§ 3. Система юрисдикції Суду Європейського Союзу та процесуальні форми їїреалізації

ропейськими, але вийти за межі положень установчого Договору, який надав йому юрисдикцію, він не може, а критерії прийнятності позовів мають бути незмінними ' Така відповідь, на перший погляд, не відпо­відає вимогам права на ефективний судовий розгляд, але Суд ЄС під­креслив, що він діє в кооперації з державами-членами та їх судовими установами, які теж зобов'язані встановлювати механізми захисту прав приватних осіб шляхом запровадження в національних правових сис­темах комплексу правових засобів та процедур, які гарантуватимуть право на їх ефективний судовий захист.

У контексті права та правової системи ЄС, таким чином, інститут юрисдикції Суду ЄС має принципове значення і є своєрідним інстру­ментом гармонізації повноважень інститутів та органів ЄС. Але голо­вне — інститут юрисдикції Суду ЄС визначає не лише межі, тобто сферу застосування його компетенційних повноважень, але й безпо­середньо забезпечує реалізацію таких фундаментальних принципів правової системи ЄС, як принципи пропорційності та інституційної рівноваги — основ правової стабільності.

У становленні інституту юрисдикції Суду ЄС допомагає розвиток ідеї його юрисдикційної монополії. Мова йде про тс, що ст. 344 До­говору про функціонування ЄС унеможливлює передачу державами-членами спору стосовно тлумачення або застосування цього Договору до будь-якого іншого способу врегулювання, ніж це передбачено в ньо­му. Цс положення як суттєва новела, яка була введена Договором про ЄЕСпв, означає, що спори між державами-членами не можуть бути вирішені іншими способами (наприклад, звернення до іншого між­народного суду чи трибуналу). Дане положення «захищає» Суд ЄС від паралельної юрисдикції інших міжнародних судових установ, оскіль­ки їх юрисдикційна конкуренція стає все більш реальною через по­стійне розширення правовідносин, які підпадають під компетенцію ЄС. Так, у своєму Висновку 1/91 щодо заснування Суду Європейської асоціації вільної торгівлі (далі — ЄАВТ) Суд ЄС констатував, що юрисдикція Суду ЄАВТ буде становити загрозу розподілу компетенції за Договором про ЄСпв та взагалі автономії правової системи Співто­вариства, і саме тому Суд визначив, що юрисдикція, надана Суду ЄАВТ, суперечить праву Співтовариства ' Здається, що це — принципове

¹ Case 50/00, Union de Pequeiios Agricullores v Council II European Court Reports. - 2002. -P. 1-6677.

² Opinion 1/91. Draft agreement between the Community, on the one hand, and the countries of the European Free Trade Association, on the other, relating to the creation of the Eumpean Economic Area # European Court Reports. - 1991. - P. 1-6079.

75

Розділ 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

правоположення, яке у подальшому визначило напрямок судової прак­тики в аспекті виключності, автономності юрисдикції Суду ЄС

Подальшим кроком підтвердження Судом ЄС своєї виключної юрисдикції було рішення по справі Commission v Ireland (спір щодо заводу МОХ), яка стосувалася спору між Великобританією та Ірланді­єю ' Протягом багатьох років Ірландія була занепокоєна зливанням в Ірландське море радіоактивних відходів з англійського заводу МОХ. Великобританія неодноразово відмовляла Ірландії в наданні інформа­ції щодо цих відходів, і остання у відповідь на цс ініціювала два окре­мих позови щодо таких дій. Перший позов був ініційований перед Міжнародним трибуналом з морського права відповідно до Додатку VI Конвенції ООН з морського права 1982 р. Другий позов — перед міжнародним трибуналом відповідно до Конвенції по захисту морсько­го середовища північно-східної частини Атлантичного океану 1992 р.

Щодо розгляду справи у Міжнародному трибуналі з морського права, то при розгляді ним питання про свою юрисдикцію він, взявши до уваги зауваження Великобританії, що ця справа підпадає під юрис­дикцію Суду ЄС відповідно до ст. 292 Договору про ЄСпв (теперішня ст. 344 Договору про функціонування ЄС), призупинив провадження та звернувся до сторін із запитом з'ясувати, чи має Суд ЄС юрисдикцію вирішувати цю справу. У зв'язку з цим Комісія подала позов до Суду ЄС за процедурою ст. 226 Договору про ЄСпв (теперішня ст. 258 До­говору про функціонування ЄС) на Ірландію за порушення нею ст. 292 Договору про ЄСпв. Підставою було неврахування Ірландією того, що Конвенції ООН з морського права є змішаною угодою, оскільки до неї приєдналися Європейське Співтовариство та держави-члени і з цього моменту Конвенція стала невід'ємною частиною права Співтовариства. Суд ЄС у своєму рішенні по справі зазначив, що тільки сам Суд ЄС має вирішувати, чи має він юрисдикцію відносно міжнародних угод та чи може він вирішувати спір на підставі цього. У випадку сумніву держави-члена відносно того, чи стосується спір положень права Спів­товариства та чи має він вирішуватися в Суді ЄС або в іншій судовій установі, вона має проконсультуватися з компетентним інститутом ЄС, наприклад, Комісією щодо цього питання '

¹ Case 459/03, Commission v Ireland И European Court Reports. - 2006. P. 1-4635.

² Council Decision 98/392 concerning the conclusion by the EC ofthe UN Convention on the Law ofthe Sea//Official Journal. - 1998,-Serie L.-№ 179. - P. 3-134.

³ Case 459/03, Commission v Ireland II European Court Reports. - 2006. - P. 1-4635.

76