§ 2. Вплив рішень Суду Європейського Союзу на право та інститути єс

С. Нінатті (S. Ninatti) назвала процес еволюціонування повнова­жень Парламенту та відповідного закріплення цих повноважень в уста­новчих договорах і судовій практиці «парламентаризацією» інститу-ційного балансу ' Саме тому для Суду ЄС принцип інституційної рівноваги (балансу) пов'язаний, перш за все, з цим інститутом. Кон­центрація уваги Суду на Парламенті пояснюється також і тим, що Парламент є демократичним представником громадян ЄС, які його обирають.

У цьому контексті важливим є те, що Суд ЄС, захищаючи преро­гативи Парламенту в законодавчому процесі, все ж таки враховує інте­реси інших інститутів та підкреслює обов'язок Парламенту не зло­вживати своїми правами. Так, рішенням по справі Parliament v Council Суд ЄС не задовольнив позов Парламенту, який стосувався відміни Регламенту Ради ЄС по тарифах для продуктів із країн, що розвива­ються, 3917/92 на підставі того, що Рада прийняла цей акт, не дочекав­шись висновку Парламенту ' Підставою відмови Суду в задоволенні позову був той факт, що Рада попередила Парламент про необхідність винесення висновку в певний строк, оскільки тарифи мали вступити в силу з 1993 р. Парламент вчасно не прийняв висновок щодо проекту Регламенту через певні процедурні непорозуміння, а Рада, у свою чергу, прийняла Регламент без цього висновку. Суд ЄС дійшов висно­вку, що прерогативи інституту не мають шкодити виконанню функцій іншим інститутом та досягненню цілей ЄС.

Відзначаючи вагому роль Суду ЄС в утвердженні позиції Парла­менту серед інших інститутів ЄС, не можна обминути той факт, що Суд, керуючись принципом інституційної рівноваги (балансу), зробив внесок у статус інших інститутів. Наприклад, своїм рішенням по спра­ві Federation Charbonniere de Belgique v High Authority of the European Coal and Steel Community Суд ЄС затвердив незалежність Верховного органу Європейського об'єднання вугілля та сталі, який є прообразом теперішньої Комісії, та заборону контролю над ним з боку держав-членів ' Суд вплинув на зміцнення як інституту Рахункової палати.

' Ninatti S. How Do Our Judges Conceive of Democracy? The Democratic Nature of the Community Decision-Making Process Under Scrutiny of the European Court of Justice // Jean Monnet Working Paper. - 2003. - Vol. 10. - P. 40.

² Case 65/93, European Parliament v Council of the Eurvpean Union II European Court Reports. - 1995. - P. 643.

³ Case 8/55, Federation Charbonniere de Belgique v High Authority of the European Coal and Steel Community II European Court Reports. - 1995. - P. 201.

241

Розділ 3. Рішення Суду Європейського Союзу; 'іх природа та функції

Доступ до інформації є однією з прерогатив Рахункової палати, завдя­ки якій вона може виконувати покладені на неї функції. Цю прерога­тиву захищає саме Суд ЄС. Це стає можливим за існування можливо­сті оскаржити рішення інституту та інших органів ЄС у рамках ст. 263 Договору про функціонування ЄС, яким він відмовив Рахунковій па­латі в доступі до інформації, і анулювати його.

Крім того, однією з гарантій інституційного балансу є вимога того, щоб кожен акт, який приймається в рамках ЄС, містив перелік причин, з яких він був прийнятий, обґрунтування того, що акт не протирічить принципу субсидіарності та пропорційності, які лежать в основі ком-петенцій ЄС. Нсзазначення причин прийняття акта або неналежне обгрунтування органом свого повноваження приймати відповідний акт є підставою для скасування цього акта Судом ЄС. Суд ЄС вбачає в цій вимозі захист прав приватних осіб від зловживання інститутами ЄС своєю владою¹'

Окремої уваги заслуговує питання впливу Суду ЄС на розвиток прав людини в рамках ЄС. Стосовно цього питання слід перш за все зазначити, що перевірка на відповідність стандартам прав людини не є головним завданням Суду, який покликаний захищати інтереси інте­грації, що неодноразово підкреслювалося науковцями²" Крім того, із набранням чинності Лісабонським договором увага до прав людини в рамках ЄС посилилась³"

Суд ЄС заповнює прогалини у праві ЄС стосовно прав людини лише симптоматично, тобто в контексті справ, які він розглядає. 1 це є логічним, оскільки хоч яким би був вплив Суду на створення нових норм, він все одно залишається судовим, а не нормотворчим органом і тлумачить лише ті норми, які винесені на його розгляд.

Історично склалося, що Суд ЄС із самого початку з обережністю поставився до утвердження концепції прав людини в праві ЄС, оскіль­ки він вбачав у тому загрозу принципу верховенства права Співтова­риства, тому що воно могло бути скасоване через невідповідність стандартам прав людини та тим самим нанести шкоду інтеграції. Але

¹ Case 282/90, Vreugdenhil В У v Commission II European Court Reports. - 1992. - P. 1-1937.

² Капустин А. Я. Европейский Союз: интеграция и право. - М.: Изд-во РУДН, 2000. - С. 279; Энтин М. Л. Защита и обеспечение прав человека по праву Евросоюза: Курс лекций. М.: МГИМО, 2003. - С. 88.

³ Див.: Вснецька О. Лісабонський договір і єдині європейські стандарти прав лю­ дини // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2009. - Вип. 49. - С. 3-7. 242