§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судіву становленні...

чином, щоб якнайефективніше досягти мсти права ЄС та конкретних директив тощо.

Тому завдяки базовим принципам — верховенства права ЄС та кооперації — рішення Суду мають вирішальне значення в діяльності національних судів та винесення ними рішень, які відповідають букві та духу наднаціонального європейського права.

Ще одним дуже показовим моментом у кооперації Суду ЄС з на­ціональними судами є те, що рішення Суду ЄС спричиняє зміну та збільшення юрисдикції національних судів. Найяскравішим прикла­дом, який підтверджує цс, є справа Factortame, по якій англійська Палата Лордів звернулася до Суду ЄС для винесення преюдиціально­го рішення. Суть справи полягала в такому: декілька компаній, у тому числі й Factortame, оскаржили до Високого Суду Великобританії реє­страційний Акт про торговельне мореплавство 1988 p., який, на їх думку, порушував право Співтовариства, та вимагали застосувати тим­часові заходи для забезпечення позову до винесення остаточного рі­шення. Справа була передана до Палати Лордів, яка відповіла, що національний суд не має повноважень з прийняття тимчасових заходів проти Корони (тобто проти Акта Парламенту) і тому застосування тимчасових заходів із забезпечення позову є неможливим. Суд ЄС за цим преюдиціальним запитом вирішив: «...повна дієвість права Спів­товариства буде порушена, якщо норма національного права зможе перешкодити суду, який розглядає спір, що регулюється правом Спів­товариства, надавати тимчасові заходи правового захисту для того, щоб забезпечити повну дієвість рішення, яке буде винесене відносно іс­нування у сторони прав, наданих правом Співтовариства» ' Тому на­ціональний суд повинен надати тимчасові заходи судового захисту, хоча він не має таких повноважень. Тобто хоча національні суди мають процесуальну автономію, але ця автономія не може загрожувати ефек­тивності права ЄС.

Можна також навести практику італійського Конституційного Суду, який визнав за правом ЄС можливість зменшувати роль і вплив кон­ституційних норм у внутрішньому правопорядку, а саме у сфері роз­поділу компетенції між регіональними та центральною владами, яка визначається Конституцією. Так, своїм рішенням у 1997 р. Конститу­ційний Суд Італії відхилив скаргу регіональної влади, яка ствсрджува-

¹ Case 213/89, The Queen v Secretary ofStatefor Transport, ex parte Factortame LTD and others II European Court Reports. - 1990. -P. 1-2433.

271

Розділ J. Рішення Суду Європейського Союзу: а природа та функції

ла, що Циркуляр, виданий Міністерством праці та покликаний імпле-ментувати певну схему фінансування з Європейського соціального фонду, порушує її автономію. Конституційний Суд заявив, що відпо­відний Регламент ЄС накладає імплементацію вищеназваної проірами на центральні органи влади. Оскільки регламенти ЄС є обов'язковими в усіх своїх елементах і прямо застосовуються в усіх державах-членах, то саме відповідний Регламент регулює розподіл компетенції між на­ціональними органами'.

Вищенаведені випадки є унікальними, тому що жодне міжнародне утворення не досягло такого становища, щоб виносити рішення щодо сфери внутрішньодержавних повноважень, а держави, зі свого боку, повністю виконують ці рішення в добровільному порядку без заперечень. Такий начебто парадокс, здається, можна пояснити тим, що всі ці дії з боку Суду та інститутів ЄС мають на меті створення простору свободи, безпеки та законності в межах інтеграційного правопорядку на всьому просторі Союзу незалежно від внутрішніх кордонів, тобто кінець-кінцем інтеграцію між державами — членами ЄС. Це означає, що національні конституції визначають, якою мірою та задля яких цілей держави пере­дають частину своїх суверенних прав до наднаціональної ланки, а коли така передача відбулася, то вже самі конституції стають об'єктами пере­вірки на відповідність положенням права ЄС.

Отже, з упевненістю можна сказати, що кооперація Суду ЄС із на­ціональними судами допомагає здійсненню інтеграційних процесів. Невипадково європейський правознавець Де Ля Мер (De La Mare) ви­словив слушну думку, що кооперація із Судом ЄС являє собою «істо­ричний запис правової інтеграції» ' Тобто шляхи інтеграції всередині європейського правового простору підказує Суд ЄС своїми рішеннями, які стосуються найбільш важливих та практичних питань функціону­вання ЄС. Адже до національних судів звертаються особи з питаннями, які виникають у процесі застосування норм права ЄС, а Суд ЄС відпо­відає на ці запитання в контексті задуму авторів засновницьких актів ЄС, тим самим вдосконалюючи правову систему Союзу. Слід також зауважити, що дуже часто рішення Суду ЄС дають поштовх для нор-мотворчої діяльності Комісії та Ради. Досить пригадати, наприклад,

¹ Рішення Конегитуційного Суду Італії 1997 р. № 93. Режим доступу: http://w\vw. giurcost.org/decisioni/index.hlml.

¹ Dc La Mare N. Article 177 in Social and Political Context // Craigc P., de Burca G., De La Mare N. and others. The Evolution of EU Law. - Oxford: Oxford University Press, 1999. - P. 128.

272