§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судів у становленні...

забезпечують безпосереднє застосування норм права ЄС до правовід­носин, які виникають у державах-члснах '

Оскільки установчі договори нічого не говорять про інституційне становище Суду ЄС відносно національних судів, то на наш погляд, їх взаємодія здійснюється у формі кооперації, яка заснована на принципі співробітництва судів, що приводить до гармонізації правових систем країн-членів з правом ЄС. Нормативною основою такої «кооперації» є ч. З ст. 4 Договору про ЄС (раніше ст. 10 Договору про ЄСпв), яка говорить: «Відповідно до принципу відкритої кооперації Союз та держави-члени виявляють взаємну повагу та сприяння одна одній при виконанні завдань, передбачених договорами. Держави-члени вжива­ють усіх заходів, окремих чи загальних, необхідних для забезпечення виконання зобов'язань, передбачених договорами або актами інститу­тів ЄС. Держави-члени мають створювати сприятливі умови для ви­конання Союзом його завдань та утримуються від будь-яких заходів, що можуть поставити під загрозу досягнення цілей Союзу».

Зі змісту процитованої статті є очевидним, що представництво держав-членів у цьому випадку здійснюють їх державні органи, у тому числі національні суди, які безпосередньо реалізують положення пра­ва ЄС на своїй суверенній території²'

Якщо розглядати ч. З ст. 4 Договору про ЄС у контексті предмета дослідження, то вона закріпила дуже важливий для ЄС принцип сум­лінного співробітництва держав-членів, який полягає у тому, що:

• національні суди мають обов'язок ефективно захищати права, які надані правом ЄС;

• національні суди зобов'язані тлумачити своє національне зако­нодавство таким чином, щоб воно не суперечило та було сумісним з правом ЄС.

У цьому відношенні дуже важливо виявити механізми взаємодії національних судів держав-членів із Судом ЄС і зрозуміти значення цих механізмів для розвитку та функціонування права ЄС, а також по-

¹ 3 великої кількості джерел щодо ролі національних судів у затвердженні права ЄС у національних правових системах хотілося б відмітити комплексну роботу відомих науковців А. М. Слотера, А. Світа та Дж. Вейлера, в основу якої покладені звіти про­ відних правників держав-членів щодо дотримання права ЄС цими державами та їх судами (Slaughter А.-М., Stone Sweet A., Weiler J. II. Н. The European Court and Na­ tional Courts - Doctrine and Jurisprudence. Legal Change in Its Social Context. - Oxford: Hart Publishing, 1998.-391 p.).

² Див.: Case 45/76, Cornel v Productshcap voor Siergewassen II European Court Re­ ports. - 1976. - P. 2043.

257

Розділ J. Рішення Суду Європейського Союзу: а природа та функції

глиблення їх кооперації, роль судової влади ЄС у європейському інте­граційному контексті.

Природно, основою механізмів взаємодії національних судів і Суду ЄС є базовий принцип — принцип верховенства (чи примату) права ЄС над внутрішнім правом держав-членів. Цей принцип, як і багато інших (наприклад, принцип прямої дії права Співтовариства, принцип безвідкладної дії права Співтовариства, які зараз застосовуються до права ЄС)', вперше був сформульований саме Судом ЄС у рішенні по справі Costa v ENEL² та у подальшому визначений як основна норма існування права ЄС ' Він полягає в дії та обов'язковості норм права ЄС на всій території Союзу та стосовно всіх суб'єктів, які перебувають під юрисдикцією ЄС. А оскільки, як зазначалося, одним із джерел права ЄС є рішення Суду ЄС, то вищезгаданий принцип поширюється й на них. Таким чином, Суд ЄС співпрацює з національними судами держав-членів, виступаючи тлумачем наднаціонального права. Він роз'яснює їм європейське право з точки зору інтересів не окремих держав-членів, а в цілому ЄС та його цілей. Саме тому Суд ЄС наді­лений компетенцією тлумачити право ЄС, а національні суди такою компетенцією не наділені, оскільки протилежене призвело б до ви­никнення різних тлумачень у кожній державі-члені, які б були для них більш сприятливими. Компетенція Суду ЄС тлумачити право ЄС ви­значена ст. 267 Договору про функціонування ЄС, яка є наріжним ка­менем функціонування всієї правової системи ЄС та «встановлює специфічну сферу судової кооперації, що вимагає від національного суду та Суду ЄС, тцо діють у рамках своєї юрисдикції задля того, щоб право Співтовариства застосовувалось в уніфікованому вигляді, роби­ти чіткий та взаємодоповнюючий внесок у розробку рішень» '

Ще одним аспектом кооперації Суду ЄС і національних судів є те, що, реалізуючи свою компетенцію, Суд ЄС знаходить баланс між інте­ресами держав — членів ЄС у контексті врахування не лише норм європейського права, а ще й норм національних законодавств. Так, 25

¹ Щодо змісту цих принципів див.: Энтин М. Л. Суд Европейских Сообществ: правовые формы обеспечения западноевропейской интеграции. - М.: Международные отношения, 1987. - С. 55-59.

² Case 6/64, Costa v ENEL II European Court Reports. - 1964. - P. 585.

³ Див.: Case 149/79, Commission v Belgium II European Court Reports. - 1980. - P. 3881.

⁴ Case 16/65, Firma Schwarze v Einfiihr- und Vorratstellefur Getreide und Futtermitel Я European Court Reports. - 1965. - P. 877.

258