§ 1. Провадження щодо забезпечення примусового виконання зобов 'язань. ..

кретній ситуації. При обчисленні розміру штрафу або пені з січня 2006 р. Комісія керується Комюніке щодо застосування ст. 228 Договору про ЄСпв (після вступу в силу Лісабонського договору його назва ще не була змінена, хоча ст. 228 Договору про ЄСпв стала ст. 260 Договору про функціонування ЄС) ' яке замінило два попередніх Комюніке щодо методів підрахунку пені 1996 та 1997 pp.² та змінило принцип розра­хунку санкцій, який застосовувався до його прийняття. Комюніке не має обов'язкової сили, Комісія може відходити від загальних правил, викладених у ньому, але на практиці вона застосовує його положення повною мірою. Так, існує три основні критерії, згідно з якими Комісія визначає розмір виплат: серйозність порушення, тривалість порушен­ня та необхідність існування гарантії того, що виплата є стримуванням проти порушень у майбутньому. Головними принципами при цьому є принципи пропорційності га рівності держав-членів.

Для визначення суми штрафу застосовуються два методи. Пер­ший — це мінімальна сума штрафу. Комісія встановила для кожної держави-члена свою індивідуальну суму мінімального штрафу. Напри­клад, найнижчий можливий штраф у Мальти (180 тис. евро), найви­щий — у Німеччини (12,7 млн. евро). Ці суми мають переглядатися кожні три роки у зв'язку з інфляцією та змінами обставин у державах -членах. Другий метод — вирахування суми за допомогою формули — застосовується при значних порушеннях, наприклад таких, які пору­шують чотири свободи ЄС або принципи права Союзу. До цих пору­шень можна віднести й окремий вид порушень — загальні і тривалі, про які говорилося вище. Згідно з цією формулою при визначенні суми штрафу застосовується одиниця в розмірі 200 евро, яка помножується на коефіцієнт серйозності порушення (від 1 до 20), на коефіцієнт ВВП та кількість голосів держави-члена в Раді, який і визначає можливість держави виплатити суму ' та на кількість днів існування порушення. Якщо сума за другим методом перевищує мінімальну суму, то Комісія запропонує Суду ЄС застосувати більшу суму.

¹ Commission Communication on Application of Article 228 of the EC Treaty// SEC. - 2005.-P. 1658.

² Information from the Commission - Memorandum on applying Article 171 of the EC treaty // Official Journal. - 1996. - Serie С - № 242. - P. 6-8; Information from the Commission - Method of calculating the penalty payments provided for pursuant to article 171 of the EC Treaty//Official Journal. - 1997. - Serie С - № 63. - P. 2-4.

³ У кожної країни ней коефіцієнт свій. Наприклад, у Мальти - 0,36, у Німеччини - 25,4.

113

Розділ 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

Щодо визначення суми щоденної пені, то тут застосовується єдиний метод: 600 евро помножується на коефіцієнт серйозності порушення (від 1 до 20), коефіцієнт тривалості порушення (від 1 до 3) і отримана сума помножується на коефіцієнт можливості держави виплатити суму пені.

У своєму рішенні по справі Commission v Greece Суд ЄС підкрес­лив, що розмір штрафу або пені, визначений Комісією, не обов'язковий для нього, але є важливим для врахування та змінив запропоновану Комісією щоденну пеню в розмірі від 24,6 тис. до 32,8 тис. евро що­денною пенею в розмірі 20 тис. евро на строк, поки не буде виконано попереднє Рішення 45/91'. Тим самим Суд поклав край дискусії щодо обов'язковості призначених Комісією сум, яка точилася між Генераль­ними адвокатами Д. Р.-Д. Коломером (D. R.-J. Colomcr) та Н. Феннел-лі (N. Fennelly) у двох справах проти Греції"²" Можна зробити висновок, що по цьому питанню Комісія виступає в ролі amicus curiae, а Суд може на свій розсуд взяти до уваги визначені нею суми.

У зв'язку із введенням у дію Системи електронної нотифікації державами-членами про прийняття відповідних заходів щодо імпле­ментації директив, про яку вже говорилося, Лісабонський договір вніс корективи до процедури припинення невиконання зобов'язань державами-членами та доповнив ст. 260 Договору про функціонуван­ня ЄС окремою ч. З, яка стосується ситуації, коли держава-член не сповістила про імплементацію директиви. У такій справі Суд не може присудити виплату штрафних санкцій, які перевищують суму, встанов­лену Комісією.

Настання шкоди не є обов'язковою підставою для накладення санкцій, але Суд має враховувати обставини кожної конкретної справи та здатність держави виплатити визначену суму, тож санкції мають бути пропорційними порушенню. Крім того, Комісія не має обов'язку в кожному випадку невиконання рішення Суду вимагати призначення матеріальних санкцій, а робить це на свій розсуд. Тож якщо є відпо­відні підстави, Комісія може утриматися від вимог про накладення матеріальних санкцій на державу-порушницю. Такою підставою може бути припинення державою-членом невиконання зобов'язань до вине­сення рішення Судом ЄС. У такій ситуації Комісія повинна повідо­мити Суд про зміну ситуації.

' Case 387/97. Commission v Greece 11 European Court Reports. - 2000. - P. 1-5047. ² Case 387/97, Commission v Greece II European Court Reports. - 2000. - P. 1-5047; Ruling 197/98, Commission v Greece II European Court Reports. - 2000. - P. 1-8609.

114