§ 3. Роль Суду Європейського Союзу та національних судів у становленні...

що без цього у приватних осіб немає іншої можливості захистити свої права, оскільки на національному рівні всі правові засоби захисту ви­черпані.

Важливість та революційність цього рішення одразу була помічена науковцями. М. Броєр (М. Breuer) зазначив, що це рішення є ще важ­ливішим, враховуючи тс, що не в усіх державах — членах ЄС засто­совується принцип відповідальності держави за судову помилку (при­кладом можуть буги Великобританія та Нідерланди) ' У таких справах позивач має право подати позов до національного суду щодо нелсгі-тимності рішення та отримати відшкодування за понесені збитки. Окрім використання національних засобів захисту, вищезазначене рішення не позбавляє Комісію можливості розпочати процедуру за ст. 260 Договору про функціонування ЄС, але на думку провідних фахівців із різних держав-членів ініціюватися ця процедура може лише при дуже серйозних порушеннях національного суду, а деякі взагалі заперечують то можливість^2- Так, К. Ленаертс (К. Lenaerts) та Д. Аргс (D. Arts) вважають, що процедура за ст. 260 не є ефективним засобом захисту, оскільки ініціювати її сторони по справі не можуть, а робить це тільки Комісія, тож вірогідність ініціювання справи перед Судом ЄС залежить не від них. Можлива також ситуація, коли в державі-члені не існує суддівської відповідальності та через їх конституційну неза­лежність не існує жодної можливості вилинути на їх поведінку '

Дж. Пфандер (J. Pfander) з університету Ілліноїса вважає, що рі­шенням по справі Kobler Суд ЄС опосередковано зобов'язав національ­ні суди звертатися за тлумаченням до нього в усіх ситуаціях, коли по­ложення права ЄС не є безсумнівно чіткими. Більш того, є загроза, що національні суди перестануть застосовувати доктрину acte clair через ризик відповідальності в разі помилки. Все цс, на його думку, може призвести до збільшення і без цього великої кількості преюдиціальних

¹ Breuer M. State Liability for Judicial Wrongs and Community Law: the Case Gerhard Kobler v Austria // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 2. - P. 249.

• Sender L. General Report. The Quality of European Legislation and its Implementation and Application in the National Legal Order // Association of the Councils of State and Supreme Administrative Jurisdictions ofthe European Union - 19th colloquium, 14 and 15 June 2004. - The Hague, 2004. - P. 86-88; Rodriguez P. M. State Liability for Judicial Acts in European Community: the ConccpUial Weaknesses ofthe Functional Approach // Columbia Journal of European Law. - 2005. - Vol. 11. - P. 609.

¹ Lenaerts K., Arts D. Procedural Law ofthe European Union. - London: Sweet & Maxwell, 1999. -P. 52.

267

Розділ J. Рішення Суду Європейського Союзу: а природа та функції

звернень і через це до зниження якості рішень Суду ЄС ' Генеральний адвокат Верховного Суду Нідерландів П. Ваттель (P. Wattcl) негативно ставиться до рішення по справі Kohler, оскільки вважає, що подібні процеси не принесуть нічого, крім збільшення справ, років очікування рішення та судових витрат і взагалі вважає його догматичним ' Але його міркування можна зрозуміти як погляд представника національних суддів, які підлягатимуть цій відповідальності.

Слід зазначити, що в цьому питанні позиція Суду ЄС є аналогічною положенням міжнародного права, яке встановлює, що «...діяльність будь-якого органу держави має розглядатися як діяння цієї держави згідно з міжнародним правом незалежно від того, здійснює цей орган законодавчі, виконавчі, судові чи будь-які інші функції, незалежно від положення, яке він займає в організації держави.. ,»⁴" Проте в багатьох випадках виявити невиконання свого обов'язку судами, проти рішень яких не існує судового засобу захисту, дуже важко⁵' Крім того, за­лишилося невирішеним питання, чи в усіх випадках незвернення суду останньої інстанції з преюдиціальним запитом виникатиме відпові­дальність або тільки у випадку винесення нелегітимного рішення, яке було прийняте без преюдиціального звернення. Прихильником концепції, що відповідальність наставатиме гіри незверненні суду останньої інстанції до Суду ЄС, є Генеральний адвокат Ф. Лсгер (Ph. Lcger), який висловив таку точку зору у своїх висновках по спра-

¹ Pfander J. E. Kohler v Austria: Expositional Supremacy and Member StateLiability // European Business Law Review. - 2006. - Vol. 17, Is. 2. - P. 282-283.

² Практика Німеччини свідчить, що ці побоювання є безпідставними. Так, до Конституційного Суду Німеччини надійшло всього кілька справ, у яких оскаржували­ ся рішення судів останньої інстанції не звертатися з преюдиціальними зверненнями до Суду ЄС (вони були засновані на застосуванні ст. 101 Конституції Німеччини щодо законного судочинства).

' Wattcl P. Kobler, C1LF1T and Welthgrove: We Can't Go on Meeting Like This // Common Market Law Review. -2004. -Vol. 41.-P. 182, 186-187.

⁴ Стаття 4 Статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправне діяння. Щодо відповідальності держав у міжнародному праві за поведінку судових органів див.: Лукашук И. И. Право международной ответственности. - М.: Волтерс Клювер, 2004.-С. 120-121.

⁵ Так, італійський Касаційний суд декілька разів знехтував своїм обов'язком, на­ давши своє тлумачення ст. 85 Договору про ЄСпв (див.: Adinolfi A. The Judicial Application of Community Law in Italy // Common Market Law Review. - 1998. - Vol. 35.-P. 1343-1344).

268