11. Антиоксидантна терапія, профілактика гіпоксії плоду, як при лікуванні прееклампсії легкого

ступеня.

19.3.10. Еклампсія (eclampsia).

Еклампсія – це клінічно виражений синдром поліорганної недостатності (що виникає внаслідок

пізнього гестозу), на фоні якої виникають один або декілька судомних припадків, котрі етіологічно не пов’язані

з такими патологічними станами, як епілепсія та порушення мозкового кровообігу. Виникнення еклампсії

можливе, як під час вагітності, так і в пологах. Звичайно після розродження припадки припиняються і знову

виникають тільки тоді, коли в порожнині матки залишаються частки плодового яйця. Тому після пологів, які

супроводжувались тяжкими формами гестозу, необхідно проводити вишкрібання порожнини матки.

За ступенем вираженості судомного синдрому, виділяють слідуючі варіанти перебігу еклампсії:

– поодинокий судомний припадок;

– екламптичний статус – серія судомних припадків, що відбуваються один за іншим через короткі

проміжки часу;

– екламптична кома – втрата свідомості після судомного припадку;

– “еклампсія без еклампсії” – раптова втрата свідомості без приступу судом.

Початок еклампсії визначається першим судомним припадком. Найчастіше після нього настає кома.

Кожний судомний припадок триває 1-2 хвилини і має декілька фаз, що поступово змінюють одна одну:

І фаза ( передсудомна) – характеризується дрібними посіпуваннями м’язів обличчя. Повіки

закриваються, видно тільки білки очей, кути рота опускаються.

ІІ фаза (тонічних судом) – найкоротша і найнебезпечніша можливістю виникнення часткової асфіксії.

Характеризується титанічним скороченням м’язів усього тіла: тулуб напружується, дихання припиняється,

обличчя синіє.

ІІІ фаза (клонічних судом) – проявляється бурхливими судомними посіпуваннями м’язів тулуба і

кінцівок. Дихання утруднене або відсутнє.

IV фаза (розрішення) – хвора починає з шумом дихати, з рота з’являється пінна слина з домішками

крові внаслідок прикушування язика. Після припинення розрішення хвора ще деякий час знаходиться в

коматозному стані, поступово приходить до тями і нічого не пам’ятає про те, що трапилось. Інколи кома може

переходити в новий судомний припадок, без повернення хворої до свідомості. В результаті підвищеної

збудливості центральної нервової системи, будь-які подразнення (біль, шум, яскраве світло, лікарські

маніпуляції та ін.) можуть спровокувати новий приступ еклампсії. Кількість припадків може бути від 1-2 до 10 і

більше, та за сучасних умов кількість їх буває невелика. Еклампсія характеризується глибокими порушеннями

найважливіших функцій організму і супроводжується виникненням ускладнень, що є небезпечними, як для

матері, так і для плода, та нерідко стають причиною летальних наслідків.

Ускладнення з боку матері:

1. Серцеві:

– аритмії;

– серцева недостатність;

– набряк легень.

2. Мозкові:

– внутрішньочерепні крововиливи;

– тромбоз судин головного мозку;

– церебральна гіпоксія;

– набряк мозку.

3. Гематологічні:

– ДВЗ синдром з послідуючими масивними кровотечами;

– гемолітична ангіопатична анемія.

4. Печінкові:

– некроз тканини печінки;

– навколопортальний або субкапсулярний крововилив;

– розрив глісонової капсули.

5. Легеневі:

– бронхопневмонія;

– гостра обтурація дихальних шляхів;

– “шокові легені” – (респіраторний дистрес-синдром дорослих).

6. Ниркові:

– ниркова недостатність;

– гострий канальцевий або кортикальний некроз;

– підкапсулярний крововилив.

7. Відшарування сітківки ока та крововиливи в сітківку.

8. Крововиливи в наднирники, підшлункову залозу, селезінку та інші органи.

9. HELLP-синдром. (Hemolis-гемоліз еритроцитів; Elevation Leves ferments підвищення концентрації

ферментів печінки в плазмі крові; Low Platelet guantiti -тромбоцитопенія).

Ускладнення з боку плода:

1. Передчасне відшарування нормально розміщеної плаценти.

2. Передчасні пологи.

3. Гостра гіпоксія плода.

4. Внутрішньоутробна загибель плода.

19.3.11. Лікування еклампсії

Лікування еклампсії повинно розпочинатись відразу – на місті судомного припадку. Транспортування

хворих з судомною готовністю може бути виконано тільки після попередньо одержаної у хворої

нейролептичної реакції шляхом внутрішньовенного введення діазепаму (10мг), діпразину (25мг), корглікону

(1мл 0,06% розчину в 20мл 40% глюкози), сульфату магнію (20мл 25% розчину внутрішньом’язово). Всі

маніпуляції і дослідження повинні проводитись під прикриттям наркотичних засобів (фторотан, закис азоту з

киснем в співвідношенні 2:1, гексенал, тіопентал натрію). У відділенні хвору розміщують в окрему затемнену

кімнату або у відділення інтенсивної терапії. За хворою здійснюється постійний нагляд. Обов’язковою є

мобілізація магістральних вен, катетеризація сечового міхура для обліку діурезу, а при необхідності – аспірація

вмісту шлунку зондом для попередження регургітації.

При розвитку судом: