§ 3. Преюдиціальні провадження по розгляду справ за запитами національних судів...

надати тлумачення в справі Dzodzi, врахувавши самостійне рішення національного суду звернутися за тлумаченням та його корисність для єдиного тлумачення права ЄС. Е. Арнул (A. Arnull) так коментує таку позицію Суду ЄС: «Здається Суд стурбований, що коли він схилиться до ухвалення преюдиціального рішення за цих обставин, то може роз­винутися паралельна лінія прецедентного права національних судів...» і робить висновок, що тоді буде піддано небезпеці єдність права ЄС. Як Генеральний адвокат М. Дармон (М. Darmon) у справі Dzodzi, так і Г. Манчіні (G. Мапсіпі) з Ф. Джейкобсом (F. Jacobs) висловлювали в різних справах опозиційну думку і не вбачали ніякої загрози правовій системі ЄС. X. Размуссен (Н. Rasmussen) взагалі вважає, що Суд ЄС зробив неправильне тлумачення ст. 234 Договору про ЄСпв (зараз ст. 267 Договору про функціонування ЄС), ухваливши рішення по справі Dzodzf' Все ж таки, на нашу думку, правильною є позиція, яка лежить посередині двох опозиційних думок. Такої думки дотримується і С. Лефевр (S. Lefevre), який вважає, що звернення є припустимим, якщо зв'язок між національним правом і правом ЄС є очевидним і положен­ня національного права відсилають до наднаціонального права³'

У преюдиціальному зверненні по вже згаданій справі Flamino Costa v ENEL Міланський магістрат помилково зробив предметом преюди­ціального запиту відповідність національного закону Договору про ЄЕСпв. Суд ЄС відповів, що він не наділений юрисдикцією як віднос­но застосування Договору до конкретної справи, так і ухвалення рі­шення щодо дійсності положення внутрішнього права з точки зору установчого Договору, але додав: «Тим не менш, Суд має право зміню­вати формулювання питання, не зовсім коректно поставленого націо­нальним судом, вичленувавши лише тс, що має відношення до тлума­чення Договору про ЄЕСпв. Тобто Суд ЄС повинен винести рішення не щодо дійсності закону Італії з точки зору його відповідності Дого­вору про ЄЕСгів, а тільки щодо тлумачення вищеназваних статей До­говору у зв'язку з правовими питаннями, поставленими Міланським магістратом»⁴"

¹ Arnull A. The European Union and its Court of Justice. - Oxford. New York: Oxford University Press, 1999. - P. 53-54.

² Rasmussen H. Remedying the Crumbling EC Judicial System // Common Market Law Review. - 2000. - Vol. 37. - P. 1083.

³ Lefevre S. The Interpretation of Community Law by the Court of Justice in Areas of National Competence // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 4. - P. 513.

⁴ Case 6/64, Flamino Costa v E.N.E.L. II European Court Reports. - 1964. - P. 585.

161

Роїд 'їл 2. Процедури реалізації юрисдикції Суду Європейського Союзу

Поняття «суд чи трибунал» тлумачиться Судом ЄС широко як таке, що включає в себе будь-який інститут держави-члена, який виконує судові функції, навіть якщо він не входить до національної судової системи. Це можуть бути органи з, так би мовити, квазісудовими функ­ціями і в цих випадках Суд ЄС враховує «їх адміністративну незалеж­ність або, хоча б, відокремлення їх функцій» для того, щоб вони пере­бували в позиції незалежної сторони ' Прикладом може бути Апеля­ційний комітет, створений спілкою лікарів Данії, який у справі Broekmeulen v Huisarts Registratie Commissie було прирівняно до суду чи трибуналу в розумінні ст. 267 Договору про функціонування ЄС, хоча за датським правом він не визнається за судову установу ' Таким же чином Судом ЄС був прийнятий преюдиціальний запит по справі NV Nederlandse Spoorwegen v Minister van Verkeer en Waterstaat, який надійшов від Відділу адміністративних спорів Державної Ради Нідер­ландів, який не входить до національної судової системи ' У зв'язку з цим можна навести доречний у цьому відношенні переклад положень ст. 267 Договору про функціонування ЄС авторським колективом під керівництвом С. Ю. Кашкіна, в якому англійські терміни «court or tribunal» перекладені як «юрисдикційні органи держав-членів», що відповідає широкому розумінню цих термінів '

Преюдиціальний запит може подати суд, що розташований на те­риторії, яка не є частиною держави-члена, але установчі договори поширюють свою дію на цю територію або її частину. Мова йде про французькі заморські департаменти, заморські країни та території, перелічені в Протоколі № 1 до Лісабонського договору, європейські території, за зовнішні зносини яких держава-член несе відповідаль-

¹ Komninos A.P. Article 234 EC and National Competition Authorities in the Era of Decentralization // European Law Review. - 2004. - Vol. 29, No. 1. - P. 107. Див. також: Anagnostaras G. Preliminary problems and Jurisdiction Uncertainties: the Admissibility of Questions Referred by Bodies Performing Quasi-Judicial Functions // European Law Review. - 2005. - Vol. 30, No. 6. - P. 878-890; Broberg M. Preliminary References by Public Administrative Bodies: When Are Public Administrative Bodies Competent to Make Preliminary References to the European Court of Justice? //European Public Law. - 2009. -Vol. 15, No. 2.-P. 207-221.

¹ Case 246/80, Broekmeulen v Huisarts Registratie Commissie II European Court Reports.- 1981.-P. 2311.

' Case 36/73, NV Nederlandse Spoorwegen v Minister van Verkeer en Waterstaat II European Court Reports. - 1973. - P. 1299.

' Европейский Союз: основоположные акты в редакции Лиссабонского договора с комментариями. - М.: ИНФРА-М, 2008. - С. 349.

162