§ 3. Система юрисдикції Суду Європейського Союзу та процесуальні форми її реалізації

2. Об'єктивна юрисдикція, яка реалізується у вигляді:

і) репресивної юрисдикції, тобто констатації порушення зобов'язання за установчим договором (статті 258-260 Договору про функціонування ЄС та різновид цієї процедури відповідно до пп. а, d ст. 271 Договору про функціонування ЄС, ст. 270 Договору про функ­ціонування ЄС) чи констатації незаконної бездіяльності інститутів (ст. 265 Договору про функціонування ЄС) та встановлення санкцій за ці порушення;

іі) відновлювальної юрисдикції, тобто встановлення обов'язку від­шкодування збитків, завданих інститутами Співтовариства чи його службовцями (статті 268, 340 Договору про функціонування ЄС);

ііі) скасувальної юрисдикції, тобто визнання недійсним актів ін­ститутів (263 Договору про функціонування ЄС та різновид цієї про­цедури відповідно до пп. Ь, с ст. 271 Договору про функціонування ЄС, п. а ч. 1 ст. 267 Договору про функціонування ЄС).

Незважаючи на різноманітність класифікацій юрисдикції судів ЄС та підстав для таких класифікацій, спільним для всіх видів юрисдикції залишається головне завдання — забезпечення дотримання права, яке гарантує функціонування європейської наднаціональної системи.

За своїм походженням і змістом, який відбивається у юрисдикцій-них повноваженнях Суду ЄС, судова юрисдикція має, як видно, полі-системний характер, але, виходячи з того засадничого положення, що реалізація юрисдикції можлива лише в межах визначених процедур (проваджень), саме процедури реалізації юрисдикції мають конститу­тивне значення. Слід ще раз підкреслити значення процедур її реалі­зації з точки зору належності здійснення владних повноважень Суду. 1 гут потрібно звернути увагу на регламентацію у праві ЄС конкретних процедур, у межах яких здійснюються його юрисдикційні повноважен­ня щодо розгляду спорів. Відповідно до чинних установчих договорів Суд ЄС, Загальний суд та Трибунал мають юрисдикцію відносно:

• надання висновків стосовно сумісності передбачуваних міжна­родних угод та установчого договору (ст. 218 Договору про функціо­нування ЄС);

• позовів щодо забезпечення примусового виконання загальних зобов'язань (статті 258-260 Договору про функціонування ЄС) та зобов'язань у певних окремо регламентованих сферах (статті 108, 114, пп. a, d ст. 271, 348 Договору про функціонування ЄС ЄСпв);

85

Роїдиі І. Сутність юрисдикції' Суду Європейського Союзу

• санкцій, передбачених у регламентах, прийнятих Парламентом з Радою, Радою відповідно до положень установчого договору (ст. 261 Договору про функціонування ЄС);

• скасування нелегітимпих актів інститутів, органів, офісів, агенцій ЄС (ст. 263 Договору про функціонування ЄС), заходів, ухвалених Радою Керуючих або Радою Директорів Європейського Інвестиційно­го Банку (пп. Ь, ст. 271 Договору про функціонування ЄС);

• оскарження незаконної бездіяльності інститутів, органів, офісів, агенцій ЄС (ст. 265 Договору про функціонування ЄС);

• ухвали преюдиціальних рішень (ст. 267 Договору про функціо­нування ЄС);

• спорів по відшкодуванню збитків при позадоговірній відпові­дальності ЄС (ст. 268 Договору про функціонування ЄС);

• скасування нелегітимних актів, прийнятих Європейською Радою або Радою, які стосуються визначення наявності тяжкого та постійно­го порушення державою-членом принципів, на яких грунтується Союз (ст. 269 Договору про функціонування ЄС);

• спорів між ЄС та його службовцями (ст. 270 Договору про функ­ціонування ЄС);

• винесення рішень відповідно до арбітражних застережень, що містяться в контрактах, укладених ЄС (ст. 272 Договору про функціо­нування ЄС);

• будь-яких спорів між державами-членами, що стосуються пред­мета договорів, у разі спеціальної про це угоди між сторонами (ст. 273 Договору про функціонування ЄС);

• скасування легітимних актів Ради у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, які накладають обмеження на фізичних або юридичних осіб (ст. 275 Договору про функціонування ЄС).

З огляду на статистику Суду ЄС щодо розгляду ним справ найголо­внішими є три категорії процедур, в яких реалізується його юрисдикція:

1. процедура за статтями 258-260 Договору про функціонування ЄС — забезпечення примусового виконання зобов'язань державами-членами;

2. процедура за ст. 263 Договору про функціонування ЄС — оскар­ження нормативних актів інститутів, органів, офісів, агенцій ЄС;

3. процедура за ст. 267 Договору про функціонування ЄС — ухва­ла преюдиціальних рішень.

На ці три процедури припадає найбільше навантаження та вирі­шення фундаментальних питань права Союзу. Так, у 2008 р. до Суду 86