0,1Мг/кг або бемегриду 0,1мг/кг.

Після проведення реанімаційних заходів новонароджений переводиться у відділення (палату)

інтенсивної терапії для подальшого лікування.

Дітям, що народилися в асфіксії, у відділенні реанімації та інтенсивної терапії продовжують заходи по

подальшому відновленню життєво важливих функцій (серцевої діяльності і дихання), ліквідації основних

патофізіологічних порушень, зумовлених асфіксією, зокрема, метаболічних і електролітних розладів,

мікроциркуляції і мозкових порушень. Диференційована посиндромна інтенсивна терапія визначається

клінічним станом новонароджених.

Контроль за станом дитини у процесі інтенсивної терапії здійснюється шляхом ретельного клінічного

нагляду, моніторного і лабораторного обстеження. При цьому звертають увагу на частоту і ритм дихання, дані

аускультації легень, серцебиття, рівень артеріального тиску, колір шкіряного покриву, неврологічний статус.

Проводиться моніторний контроль за показниками електроенцефалограми, реоелектроенцефалограми,

ЕКГ, ультразвукове дослідження мозку.

Окрім загального аналізу крові, лабораторний контроль включає в себе оцінку водно-електролітного

обміну, кислотно-лужного стану, гематокріту і глюкози крові. Результати клініко-лабораторних досліджень і

перелік лікувальних засобів, що вводяться, динаміка маси тіла і діурезу відмічаються у листі реанімації та

інтенсивної терапії.

У перші дні життя створюється режим кувеза з подачею у нього зволоженого кисню і дотриманням

спокою для новонародженого. Всі маніпуляції доцільно проводити у кувезі.

Значну допомогу у боротьбі із синдромом дихальної недостатності надає вібраційний масаж, що

регулює скорочувальний і температурний режим.

За показаннями при превалюючому синдромі дихальних розладів і помірно вираженому порушенні

гемоліквородинаміки під контролем ехоенцефалографії застосовують гіпербаричну оксигенацію у барокамері

КБ-02 при тиску кисню 0,3атм протягом 1-2 годин.

З метою нормалізації скорочувальної діяльності міокарду, зменшення венозного вертання і легеневої

гіпертензії, ліквідації волемічних порушень і гіпергідратації проводиться призначення серцевих глікозидів.

Показанням до їх застосування служать симптоми перевантаження малого кола кровообігу в поєднанні з

пароксизмальною тахікардією (застійні явища у легенях, цианоз, задуха, набряковий синдром). Найчастіше

використовують 0,05% розчин строфантину або 0,06% розчин корглікону 0,02мл внутрішньовенно разом з 10%

розчином глюкози (10мл).

При відсутності ефекта від застосування серцевих глікозидів внутрішньовенно крапельно вводять

глюкагон зі швидкістю інфузії 5-7мл/год.

Глікозиди доцільно застосовувати спільно з препаратами, що покращують обмінні процеси у серцевому

м’язі: кокарбоксилаза 10мг/кг внутрішньм’язово, цитохром С – 0,25% розчин 1мл, АТФ – 0,5мл

внутрішньм’язово, аскорбінова кислота 5% розчин 1мл.

Для відновлення судинного тонусу використовують преднізолон (1мг/кг) або гідрокортизон (5мг/кг).

При артеріальній гіпотензії внутрішньовенно вводять допамін (10мг/кг/хв) на 10% розчині глюкози.

При брадікардії внутрішньовенно вводиться 0,05-0,1мл 0,1% розчину атропіна сульфата. Якщо

брадікардія не зникає, введення препарату можна повторити в поєднанні з адреналіном.

При правошлуночковій недостатності вводиться еуфілін 2,4% розчин (0,1мл/кг).

Одним із найважливіших завдань відділень інтенсивної терапії є рання реабілітація дітей з

гіпоксичними пошкодженнями ЦНС. Заходи, що проводяться з цією метою, спрямовані на боротьбу з набряком

головного мозку, геморагічним синдромом, а також корекцію метаболічних та гемодинамічних порушень.

Для боротьби з гіпертензійним синдромом внутрішньом’язово вводять 25% розчин магнія сульфата

(0,5мл/кг).

Дітям, що перенесли середньоважку і важку асфіксію у пологах, призначають осмодіуретики і

седативні препарати. Дегідратаційна терапія включає внутрішньовенне введення сорбітола 10% (10мл/кг),

альбуміна 5% (10мл/кг) або маннітола 0,5-1,0 сухої речовини на 1 кг маси тіла в 10мл 5% розчину глюкози,

реополіглюкін або гемодез (10мл/кг). При необхідності вказані препарати повинні комбінуватися з седативними

і протисудомними засобами (натрія оксибутират 75-100мг/кг).

Продовжується введення 20% розчину глюкози (10мл/кг), 2,4% розчину еуфіліна (0,1мл/кг),

кокарбоксилази (10мг/кг), 5% розчину аскорбінової кислоти (0,5мл/кг), есенціале (1мл/кг). Показано

призначення гемостатичних засобів (1% розчин дицінона по 0,5мл, 1% розчин вікасола по 0,2-0,3мл, 10%

розчин глюконата кальція по 0,5мл/кг).

Інфузійна терапія проводиться у повільному темпі (8 крапель/хв) під контролем діурезу, кислотно-

лужного стану, гематокріту і динаміки маси тіла. По закінченні інфузійної терапії вводять салуретики (лазикс