17.1.2. Лікування при загрозі переривання вагітності

в І та ІІ триместрах

Перший триместр вважається найскладнішим та визначальним періодом в перебігу вагітності. Тому

лікування в цей час повинне проводитись із врахуванням можливості тератогенного або ембріотоксичного

ефектів на плід від тих чи інших медикаментів. У зв’язку із значною кількістю самовільних викиднів в 2-4

тижні вагітності, які обумовлені хромосомною патологією ембріона, проведення зберігаючої терапії в ці

терміни не є виправданим.

Лікування вагітних з ускладненим невиношуванням вагітності слід розпочинати до появи клінічних

ознак загрози переривання вагітності. Необхідна рання госпіталізація для проведення повного обстеження,

з’ясування можливої причини патології і призначення, патогенетично обгрунтованого, лікування.

Медикаментозні засоби, в тому числі і гормональні, призначаються за суворими показаннями та в мінімальних

дозах.

При загрозі переривання вагітності в І триместрі, незалежно від причини, лікування повинне бути

комплексним:

1. Постільний режим.

2. Лікувально-охоронний режим забезпечується призначенням седативних речовин (відвар або настій

пустирника чи валеріани). В ІІ триместрі вагітності можливе застосування триоксазину, тозепаму, седуксену.

3. Спазмолітична терапія призначається всім хворим незалежно від етіології невиношування вагітності:

но-шпа 0,04г – 3 рази на добу або свічки із папаверіном гідрохлоридом 0,02г – 3-4 рази на добу. Виразність

больового симптому потребує використання спазмолітиків шляхом внутрішньом’язового введення.

4. Проведення гормональної корегуючої терапії показане в разі підтвердження гормональної

недостатності як причини невиношування вагітності. Профілактичне призначення гормональних препаратів

недоцільне. Препарати та їх дози підбираються в залежності від терміну вагітності і результатів обстеження.

5. Використання немедикаментозних методів лікування: голкорефлексотерапія, іонофорез,

ендонозальна гальванізація, електроанальгезія.

6. Імунотерапія – алотрансплантація шкіряного клаптя та імунотерапія лімфоцитами чоловіка.

Жінкам, що мають гіпофункцію яєчників, генітальний інфантилізм, аномалії розвитку статевих органів

з 5 тижнів вагітності призначають незначні дози мікрофоліну 0,0125-0,025мг на добу. З 7 тижнів вагітності до

лікування додають турінал (аллілестренол) 0,005г (1-2 таблетки) на добу. Замість туріналу можливе

використання 0,1% розчину прогестерону, в індивідуальному дозуванні; утрогестон (по 200-600 мг на добу до

12 тижнів вагітності).

У випадках недостатньої продукції ХГ внутрішньом’язово вводять хоріогонин 750-1000 Од 2 рази на

тиждень. При звичному невиношуванні відразу після діагностування вагітності (але не пізніше 8 тижня

вагітності) показане введення 10000МО профазі з продовженням призначення препарату по 5000МО двічі на

тиждень до 14 тижня вагітності. При загрозі переривання вагітності профазі за наведеною схемою

призначається тільки у випадках, коли перші ознаки патології з’явились до 8 тижнів вагітності. Дози

гормональних препаратів слід підбирати в залежності від показників гормонального статусу організму.

Безконтрольне використання гормональних препаратів завдає невиправної шкоди.

Гормональна терапія проводиться до 15-16 тижнів вагітності, тобто до часу закінчення формування

плаценти; являє собою профілактику первинної фетоплацентарної недостатності. В 12-14 тижнів припиняють

прийом мікрофоліну, в 15-16 тижнів – туріналу. Відсутність ознак загрози переривання вагітності, а також при

нормалізації гормональних параметрів терапія гормональними препаратами може бути припинена і в більш

ранні терміни.

При викидні, який розпочався, в 5-10 тижнів вагітності лікування починають з естрогенного гемостазу:

в 1-й день внутрішньом’язово вводять 3 рази на добу (через 8 годин) 1мл 0.1% розчину естрадіолу

діпропіонату, на 2-й день – 2 рази (через 12 годин), на 3-4 добу – 1 раз. Після цього можна призначати

мікрофолін у поєднанні із гестагенами. Гормональна терапія проводиться поряд із спазмолітичною (но-шпа,

баралгін, спазмалгін) та кровозупиняючою (дицинон, етамзілат, вікасол, епсілонамінокопронова кислота)

терапіями. Для профілактики фетоплацентарної недостатності призначають 50мг кокарбоксилази у 20мл 40%

розчину глюкози внутрішньовенно протягом 10 днів, метіонін по 0,5г 3 рази на добу, аскорутин по 1 таблетці 3

рази на добу.

При наднирковій гіперандрогенії в комплекс зберігаючої терапії обов’язково додаємо глюкокортикоїди

(дексаметазон, преднізолон). Бажано лікування розпочинати як підготовку до запланованої вагітності, з метою

індивідуального вибору дози препарату і забезпечення повноцінної секреторної трансформації ендометрію.

Доцільне призначення невеликих доз гормонів, наприклад, дексаметазону по 0,5мг або 0.375мг (1 або 3/4

таблетки) до нормалізації показників екскреції 17-КС з послідуючим поступовим зниженням дози препарату до