27.2. Методи обстеження гінекологічних хворих

27.2.1. Опитування хворої

Анамнез хвороби

Дослідження гінекологічних хворих необхідно починати з докладного з’ясування анамнестичних

даних. Важливе значення мають загальні відомості про хвору: вік, професія, побутові умови, давність

проживання в даній місцевості.

Із анамнезу захворювання головними питаннями є наступні два:

1) На що скаржиться хвора (необхідно точно з’ясувати характер скарг);

2) Коли почалося захворювання, скільки часу визнає себе хворою.

Подальші подробиці про дане захворювання з’ясовуються після анамнезу життя, сімейного анамнезу і

опитування про основні функції жінки (менструальна, дітородна, секреторна та сексуальна)

Необхідно з’ясувати перші симптоми захворювання, їх подальший розвиток, чи зверталася хвора за

медичною допомогою, хто її надавав і в чому вона полягала.

Спеціальний анамнез

Спеціальний анамнез включає в себе з’ясування особливостей менструальної, статевої, дітородної та

видільної функцій даної жінки.

З’ясовуючи особливості менструальної функції, розпитують хвору про час появи перших менструацій,

характер встановлення менструального циклу, його регулярність, тривалість, кількість крові, що втрачається,

наявність болю. Уточнюють дату останньої менструації і чи не змінився її характер у зв’язку з теперішнім

захворюванням.

Розпитуючи про статеву (сексуальну) функцію необхідно насамперед з’ясувати початок статевого

життя, у шлюбі чи поза ним, чи не було яких-небудь факторів, які могли негативно вплинути на сексуальну

функцію жінки (страх, відраза, згвалтування, випадковий статевий зв’язок і т.п.), чи відчуває жінка статевий

потяг (лібідо), чи одержує вона задоволення від статевого акту (оргазм), чи не супроводжується статевий акт

болями. Необхідно отримати дані про засоби контрацепції.

Дітонародження – головна функція жінки. Дітородну функцію характеризують всі перенесені жінкою

вагітності та їх наслідки.

Спеціальний анамнез завершують дані про перенесені у минулому гінекологічні захворювання.

27.2.2. Об’єктивне обстеження

Після загального об’єктивного дослідження (огляд, перкусія, аускультація, пальпація живота)

приступають до спеціальних методів дослідження.

До гінекологічного дослідження входить огляд зовнішніх статевих органів, шийки матки та стінок

піхви за допомогою піхвових дзеркал, піхвове (одноручне) дослідження, дворучне (піхвово-абдомінальне)

обстеження.

Гінекологічне дослідження бажано проводити на гінекологічному кріслі. Перед дослідженням жінка

повинна спорожнити сечовий міхур і пряму кишку.

Під час огляду зовнішніх статевих органів звертають увагу на тип оволосіння на лобку (за жіночим,

змішаним чи за чоловічим типом), розвиток та можливі зміни великих і малих статевих губ, стан дівочої пліви,

зіяння статевої щілини, опущення та випадання стінок піхви і матки.

Огляд піхви і шийки матки проводять за допомогою піхвових дзеркал. Найчастіше застосовують

стулчасті та ложкоподібні дзеркала. Широко використовують стулчасті самотримаючі дзеркала типу Куско,

Треля. Під час користування ними не потрібно помічників і за їх допомогою можна не тільки оглянути стінки

піхви і шийку матки, а й провести деякі лікувальні процедури та операції. Стулчасті дзеркала вводяться в піхву

в замкненому вигляді, вертикально чи косо по відношенню до статевої щілини. Просунувши дзеркало до

половини, його повертають гвинтовою частиною униз і одночасно углиб і розкривають так, щоб піхвова

частина шийки матки опинилася між кінцями стулок. За допомогою гвинта фіксують потрібний ступінь

розширення піхви. Виймаючи дзеркало оглядають стінки піхви, які рівномірно розтягнуті. Ложкоподібні та

пластинчаті дзеркала зручніші при необхідності повного огляду шийки матки і стінок піхви, а також під час

виконання операції у піхві. Ложкоподібні дзеркала Симпса можуть бути здвоєні, вони мають різний розмір.

Ложкоподібне дзеркало вводять відтиснувши назад промежину, потім паралельно йому – плоске (переднє)

дзеркало (підйомник) за допомогою якого піднімають угору передню стінку піхви.

Дослідження за допомогою дзеркал дає змогу визначити розміри шийки матки, її форму, характер

слизової оболонки, форму зовнішнього вічка, наявність рубцевих змін, поліпів, ектропіону (вивороту слизової

оболонки каналу шийки матки), характер виділень із каналу шийки матки. З’ясовують також стан слизової

оболонки піхви, її складчатість, характер виділень.

Для піхвового дослідження лікар стає між розведеними стегнами хворої, яка лежить на гінекологічному

кріслі. Пальцями лівої руки при цьому розводять малі статеві губи. Піхвове дослідження проводять двома

пальцями (вказівним і середнім) правої руки, обережно введеними до піхви.

При одноручному дослідженні визначаються:

– особливості входу до піхви, її ширина чи вузькість (інфантилізм, вагінізм), еластичність тканин, їх

тургор, чутливість;

– стан промежини і тазового дна: податливість, висота, функціональна активність або недостатність

м’язів малого тазу;

– стан піхви: довжина, ширина, розтяжимість, складчатість слизової оболонки, стенози, рубці,

перегородки, вологість стінок, наявність інфільтратів, патологічних розростань, особливості склепінь піхви – їх

глибина, еластичність, симетричність, болючість та інше;

– піхвова частина шийки матки: її положення, висота стояння в порожнині тазу, довжина,

консистенція, форма, наявність надривів, деформацій і т.д.;

– форма та ступінь розкриття зовнішнього вічка шийки матки;

– стан сечовипускного каналу та сечового міхура (наявність інфільтрацій, болючості при дотику тощо).

По закінченню одноручного піхвового дослідження переходять до сполученого дослідження обома

руками. Бімануальне дослідження дає інформацію про стан внутрішніх статевих органів. Визначають

положення матки, розміри її тіла, консистенцію, рухомість, болючість. Після цього збоку від матки пальпують

її додатки (маткові труби та яєчники), визначають їх розміри, консистенцію, рухомість, болючість.

Проведене гінекологічне дослідження дає змогу лікареві поставити попередній діагноз. У разі

необхідності проводять ректоабдомінальне або ректопіхвове дослідження.