2.1. Плацента

На 4-ому місяці вагітності плідне яйце займає всю порожнину матки (рис. 5). З його розвитком частина

децидуальної оболонки, що вкриває плідне яйце з боку порожнини матки стає тоншою, а ворсинки хоріона

зазнають атрофії (“лисий” хоріон). Інша частина хоріону розростається (“гіллястий” хоріон) і приймає участь в

утворенні плаценти.

Плацента складається з материнської та плодової частини (рис.6). Материнська частина являє собою

потовщений шар децидуальної оболонки (decudua basalis), в яку занурені ворсинки хоріону. Останній разом з

водною оболонкою утворюють плодову частину плаценти. До внутрішньої поверхні плаценти прикріплена

пуповина. Материнська поверхня прилягає до маткової стінки і поділена на структурно-функціональні одиниці

– котіледони. Поверхня плодової частини вкрита водною оболонкою. Оболонки плода разом з плацентою і

пуповиною складають послід. Наприкінці вагітності діаметр плаценти дорівнює 15-20см, товщина – 2-3см, вага

– 500-600г.

У взаємовідносинах між організмом матері і плода плацента виконує функцію залози внутрішньої

секреції. Вже в передімплантаційний період на стадії бластоцисти зародкові клітини секретують прогестерон,

естрадіол та хоріонічний гонадотропін. Плацента синтезує хоріонічний гонадотропін, плацентарний лактоген,

пролактин, а також гормони стероїдної природи – гестогени і естрогени. В свою чергу в плаценті було знайдено

тіреотропний, адренокортикотропний, меланостимулюючий гормони, релаксин, лютеінізуючий гормон,

соматостатин.

Крім ендокринної функції плацента здійснює функцію газообміну та транспорту поживних субстратів.

Головну роль в цих процесах виконує плацентарна мембрана, яка регулює транспорт різноманітних речовин в

системі “мати-плід” за рахунок підтримки концентраційного градієнта. Механізм переходу речовин

різноманітний: ультрафільтрація, проста та складна дифузія через клітинні та тканинні мембрани, активний

транспорт, який здійснюється проти градієнта концентрації, ліпоцитоз та трансформація речовин в

плацентарних ворсинках. Кисень та вуглекислий газ накопичується в плаценті, у зв’язку з чим газообмін

здійснюється постійно, аналогічно тому, як це відбувається в легенях, але з більшою інтенсивністю.

Захисна (бар’єрна) роль плаценти дещо обмежена. Хімічні речовини та постійно присутні в крові

матері продукти метаболізму не потрапляють в кровообіг плода внаслідок філо- та онтогенетично обумовлених

захисних механізмів. Однак, по відношенню до речовин, введених ззовні або тих, що випадково потрапили до

крові матері, бар’єрна функція плаценти менш виразна. Внаслідок цього через плаценту легко проходять

алкоголь, нікотин, більшість лікарських препаратів, наркотичних, токсичних речовин.

Імунний біологічний бар’єр, утворений плацентою (в основному трофобластом) між організмами

матері та плода, забезпечує фізіологічний розвиток вагітності та запобігає її перериванню. Речовини, що

синтезуються в плаценті, пригнічують активність материнського лімфопоезу, блокують рецептори ефекторних

клітин, сприяють розвитку та диференціації імунної системи плода. Набагато раніше появи у плода

імунокомпетентних клітин трофобласт синтезує білок-супресор, котрий гальмує імунну відповідь

материнського організму.

Необхідні імуноглобуліни плід одержує з організму матері. Молекули імуноглобулінів розпізнаються

трофобластом, селективно сортуються і цілеспрямовано надходять в організм плода. Синтез плацентарних

імуноглобулінів та бар’єрна функція плаценти є тканинно-специфічними факторами захисту плода. Таким

чином, багатогранність функцій плаценти забезпечує фізіологічний розвиток вагітності.