§ 2. Вплив рішень Суду Європейського Союзу на право та інститути єс

з часом Суд ЄС визнав, що права людини підлягають захисту з його боку. Частково прийняття цієї концепції було спровоковано тим, що Конституційний Суд Німеччини визначив, що він вправі не застосову­вати ті акти Співтовариства, які не відповідають національним стан­дартам прав людини, тим самим заперечуючи верховенство права Співтовариства, а Конституційний Суд Італії проголосив, що Італія може припинити своє членство у випадку подібного конфлікту.

Суд ЄС визначив, що основні права людини як правовий принцип, спільний для всіх держав-членів, є загальним принципом права Спів­товариства (відповідно зараз права ЄС) та має захищатися ним¹" Оскіль­ки принципи мають вищу силу відносно вторинного права, то всі акти ЄС мають відповідати принципу поваги основних прав людини. Єди­ний Європейський акт 1987 р. став першим актом, який офіційно ви­знав права людини на рівні Співтовариств. Коли ж було засновано ЄС, то в Маастрихтському договорі було повністю перейнято обгрунтуван­ня необхідності дотримання прав людини, яке виробив Суд ЄС своєю практикою, зокрема ст. 6 говорить: «Союз поважає основні права — як вони гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основополож­них свобод, підписаною в Римі 4 листопада 1950 року, і як вони ви­пливають з конституційних традицій, спільних для держав-членів, як загальні принципи права Співтовариства».

Практикою Суду встановлено, що він має захищати такі групи прав:

1. функціональні права. Цс гі права, які закріплені в установчих договорах та направлені на досягнення цілей Союзу (принцип рівності працюючих щодо умов праці в державах-членах, недискримінації в організації спільних ринків виробників та споживачів);

2. основні права громадян Союзу або спеціальні права (право та вільне пересування та проживання, участь у виборах до органів місце­вого самоврядування та Європейського Парламенту тощо);

3. основні права та свободи особистості в загальновизнаному їх розумінні (право власності, вільне здійснення економічної діяльності, право на свободу вираження тощо)²'

Цікавим з точки зору прибічності ЄС правам людини є серія з п'яти рішень, прийнятих СПІ у 2005 та 2006 pp., відносно легітимності ме-

' Case 29/69, Erich Slauder v City of Vim - Sozialamt II European Court Reports. -1969. -P. 419.

² Див.: Martin A. M., Nogueras D. J. L. Instituciones у derecho de la Union Europea. -Madrid: Tecnos Editorial, 1996. - P. 585-590.

243

Розділ 3. Рішення Суду Європейського Союзу; 'іх природа та функції

тодів боротьби з тероризмом ' Усі п'ять справ є майже ідентичними, різними є лише позивачі, тож доцільно розглянути найпізніше рішен­ня по справі Organisation des Modjahedines du Peuple d 'Iran v Council²' Цим рішенням СПІ визнав нелегітимним рішення Ради ЄС щодо за-мороження рахунків підозрюваних у тероризмі. У 2001 р. Рада Без­пеки ООН прийняла Резолюцію, яка закликала всі держави боротися з тероризмом усіма методами, у тому числі замороженням рахунків осіб, що підозрюються у тероризмі. Але ця Резолюція не визначала таких осіб та організації, а залишала це на розсуд держав. Співтовари­ство імплементувало вищеназвану Резолюцію шляхом прийняття Спільної позиції 2001/931/CFSP³ та Регламенту 2580/2001⁴' до яких були додані рішення Ради із переліком осіб та організацій, активи яких мають бути заморожені. Таким чином Рада включила до списку, зо­крема, і організацію «Моджахеди іранського народу». Остання подала позов до СПІ, вимагаючи анулювання цих актів. СПІ відмінив вклю­чення організації до списку, оскільки в даному випадку було поруше­но право на справедливе судове слухання, обов'язок викласти підста­ви рішення та право на ефективний судовий захист. По-перше, орга­нізацію не було повідомлено про її включення до списку, а отже, вона не мала можливості провадити свій захист. По-друге, в акті не були викладені підстави включення організації до списку підозрюваних у тероризмі, а ця обставина теж впливає на ефскіивність судового за­хисту, оскільки позивачу складно захищати себе, не знаючи чітко ви­значених підстав звинувачення. На всі п'ять рішень СПІ подані апеля­ції до Суду ЄС, які зараз перебувають на його розгляді. Однак цей приклад виявляє підхід судів ЄС до захисту прав людини, тим паче, що розглянуті відносини виникли в рамках Третьої опори, на яку на момент існування триопорної структури ЄС юрисдикція судів ЄС ио-

' Case Т-3 06/01, YiisufandAIBarakaat International Foundations Council and Commission Я European Court Reports. -2005. -R 11-3533; Case T-315/01, Kadiv Council and Commission И European Court Reports. - 2005. - P. 11-3649; Case T-253/02, Ayadi v Council II European Court Reports. - 2006. - P. 11-2139; Case T-49/04, Hassan v Council and Commission II European Court Reports. - 2006. - P. П-52; Case T-228/02, Organisation des Modjahedines du Peuple d'Iran v CouncilII European Court Reports. - 2006. -P. IM665.

² Case T-288/02, Organisation des Modjahedines du Peuple d'Iran v Council II Euro­ pean Court Reports. - 2006. - P. 11-4665.

³ Council Common Position 2001/931/CFSP on the application of specific measures to combat terrorism // Official Journal. - 2001. - Serie L. - № 344. - P. 93.

⁴ Council Regulation (EC) No 2580/2001 on specific restrictive measures directed against certain persons and entities with a view to combating terrorism // Official Journal. - 2001. - Serie L. - № 344. - P. 70.

244