§ 2. Генезис юрисдикції Суду Європейського Союзу

Аналогічною до ст. 173 Договору про ЄЕСпв процедурою можна було скористатися в рамках Євратома на підставі ст. 146 його установ­чого Договору.

Договори про ЄЕСив (ст. 175, зараз ст. 265 Договору про функціо­нування ЄС) та Євратом (ст. 148), як і Договір про ЄВСВ, теж перед­бачили можливість оскаржувати в Суді бездіяльність інститутів спів­товариств, а саме Ради та Комісії. Оскаржувати бездіяльність мали можливість держави-члени та інші інститути лише після того, як вони закликали діяти задіяний інститут, а він у свою чергу протягом двох місяців не визначив своєї позиції щодо цієї ситуації. Такий позов міг бути ініційований протягом наступних двох місяців. Приватні особи теж мали право ініціювати такий позов відносно неприйняття інсти­тутом щодо них акта, іншого, ніж рекомендація чи висновок.

Головним надбанням Римських договорів стосовно юрисдикції Суду ЄС безперечно став механізм винесення ним преюдиціальних рішень за запитом національних судів. Стаття 177 Договору про ЄЕСпв (зараз ст. 267 Договору про функціонування ЄС) та ст. 150 Договору про Євратом передбачили, що Суд ЄС має юрисдикцію виносити пре­юдиціальні рішення, що стосуються тлумачення Договорів, дійсності та тлумачення актів інститутів співтовариств та тлумачення статутів органів, створених актом Ради, якщо ці статути таке передбачають. Як можна побачити, юрисдикція Суду щодо преюдиціальних рішень у рамках ЄЕСпв та Євратома стала більш широкою, ніж у межах ЄСВС. Суду надалися повноваження по тлумаченню установчих договорів, а не лише по дійсності актів Високого керівного органу та Ради міні­стрів, як у випадку з Договором про ЄСВС, а щодо рішень відносно дійсності актів інститутів, то вони поширилися на акти всіх інститутів співтовариств, на статути певних органів, створених актом Ради, а в рамках ЄЕСпв ще й на акти Європейського Центрального Банку. До­кладніше процедура винесення преюдиціальних рішень Судом ЄС буде розглянута в § 3 розділу 2, оскільки вона залишилася майже незмінною протягом еволюції його юрисдикції.

До безспірної юрисдикції Суду ЄС окрім преюдиціальної проце­дури можна віднести надану йому юрисдикцію за ст. 228 Договору про ЄЕСпв (зараз ст. 218 Договору про функціонування ЄС) щодо надання висновків стосовно міжнародних угод. Коли передбачається укладен­ня угоди між Співтовариством та однією чи більше державами або міжнародними організаціями, то Європейський Парламент, Рада, Ко-

59

Розділ 1. Сутність юрисдикції Суду Європейського Союзу

місія або держава-член можуть отримати висновок Суду ЄС щодо того, чи є ця угода сумісною з положеннями установчого Договору. Якщо висновок Суду є негативним, то така угода може набути чинності тіль­ки після внесення поправок до установчого Договору. Подібною є юрисдикція Суду в рамках Євратома, але з тією відмінністю, що перевірятися на протиріччя з установчим договором повинні проекти угод або контрактів держав-членів з третіми державами, міжнародни­ми організаціями або з громадянами третіх держав у тих їх частинах, які належать до сфери застосування Договору про Євратом. Відповід­но до ст. 103 Договору про Євратом держави-члени зобов'язані пред­ставити Комісії проекти таких угод або контрактів, а остання має протягом місяця перевірити, щоб їх положення не заважали застосу­ванню установчого договору. Якщо Комісія виявить протиріччя, то держава-член може звернутися до Суду для повторної перевірки про­екту в будь-який момент після отримання зауважень Комісії. Відповід­но до ст. 104 Договору про Євратом Комісія сама може звернутися до Суду для того, щоб отримати рішення про відповідності угод або конт­рактів, які укладаються або поновлюються приватними особами, з тре­тіми державами, міжнародними організаціями або з громадянами третіх держав.

Суд ЄС також отримав юрисдикцію у спорах, що стосувались по­задоговірної відповідальності двох нових співтовариств, тобто від­шкодування будь-яких збитків, завданих їх інститутами та службовця­ми при виконанні своїх зобов'язань приватним особам (ст. 178 Дого­вору про ЄЕСпв, зараз ст. 268 Договору про функціонування ЄС та ст. 151 Договору про Євратом).

Юрисдикція Суду поширилася також на спори між ЄЕСпв/Єврато-мом та його службовцями (ст. 179 Договору про ЄЕСпв, зараз ст. 270 Договору про функціонування ЄС, ст. 152 Договору про Євратом), ви­несення рішень відповідно до арбітражних застережень, що містяться в контрактах, укладених співтовариствами (ст. 181 Договору про ЄЕСпв, зараз ст. 272 Договору про функціонування ЄС, ст. 153 Дого­вору про Євратом). а також на спори, які стосуються діяльності Євро­пейського Інвестиційного Банку (далі — ЄІБ) (ст. 180 Договору про ЄЕСпв, зараз ст. 271 Договору про функціонування ЄС). Щодо остан­ньої групи спорів, то вони можуть стосуватися: виконання державами-членами своїх зобов'язань за Статутом ЄІБ; заходів, ухвалених Радою Керуючих або Радою Директорів ЄІБ.