-30 тижнів.

У зв’язку з тим, що у жінок з гіперандрогенією надниркового генезу рівень ендогенного прогестерону

перевищує норму, призначення прогестерону при гормональній корегуючій терапії таким хворим не

обгрунтоване. В ранні терміни вагітності (5-6 тижнів), при виявленні ознак гіпофункції яєчників у хворих із

загрозою самовільного викидня і наднирковою гіперандогенією, необхідна комбінована терапія дексаметазоном

(преднізолон) з мікрофоліном. У разі значної яєчникової недостатності доцільне призначення туріналу в

індивідуальних дозах (5-10 мг на добу), в залежності від показників гормональних або кольпоцитологічних

досліджень. Критичними періодами в перебігу вагітності у жінок з гіперандрогенією є 16, 20 та 28 тижні, коли

природньо підвищується рівень екскреції 17-КС за рахунок гормонів наднирників і гіпофізу плоду.

Водночас із гормональною терапією необхідно проводити лікування, направлене на поліпшення

матково-плацентарного кровообігу. Голкорефлексотерапію і гіпербарічну оксигенацію таким хворим проводять

обережно, в зв’язку з активізацією цими процедурами функції кори наднирників жінки, що призведе до

збільшення екскреції 17-КС.

Оскільки при невиношуванні вагітності будь-якого генезу відбуваються порушення імунологічних

відносин між організмом матері і плода, в комплекс зберігаючої терапії доцільно включити імунокорегуючі

методи. З 1969 року використовується запропонована Говалло В.І. трансплантація вагітній шкіряного клаптя

чоловіка. Пересадка шкіри стимулює появу в сироватці крові вагітних відсутнього блокуючого фактору, що

відіграє роль додаткового антигенного стимулу. В 1981 році автор запропонував для лікування самовільних

викиднів внутрішньошкірну імунізацію жінки лімфоцитами крові чоловіка. Цей метод має перевагу над

пересадкою шкіряного клаптя, пов’язану із простотою виконання, меншою травматичністю і можливістю

кількісного обліку антигену, що вводиться.

Для підвищення ефективності лікування жінок з невиношуванням вагітності у всіх термінах

використовують турінал – речовину, найбільш ефективно підвищуючу супресорну субпопуляцію Т-лімфоцитів,

- з прогестероном і ХГ. Таке комбіноване використання препаратів особливо ефективне при лікуванні звичного

невиношування. У ранні терміни вагітності турінал слід призначати в малих дозах (5-15 мг на добу).

Імунодепресивна терапія включає використання плацентарного гама-глобуліну по 5-6 мл

внутрішньом’язово, полісолу по 1 столовій ложці 3 рази на добу, глюкокортикоїдів (преднізолон,

дексаметазон). Крім того, проводять внутрішньовенне введення імуносорбентів (поліглюкін, реополіглюкін) 1

раз на тиждень, на курс 5-6 вливань, і десенсибілізуючу терапію.

Методи лікування хворих з істміко-цервікальною недостатністю

Для лікування істміко-цервікальної недостатності використовуються консервативні і оперативні

методи. Хірургічні методи корекції розподіляються на 3 групи:

- методи, які звужують функціонально неповноцінне внутрішнє вічко шийки матки (методи Shirodkar,

Mc Donald, Любимової);

- зашивання зовнішнього вічка шийки матки (методи Szendi, Baden);

- методи, що утворюють м’язові дуплікатури з боків шийки матки (метод Тер’яна у модифікації

Орєхова і Караханової).

Показання для хірургічного лікування: